40. Особливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв

Допоміжне виробництво представляє сукупність цехів і других підрозділів підприємства, що призначені для обслуговування основного виробництва.

Найбільш часто на підприємствах створюються наступні групи допоміжних виробництв:

1) інструментальне (виробництво інструментів, пристосувань, штампів, моделей);

2) ремонтне (ремонт механічного й електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд),

3) енергосилове (виробництво електро- та теплоенергії, стислого повітря, кисню, постачання водою) і

4) транспортне (залізничний, водний і автомобільний транспорт).

Організація обліку витрат залежить і від того до якої з груп віднесене виробництво. Існують наступні особливості у визначенні загальної суми витрат та калькулювання собівартості об'єктів допоміжних виробництв.

1. Витрати по допоміжних виробництвах враховують на активному калькуляційному рахунку 232 Допоміжні виробництва. Аналітичний облік до цього рахунку ведуть на субрахунках по кожному допоміжному виробництву.

2. У обліку витрат на виробництво продукції цехів допоміжних виробництв застосовують скорочену номенклатуру статей витрат у порівнянні з основним виробництвом.

3. В допоміжних виробництвах, що випускають однорідну продукцію, відсутні залишки незавершеного виробництва, витрати враховують тільки по статтях.

4. Загальновиробничі витрати в допоміжних цехах, що виробляють однорідну продукцію, враховують безпосередньо на рахунку 232 Допоміжні виробництва, а не на рахунку 91 Загальновиробничі витрати.

5. Записи по рахунках, які відображують споживачів продукції допоміжних виробництв, здійснюються за даними відомості розподілу витрат допоміжних виробництв.

6. Наявність взаємних (зустрічних) послуг

41. Сутність, види та сфера застосування бюджетів

Стосовно до вихідних даних розрізняють статичні і гнучкі бюджети. Для статичних бюджетів характерним є те, що початкові суми цих бюджетів є незмінними відносно наступних фактичних результатів. Гнучкі бюджети є змінними, тобто піддаються коригуванню на послідуючі періоди, враховуючи наступні зміни у факторах витрат чи доходів.

Найбільш важливе значення серед інших видів мають оперативні бюджети. До оперативних відносяться бюджети, які є складовими елементами звіту про фінансові результати, а саме; бюджет реалізації (продажів), бюджет виробництва, бюджет перехідних запасів, бюджет потреби у матеріалах, бюджет прямих затрат на оплату праці, бюджет загальновиробничих витрат, бюджет цехової собівартості продукції, бюджет комерційних й адміністративних (загальногосподарських) витрат, бюджет прибутків і збитків.

Зведений (основний) бюджет являє собою всесторонній план, який координує блоки окремих бюджетів. До його складу, крім елементів оперативного бюджетування, включаються ще й бюджети фінансового управління (бюджет капіталу, грошовий бюджет, проект балансу, проект звіту фінансового стану).

Серед усіх видів бюджетів вирішальна роль відводиться основному бюджету. Процес його складання е основою для прийняття рішень керівництвом компанії, включаючи ціноутворення, встановлення графіка виробництва, капіталовкладень, досліджень, перспективи розвитку, кадрової поетики.

У бюджеті реалізації вказується прогноз збуту за видами продукції в натуральному і вартісному виразі.

Бюджет виробництва (виробнича програма) і бюджет перехідних запасів формуються тільки в кількісних показниках. Метою програми є забезпечення обсягу виробництва, достатнього для задоволення попиту покупців і створення економного рівня запасів.

Бюджет потреби у матеріалах складають у натуральному і вартісному виразі. Його мета — визначення кількості матеріалів, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції і кількості матеріалів, які необхідно закупити впродовж запланованого періоду. Бюджет прямих затрат на оплату праці

Бюджет загальновиробничих витрат включає планування цехових витрат і витрат на експлуатацію машин і устаткування.

Бюджет цехової собівартості продукції зводить в єдине ціле затрати на матеріали, зарплату, організацію і підготовку територій та цехів з урахуванням зміни запасів незавершеного виробництва.

Бюджет комерційних витрат включає затрати поточного характеру, пов'язані з реалізацією продукції, маркетинговою діяльністю.

Бюджет прибутків і збитків — це прогноз звіту про прибутки і збитки, який акумулює в собі інформацію з усіх інших бюджетів і дозволяє проаналізувати, який прибуток підприємство отримає в плановому періоді.

Залежно від рівня ділової активності (обсягу діяльності) розрізняють гнучкі і фіксовані бюджети.

Гнучкий бюджет показує розміри затрат і результати при різному обсязі діяльності певного центру відповідальності.

Виділяють такі види фіксованих бюджетів:

- бюджети "від досягнутого" (складають на основі статистики минулих періодів з врахуванням можливих змін умов діяльності підприємства;

- бюджети з розробкою дострокових варіантів.

- бюджети "з нуля" (розробляють виходячи із припущення про те, що для даного центру відповідальності бюджет складається вперше).

42. Організація бюджетування на підприємстві

Раціональна організація бюджетування запроваджується через наскрізну систему бюджетів, тобто як в окремих структурних підрозділах так і підприємства в цілому. Така система дозволяє встановлювати дієвий бюджетний контроль за надходженням і витрачанням коштів.

Перший етап пов'язаний з призначенням керівного органу, який би займався безпосередньо організацією та управлінням бюджетування. Таким органом може бутибюджетний комітет який постійно діє і займається детальною перевіркою стратегічних виробничих та фінансових планів, дає рекомендації, розв'язує протиріччя і оперативно вносить корективи в діяльність підприємства. У нього входять керівники верхньої ланки, які утворюють консультативну групу, до діяльності якої також можуть бути залучені й зовнішні консультанти.

Другий етап може бути реалізований шляхом організації засідань адміністрації підприємства чи серії засідань керівників нижчої, середньої та вищої ланок. На даному етапі розробляються і доводяться до нижчих ланок розроблені на основі стратегічних цілей загальні короткострокові цілі підприємства, а також встановлюються межі економічних та інших показників стосовно виробництва продукції, персоналу, засобів виробництва тощо.

Третій етап пов'язаний з виявленням «вузьких місць» та розроблення шляхів їх усунення. Четвертий етап полягає в проектуванні та затвердженні змін організаційної структури, визначенні центрів відповідальності, в розрізі яких здійснюватиметься бюджетування діяльності і формування облікової та аналітичної інформації.

П’ятий етап пов'язаний з безпосереднім здійсненням бюджетування.

Бюджетування здійснюється у такій послідовності:

1. ознайомлення відповідальних за бюджет осіб з основними напрямами політики підприємства;

2. визначення основних обмежувальних факторів;

3. обґрунтування та підготовка бюджету продажів;

4. складання бюджетів;

5. обговорення бюджетів із вищим керівництвом;

6. координація та аналіз обговорених бюджетів;

7. затвердження бюджетів.