43. Методи та порядок складання бюджетів.

Більшість організацій мають стандарти щодо складання бюджету, які містять інструкції і схеми організаційних потоків. Слід зазначити, що є відмінності у деталях при складанні бюджетів організацій, проте для виробничих компаній бюджет має 9 кроків (етапів). Ними є:

• Крок 1. Бюджет продажів або виторгу. Прогнозований обсяг продажів, як правило, є відправним моментом бюджетування.

Крок 2. Бюджет виробництва. Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації та від величини запасів.

Крок 3. Бюджет основних матеріалів. Виробнича програма є основною для розрахунку потреби матеріалів у кількісному і вартісному вимірах. Як і при плануванні обсягу виробництва, потреба основних матеріалів залежить від бюджетних потреб та рівня запасів:

Кількість придбання = Виробничі потреби + Задані залишки на кінець періоду - Залишки на початок періоду.

Крок 4. Трудовий бюджет. Ці затрати залежать від виду продукції, розцінки.

Крок 5. Бюджет виробничих накладних витрат. Сума цих затрат залежить від їх складу і поведінки відносно обсягу виробництва. Даний бюджет інакше називають ще бюджетом накладних витрат.

Крок 6. Бюджет запасів на кінець періоду. Даний крок показує розрахунок кінцевих запасів. Ця інформація потрібна не лише для виробничого бюджету і бюджету матеріального постачання, але й для звіту про прибутки та збитки і балансу.

Крок 7. Бюджет виробничої собівартості. Крок 8. Бюджет комерційних і адміністративних витрат. Деякі З таких затрат, наприклад, комісійні, залежать від обсягу продажів. Інші витрати беруться загальною сумою.

Крок 9. Бюджет прибутку. Він складається на основі даних кроків 1,7,8. У разі, коли потрібна деталізація бюджету прибутку, то необхідно підготувати декілька додаткових розрахунків.

прогнозування майбутньої реалізації здійснюються на основі відповідних тенденцій розвитку. Прикладами статистичних методів є:

метод екстраполяції трендів, оснований на статистичному спостереженні динаміки певного показника, визначенні тенденції (тренда) його розвитку та продовженні цієї тенденції в майбутньому періоді;

метод експоненціального згладжування, який являє собою прогноз показника на майбутній період у вигляді суми фактичного показника за звітний період і прогноз на цей період, зважені за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Однак недоліком даних методів є той факт, що вони не дозволяють передбачити та врахувати можливі якісні зміни.

Експертні оцінки, які також називаються функціональним методом, являють собою викладення особистої позиції керівників підрозділів і їх співробітників на основі нагромадженої ними інформації й власного досвіду та її доведення до керівника відділу маркетингу. Вони поділяються на індивідуальні й колективні. До складу індивідуальних оцінок можна віднести сценарії, метод «інтерв’ю», аналітичні доповідні записки. Колективні експертні оцінки за своєю сутністю виступають комплексними методами прогнозування, оскільки вони включають, поперше, підготовку та збір індивідуальних експертних оцінок, а подруге, статистичні методи обробки одержаних матеріалів. Ці методи оцінки майбутнього рівня реалізації включають:

метод комісій;

метод «мозкової атаки»;

метод Дельфі.

Найвідомішим серед указаних методів колективної експертної оцінки є метод Дельфі, сутність якого полягає в наступному. Кожний член бюджетного комітету самостійно оцінює можливий обсяг продажу, а потім одержані в анонімній формі результати обговорюються колегіально. Виявлені відхилення аналізуються, і знову складаються індивідуальні плани продажу. Цей процес повторюється доти, доки не буде одержаний єдиний результат від усіх членів комітету, який базується на найвищих оцінках.