14. Загальна характеристика системи “директ-кост”

Назва директ – кост впроваджена американцем Гаррісоном в 1936р. він пропонував відокремити непрямі накладні витрати від звичайних виробничих витрат з метою отримання місячного звіту про прибутки і збитки, який покаже залежність обсягу прибутку від змін обсягу реалізованої продукції. Буквально система Д-К переводиться як калькулювання прямих витрат, сучасний варіант Д-Кпередбачає облік собівартості усіх зміних витрат як прямих так і непрямих, тому назва Д-К має дуже умовний характер.Оскільки більш частина обмеженої собівартості є зміними витратами, таку систему ще називають калькулюванням зміних витрат. Сутність системи Д-К полягає у поділі витрат на виробництво на змінні та постійні за залежністю від обсягу виробництва. Собівартість продукції у системі Д-к обліковується і калькулюється лише за змінними витратами. Постійні витрати збираються на спеціальних рахунках і з визначеною періодичністю списуються на рахунки фінансових результатів

Переваги директ-костингу

• Він забезпечує більш корисну для прийняття рішень інформацію. Установлення зв'язків і пропорцій між витратами й обсягами виробництва, завдяки яким можна визначати форми залежності витрат від обсягу виробництва, одержувати інформацію про прибутковість або збитковість виробництва в залежності від його обсягу.

• Обмеження собівартості продукції лише перемінними витратами дозволяє значно спростити облік й істотно підвищити рівень контролю.

• «Директ-кост» розширює аналітичні можливості обліку, здійснюючи інтеграцію обліку й аналізу.

• Калькуляція собівартості по змінним витратам дозволяє уникнути зростання неліквідних запасів за рахунок постійних накладних витрат.

Недоліки директ-костингу

• Виникають труднощі при поділі витрат на постійні та змінні, тому що чисто постійних або чисто змінних витрат мало. Звідси проблеми з їхньою класифікацією, тим більше, що ті самі витрати в різних умовах поводяться по-різному.

• Ціни, установлювані на продукцію підприємства на основі «директ-костинга» не забезпечують покриття усіх витрат.

• Ведення обліку собівартості по скороченій номенклатурі статей не відповідає вимогам складання точних калькуляцій.

15. Поняття та розрахунок маржинального доходу.

Система директ кост дозволяє визначити додатковий показник фін результатів підприємства, крім прибутку(збутку), який називається маржинальним доходом.

Термін маржинальний дохід (МД), від англ. marginal revenue, використовується у двох значеннях:

Граничний дохід - додатковий дохід, що отримується від продажу додаткової одиниці товару.

Дохід, отриманий від реалізації після відшкодування змінних витрат. У цьому випадку маржинальний дохід є джерелом утворення прибутку і покриття постійних витрат.

Існує дві способу визначення маржинального доходу:

1)МД = Виручка від - Змінні витрати;

2)МД = Постійні витрати + Прибуток організації.

Для цілей управління більш ефективним інструментом є показник маржинального доходу на одиницю продукції

МД од. = Ціна - Змінні видатки одиницю.

Графический метод визначення точки беззбитковості

При графічному методі перебування точки беззбитковості зводиться побудувати комплексного графіка «витрати — обсяг — прибуток». Маржинальний дохід дорівнює постійним затратам у точці беззбитковості.

Завдяки незмінності в діапазоні релевантності складових розрахунку показника МД є стабільною величиною, що надає суттєві переваги над використанням показника прибутку на одиницю

1. Визначення фінансових результатів в системі “директ-кост”

Переваги та недоліки системи обліку неповних витрат.

Директ-кост(калькулюванням змінних витрат) є найбільш поширеним методом обліку витрат і калькулювання неповної собівартості продукції.

Сутність директ-кост складається в підрозділі витрат на виробництво на перемінні і постійні по їхній залежності від обсягу виробництва, при цьому постійні витрати не включаються в собівартість продукції при її калькулюванні

Переваги директ-костингу

• Він забезпечує більш корисну для прийняття рішень інформацію. Установлення зв'язків і пропорцій між витратами й обсягами виробництва, завдяки яким можна визначати форми залежності витрат від обсягу виробництва, одержувати інформацію про прибутковість або збитковість виробництва в залежності від його обсягу.

• Обмеження собівартості продукції лише перемінними витратами дозволяє значно спростити облік й істотно підвищити рівень контролю.

• «Директ-кост» розширює аналітичні можливості обліку, здійснюючи інтеграцію обліку й аналізу.

• Калькуляція собівартості по змінним витратам дозволяє уникнути зростання неліквідних запасів за рахунок постійних накладних витрат.

Недоліки директ-костингу

• Виникають труднощі при поділі витрат на постійні та змінні, тому що чисто постійних або чисто змінних витрат мало. Звідси проблеми з їхньою класифікацією, тим більше, що ті самі витрати в різних умовах поводяться по-різному.

• Ціни, установлювані на продукцію підприємства на основі «директ-костинга» не забезпечують покриття усіх витрат.

• Ведення обліку собівартості по скороченій номенклатурі статей не відповідає вимогам складання точних калькуляцій.

18. Політика цін та прийняття рішень про обсяг та асортимент продукції, що випускається на базі обліку витрат

Політика цін – один з аспектів управлінської діяльності, у результаті проведення якої досягається той або інший розмір виручки від реалізації продукції, а значить і прибутку підприємства.

Класичним методом ціноутворення є встановлення ціни на основі повної фактичної собівартості. Цей метод відбиває традиційну орієнтацію ціноутворення на виробництво . Ринкова економіка вимагає орієнтації ціни на попит. При орієнтації ціни не на виробництво, а на попит часте і точне складання факт-ної калькуляції втрачає сенс, виникає необх-ть у поняттях довстрок. і короткостр. нижньої межі ціни.

Довгострокова нижня межа ціни показує, яку ціну потрібно встановити, щоб мінімально покрити повні витрати на виробництво і збут товару. Таким чином, довгострокова нижня межа ціни дорівнює повній собівартості виробів.

Короткострокова нижня межа ціни показує ціну, що покриває лише змінні витрати, тобто дорівнює собівартості в частині змінних витрат.

Особливості використання механізму виробничого левериджу при прийнятті управлінських рішень

Виробничий леверидж (операційний важіль) показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки на 1%.

Чим вище ризик, тим більша можлива винагорода. Збільшення операційного важеля в динаміці завжди свідчить про зростання ризику.

Виробничий леверидж розраховується за наступною формулою

ВЛ=МД /П,

де ВЛ – виробничий леверидж;

МД – маржинальний доход;

П-прибуток.

Або ВЛ = (ПВ+П) : П = 1 + (ПВ : П),

де ПВ – постійні витрати.

Чим вище операційний важіль, тим більше ризик.

Чим вища питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим більшою мірою змінюється величина прибутку по відношенню до темпів зміни виручки підприємства.

Виробничий леверидж є показником, що допомагає керівникам вибрати оптимальну стратегію підприємства в управлінні витратами і прибутком.

Величина виробничого левериджу може змінюватися під впливом:

ціни і обсягу продажів;

змінних і постійних витрат;

комбінації будь-яких перерахованих чинників.

Особливості прояву механізму виробничого левериджу

• Позитивна дія виробничого левериджа починає виявлятися лише після того, як підприємство подолало точку беззбиткової своєї діяльності.

• У міру подальшого збільшення обсягу продажу і віддалення від точки беззбитковості ефект виробничого левериджа починає знижуватися.

• Механізм виробничого левериджу має і зворотну спрямованість - при будь-якому зниженні обсягу продажу в ще більшому ступені зменшуватиметься розмір прибутку підприємства.

• Між виробничим левериджем і прибутком підприємства існує зворотна залежність.

• Ефект виробничого левериджу виявляється тільки в короткому періоді.

20. Маржа безпеки та виробничий леверидж

Маржа безпеки (запас міцності)

показує на скільки може скоротитись обсяг реалізації, перш ніж підприємство почне отримувати збитки.

Маржа безпеки обчислюється за формулою:

МБ=(Вф-ВП)/Вф х 100(%),

де МБ - маржа безпеки

Вф – фактична виручка

ВП – порогова виручка

Маржа безпеки для підприємства

це межа, нижче якої обсяг не повинен скорочуватись, інакше підприємство перейде до розряду збиткових.

Виробничий леверидж (операційний важіль) показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки на 1%.

Виробничий леверидж розраховується за наступною формулою

ВЛ=МД /П,

де ВЛ – виробничий леверидж;

МД – маржинальний доход;

П-прибуток.

Або ВЛ = (ПВ+П) : П = 1 + (ПВ : П),

де ПВ – постійні витрати.

Чим вище операційний важіль, тим більше ризик.

Чим вища питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим більшою мірою змінюється величина прибутку по відношенню до темпів зміни виручки підприємства.

Виробничий леверидж є показником, що допомагає керівникам вибрати оптимальну стратегію підприємства в управлінні витратами і прибутком.