- •1. Об’єкт, предмет, завдання, цілі та структура курсу.
- •2.Моделювання як метод наукового пізнання економічних явищ і процесів.
- •3. Основні характеристики економічної сис-ми як об’єкта моделювання
- •4. Етапи економіко-математичного моделювання
- •6. Економічна та математична постановка оптимізаційних задач
- •5. Kласифікації економіко-математичних моделей
- •7. Класифікація моделей і методів розв’язування задач математичного програмування
- •9. Історія розвитку та сучасний стан дослідження операцій.
- •8. Приклади економічних задач математичного програмування
- •10. Економічна та математична постановка задач лп
- •11. Цільова функція лп. Оптимальний план. Канонічна форма.
- •12.Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування
- •13.Симплексний метод розв’язування злп.Симплекс-таблиця та правила її заповнення.Алгоритм симплекс-методу.
- •15.Основна та двоїста задачі як пара взаємоспряжених злп.Правила побудови двоїстих задач
- •14.Сходимость симплекс-метода Метод искусственного базиса (м-метод)
- •16.Економічна інтерпрітація пари двоїстих задач.Основні теореми двоїстих задач та їх економічний зміст.
- •17.Післяоптимізаційний аналіз задач лінійного програмування. Аналіз лінійних моделей економічних задач
- •18.Оцінка рентабельності продукції, яка виробляється, і нової продукції.
- •21.Двоїстий симплекс-метод
- •19.Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів.
- •20. Приклад практичного використання двоїстих оцінок у аналізі економічної задачі
- •23. Метод потенціалів знаходження розв’язків транспортної задачі
- •25. Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування
- •26. Методи розв’язування цілочислових задач лп. Метод Гоморі. Метод гілок і меж
- •27. Економічна сутність і постановка та моделі окремих типів задач нелінійного програмування(нлп)
- •28. Задачі длп.Основні методи розв’язування задач длп
- •29. Метод множників Лагранжа
- •30.Опукле програмування.Необхідні та достатні умови існування сідлової точки.Теорема Куна-Таккера
- •31. Основні методи розвязування знлп
- •32. Квадратичне програмування
- •33. Загальна постановка здп
- •34. Методи динамічного програмування
- •35.Основні поняття теорії ігор. Приклади ігор. Прийняття рішень в умовах ризику. Ігри з нульовою сумою. Мішані стратегії в матричних іграх.
- •Нехай маємо скінченну матричну гру з платіжною матрицею
- •36.Зведення матричної гри до злп. Зведеня злп до матричної гри.
- •1. Об’єкт, предмет, завдання, цілі та структура курсу.
- •2. Моделювання як метод наукового пізнання економічних явищ і процесів.
30.Опукле програмування.Необхідні та достатні умови існування сідлової точки.Теорема Куна-Таккера
Опукле програмування розглядає методи розв’язування задач нелінійного програмування, математичні моделі яких містять опуклі або угнуті функції.
Загальний вигляд задачі опуклого програмування такий:
,
,
; (8.32)
,де
,
— угнуті функції.
Аналогічний вигляд має задача для опуклих функцій.
Позначимо:
,тоді
,
і маємо:
,
; (8.35)
,де
,
— опуклі функції
Отже, якщо визначено точку локального екстремуму задачі опуклого програмування, то це означає, що знайдено точку глобального максимуму (мінімуму).
У разі обмежень-нерівностей задачу опуклого програмування розв’язують, застосовуючи метод множників Лагранжа.
Функція Лагранжа для задачі має вид:
де
— множники Лагранжа.
Використовуючи теорему Куна — Таккера, маємо необхідні та достатні умови існування оптимального плану задачі опуклого програмування.
Якщо
задано задачу нелінійного програмування,
де функції
диференційовні і вгнуті по Х,
то для того, щоб вектор
був розв’язком цієї задачі, необхідно
і достатньо, щоб існував такий вектор
,
що пара (
,
)
була б сідловою точкою функції Лагранжа,
тобто щоб виконувалися умови:
(І)
,
; (8.38)
(ІІ)
,
; (8.39)
(ІІІ)
,
; (8.40)
(IV)
,
31. Основні методи розвязування знлп
Одним із методів, які дозволяють звести задачу нелінійного програмування до розв'язування системи рівнянь є метод невизначених множників Лагранжа.
Якщо цільова функція F є лінійною, а обмеженим простором є політоп, то задача є задачею лінійного програмування, яка може бути розв'язана за допомогою добре відомих рішень лінійного програмування.
Якщо цільова функція є угнутою (задача максимізації), або опуклою (задача мінімізації) і множина обмежень є опуклою, то задачу називають опуклою і в більшості випадків можуть бути використані загальні методи опуклої оптимізації.
Якщо цільова функція є відношенням увігнутих і опуклих функцій (у разі максимізації) і обмеження опуклі, то задача може бути перетворена в задачу опуклої оптимізації використанням технік дробового програмування.
Існують декілька методів для розв'язування неопуклих задач. Один підхід полягає у використанні спеціальних формулювань задач лінійного програмування. Інший метод передбачає використання методів гілок і меж, де задача поділяється на підкласи, щоби бути розв'язаною з опуклими (задача мінімізації) або лінійними апроксимаціями, які утворюють нижню межу загальної вартості у межах поділу. При наступних поділах у певний момент буде отримано фактичний розв'язок, вартість якого дорівнює найкращій нижній межі, отриманій для будь-якого з наближених рішень. Цей розв'язок є оптимальним, хоча, можливо, не єдиним. Алгоритм можна також припинити на ранній стадії, з упевненістю, що оптимальний розв'язок знаходиться в межах допустимого відхилення від знайденої кращої точки; такі точки називаються ε-оптимальними. Завершення біля ε-оптимальних точок, як правило, необхідне для забезпечення скінченності завершення. Це особливо корисно для великих, складних задач і задач з невизначеними витратами або значеннями, де невизначеність може бути оцінена з відповідної оцінки надійності.
Диференційовність і умови регулярності, умови Каруша — Куна — Такера (ККТ) забезпечують необхідні умови оптимальності розв'язку. При опуклості, ці умови є й достатніми.
