10.Групування витрат на виробництво за економічними елементами.
Кожне підприємство обов’язково групує витрати операційної діяльності за економічними витратами та статтями калькуляції.
П(С)БО № 16 групує всі витрати в п'ять економічних елементів:
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні витрати.
Ця класифікація дозволяє відповісти, про розмір витрат на виробництво, але не відповідає на запитання, з якою конкретною метою здійснюються ці витрати. Відповідь на це питання дає групування витрат по статтях калькуляції.
11. Методи визначення поведінки витрат.
Для управління витратами важливо знати, як вони поводяться в процесі господарської діяльності. Характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства називають поведінкою витрат.
Склад та величина витрат змінюються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в господарській діяльності. Тому діяльність, що впливає на розмір витрат, називають фактором витрат.
Діапазон релевантності – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором.
Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами (чинниками), в основному, на підставі дослідження минулої діяльності.
Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора.
У спрощеному варіанті функція витрат має такий вигляд:
Y = a x+ b,
де Y – сукупні витрати;
а – змінні витрати на одиницю обсягу діяльності;
b – сукупні постійні витрати;
х – значення фактора витрат (обсяг діяльності).
Для визначення функції витрат застосовують різні методи:
метод технологічного аналізу;
аналіз рахунків;
метод вищої-нижчої точки;
спрощений статистичний метод;
метод найменших квадратів
Технологічний аналіз - це системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного зв’язку між витратами ресурсів та результатами діяльності. Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення майбутньої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів.
Метод аналізу рахунків
Цей метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Він досить широко використовується на практиці.
Метод вищої-нижчої точки
передбачає визначення параметрів функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між сукупними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.
Спрощений статистичний метод
Сутність розрахунку базується на розподілі всієї сукупності даних на дві групи показників в міру зростання обсягу діяльності і визначенні середніх показників обсягу діяльності та витрат по кожній групі.
Метод найменших квадратів
Для визначення параметрів функції витрат a та b необхідно вирішити систему рівнянь:
де хі, уі – статистичні показники обсягу діяльності та сукупних витрат;
п – кількість спостережень.
12.Функція витрат та методи її визначення
Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора.
У спрощеному варіанті функція витрат має такий вигляд:
Y = a x+ b,
де Y – сукупні витрати;
а – змінні витрати на одиницю обсягу діяльності;
b – сукупні постійні витрати;
х – значення фактора витрат (обсяг діяльності).