34. Нормативний метод обліку і калькулювання собівартості продукції характеризується тим, що:

1) на кожний виріб на основі діючих норм і кошторисів витрат складається попередня калькуляція нормативної собівартості виробу;

2) протягом місяця ведеться облік змін діючих норм для коригування нормативної собівартості;

3) облік фактичних витрат ведеться роздільно по нормах і відхиленням від них.

Фактична собівартість продукції при нормативному методі визначається як алгебраїчна сума нормативних витрат, змін норм і відхилень від норм:

Сф = Сн ± В ± З,

де Сф - фактична собівартість продукції;

Сн - витрати по нормах;

В - відхилення від норм;

З - зміни норм.

35. .Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції по переділам.

Під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміється сукупність прийомів організації документування й облікового відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції і необхідної інформації для контролю за процесом її формування .

Всю сукупність застосовуваних методів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції можна класифікувати по двох напрямках:

1) по оперативності контролю за виробничими витратами: нормативний метод і методи обліку минулих витрат;

2) по об'єктах обліку виробничих витрат і калькулювання: методи обліку по деталях, виробам, групам виробів, процесам, переділам, виробництвам, замовленням.

Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції по переділам

Характерний для масових виробництв. Більш двох третин промислових підприємств використовує передільну технологію виробництва, при котрій сирий матеріал для того щоб перетворитися в готовий продукт повинний пройти ряд переділів. Переділ - це частина технологічного процесу, результатом якої є напівфабрикат або кінцевий готовий продукт.

Попроцесний метод обліку і калькулювання собівартості продукції

Застосовується у видобувній промисловості (залізорудній, вугільній, нафтовій) і на електростанціях. На підприємствах цих галузей у масових масштабах:

1) виробляється однорідна продукція або обмежена номенклатура продукції;

2) відсутнє незавершене виробництво,

3) технологічний процес відрізняється стислістю періоду.

36. Загальні положення зведеного обліку витрат та його варіанти.

Комплекс облікових робіт пов'язаний з групуванням витрат в розрізі встановлених статей та розподілу витрат між товарним випуском і незавершеним виробництвом, а також конкретними видами продукції прийнято називати зведеним обліком витрат на виробництво.

Всі облікові роботи по збору витрат можна поділити на наступні етапи:

•Первинне відображення витрачених у виробництво ресурсів .

•Локалізація даних про виробничі витрати за видами діяльності, структурними підрозділами або видами продукції.

•Розподіл загальних витрат підприємства між виробничими підрозділами (розподіл загальновиробничих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом).

•Розподіл виробничих витрат допоміжних виробництв і перерозподіл між споживачами.

Зведення витрат на виробництво здійснюється на підставі наступних даних:

а) зведеного обліку витрат на виробництво минулого місяця (для заповнення відомостей про залишки незавершеного виробництва на початок),

б) відомостей розподілу матеріалів, заробітної плати, відомостей 12, 14, 15 (для заповнення відомостей про витрати на звітний місяць),

в) даних про залишки НЗВ на кінець звітного місяця.

При ведені обліку по журнально-ордерній формі для синтетичного обліку витрат на виробництво застосовується журнал 5.

Він побудований за принципом шахової відомості: рахунки, що кредитуються розташовані в присудку, а дебетуються, - у підметі. Складається із трох розділів: «Витрати виробництва», «Розрахунок витрат на виробництво по економічних елементах», «Розрахунок собівартості товарної продукції». Підсумки цього журналу переносяться у журнал 5-А

Розглянемо два варіанти зведеного обліку витрат на виробництво: напівфабрикат ний і безнапівфабрикатний.

Напівфабрикатний варіант характеризується тим, що продукція кожного цеху оцінюється по сумі усіх витрат і відображується в системі рахунків бухгалтерського обліку за ходом руху напівфабрикатів. Таким чином, при напівфабрикатному варіанті собівартість продукції кожного наступного цеху являє собою суму власних витрат і собівартості напівфабрикатів попередніх цехів, витрати при цьому «нашаровуються» і у випускаючому цеху визначається собівартість готового виробу.

При безнапівфабрикатному варіанті в кожному цеху враховуються тільки власні витрати. Передача напівфабрикатів із цеху в цех у системі рахунків бухгалтерського обліку не відображується, їх рух контролюється тільки за допомогою оперативного обліку. Собівартість готового виробу при цьому варіанті визначається шляхом підсумовування пайової участі витрат кожного цеху. Отже, у незавершеному виробництві цехів при безнапівфабрикатному варіанті будуть значитися витрати на деталі та вузли усіх цехів до випуску готових виробів.