3. 48 Калькулювання собівартості видобутку корисних копалин

Планування, облік та калькулювання собівартості видобутку корисних копалин ведуться окремо по кожному кар’єру, руднику та шахті. Ті Рудоуправління до складу яких входять кар’єри та шахти надають зведену калькуляцію, а також зведені калькуляції окремо на видобуток відкритим та підземним способом. Тобто об’єктами обліку витрат є способи видобутку руди – відкритий та підземний.

Калькуляція собівартості видобутку корисних копалин складається за формою 12-к (Ф 12 – К).

У розділі “А” калькуляції відображуються плановий та фактичний обсяги корисних копалин; вага видобутих корисних копалин; плановий та фактичний вміст основного елементу в копалині (тобто заліза в залізній руді, марганцю в марганцевій та інше); вага чистого металу в руді.

Калькуляційною одиницею є одна тонна видобутої корисної копалини.

У розділі “Б” визначається собівартість видобутої корисної копалини за наступними статями витрат:

1. Сировина та основні матеріали, в тому числі:

відрахування на геологорозвідувальні роботи,

плата за природні ресурси.

2. Допоміжні матеріали в тому числі за основними видами.

3. Енергетичні витрати.

4. Оплата праці.

5. Відрахування на соціальні потреби.

6. Обслуговування виробництва.

7. Амортизація основних засобів.

8. Витрати на ремонт та утримання основних засобів.

9. Знос малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів.

10. Технологічні перевезення корисних копалин.

11. Погашення ГПР.

12. Інші витрати.

13. Шахтна (кар’єрна) собівартість.

14. Загальнорудничні витрати.

15. Інші виробничі витрати.

16. Позавиробничі витрати.

17. Повна собівартість видобутку.

4. 49. Особливості виробництва, що впливають на облік витрат у видобувних галузях промисловості

Гірнича промисловість являє собою комплекс виробництв, що зайняті розвідкою родовищ корисних копалин, їх видобутком та збагаченням.

Процес видобутку корисних копалин з надр на діючих гірничих підприємствах поділяється на кілька стадій. Витрати, що виникають на кожній з цих стадій, мають різне економічне значення, фінансуються та включаються до собівартості продукції по-різному. У зв’язку з цим забезпечується їх відокремлений облік та калькулювання собівартості.

У процесі експлуатації родовищ виділяються дві стадії робіт:

І. Розкриття та підготовка запасів;

ІІ. Їх видобуток (очисні роботи).

І стадія створює необхідні передумови для ІІ стадії і повинна завжди випереджати її.

Розкриття запасів (розкривні роботи) – це проходка комплексу гірничих виробок, які відкривають доступ від поверхні землі до родовища.

Підготовка запасів передбачає проведення виробок, які розділяють рудне тіло (пласт) на блоки, поверхи, панелі, видобувні ділянки. Ці виробки необхідні для транспортування руди та породи, людей, матеріалів, обладнання, для відкачки води та подачі повітря, електроенергії та інше.

Всі гірничо-прохідні роботи поділяють на гірничо-капітальні, гірничопідготовчі та геологорозвідувальні.

До останніх відносяться роботи, що пов’язані з пошуком та розвідкою нових родовищ.

Гірничо-капітальні та гірничопідготовчі за своїм складом багато в чому схожі, але відокремлювати їх необхідно, бо гірничо-капітальні роботи відносяться до складу основних засобів та оприбутковуються на рахунку 10, а гірничопідготовчі роботи вважаються експлуатаційними та відносяться на собівартість, шляхом зарахування їх на 39 рахунок “Витрати майбутніх періодів”.

Гірничо-капітальні роботи це роботи по розробці родовищ та спорудженню гірничотехнічних споруд, якщо видобуток підготовлених запасів ведеться більш ніж 7 років (стволи, шурфи, штольні – при підземній розробці; тунелі, вскритні траншеї – при відкритій розробці).

До гірничопідготовчих (експлуатаційних) робіт відносяться :

1. Виробки, що проводяться для підготовки до видобутку вже розкритої частини родовища.

2. Розкривні роботи при терміні видобутку менше 7 років.

На родовищах з терміном видобутку менше 7 років всі витрати на розкриття запасів та підготовку виробництва виконуються за рахунок собівартості, тобто роботи не поділяються на гірничо-капітальні та гірничопідготовчі.

ІІ. Завершуючим етапом видобутку корисних копалин є очисні роботи.

Видобутою вважається руда, яку видано з шахти або кар’єру на поверхню та транспортовано на рудний двір (склад).

Кількість видобутої руди за місяць визначається на підставі транспортних документів про масу перевезеної руди. За тими ж документами визначається маса руди перевезеної покупцям, або іншим цехам свого комбінату. Маса руди, що залишилася на складі, встановлюється за даними маркшейдерського заміру.

Процес переробки сирої руди може включати в себе весь комплекс або лише окремі стадії технологічного процесу. Це : дроблення, збагачення; агломерація; окомкування і опалювання окатишів. (У Кривбасі аглофабрики є на Південному та Ново-Криворізькому ГЗК, окомкування на Північному ГЗК).

Об’єктами обліку витрат та калькулювання собівартості видобутку корисних копалин є : експлуатаційні гірничопідготовчі роботи; видобуті корисні копалини.

5. Облік витрат на видобуток залізної руди