Лабораторна робота № з контроль форм та розташування поверхонь індикаторним інструментом

1. Загальні відомості

1. Мета роботи:

1. Ознайомитися з видами відхилень форми циліндрич­них поверхонь.

2. Вивчити конструкцію індикатора годинникового типу, індикаторного нутроміру, приладу для вимірювання величини биття.

3. Вивчити методику вимірювання розмірів за допомогою індикаторних інструментів.

4. Провести контроль форми та розташування поверхонь заданої деталі за допомогою індикаторних інструмен­тів.

2. Матеріальне забезпечення:

Індикатор ИЧ ГОСТ 577-68.

Індикаторний нутромір ИН.

Прилад ПБМ-500.

Індикаторний штатив.

3. Література:

СТ РЕВ 144-75, СТ РЕВ 145-75.

2. Види відхилень форми циліндричних поверхонь

Відхилення форми циліндричних поверхонь стандартизовані ГОСТ 24642-81, ГОСТ 24643-81. Відхилення форми циліндричних поверхонь поділяються на елементарні та комплексні.

Комплексними відхиленнями є відхилення профілю поздовжньо­го перерізу, некруглість, нециліндричність.

Елементарним відхиленням є конусність, бочкоподібність, сід­лоподібність, зігнутість, овальність, огранка. Комплексні відхилення.

Відхилення профілю поздовжнього перерізу характеризуються сукупністю всіх відхилень форм у цьому перерізі.

За величину відхилення профілю поздовжнього перерізу прий­мають найбільше відхилення дійсного профілю від прилеглих пара­лельних прямих, максимально зближених між собою (для вала) та максимально віддалених один від одного (для отвору).

Контроль відхилення від прямолінійності твірних можна прово­дити за допомогою двох індикаторів, виставлених на нуль перпен­дикулярно осі деталі з протилежних сторін. Індикатори закріплені на одній стійці, що має змогу за допомогою черв'ячної передачі рухатися вздовж осі деталі.

Некруглість - це найбільша відстань від точок реального про­філю до описаного кола.

Некруглість циліндричних деталей може бути виявлена спе­ціальними приладами*, що називаються кругломірами. Ці прилади працюють за принципом співставлення профілю контрольованої деталі в торцевому перерізі з ідеальною округлістю, що відтво­рюється обертом прицезійного шиінделя чи стола приладу з кон­трольованою деталлю навколо базової осі.

Для визначення величини відхилення від круглості на кругло- граму накладають шаблон та підбирають по ньому прилеглу окружність:

• при контролі вала вибирають окружність найменшого діамет­ру, яка описує круглограму;

• при контролі отвору, вибирають окружність найбільшого діа­метру, що вписується в круглограму.

Від вибраної округлості шаблона до круглограми відраховуєть­ся найбільше відхилення в напрямку до центра кругової діаграми. Якщо дану величину розділити на прийняте збільшення самописця, то отримана величина покаже некруглість контрольованої деталі в даному перерізі.

Відхилення від круглості d, вираховують за формулою:

d=D/y

де D - найбільша відстань прилеглого кола до круглограми, мм, ви­міряна в радіальному напрямку;

у - коефіцієнт збільшення приладу, при якому проводився запис круглограми (1000, 2000, 4000, ...).

Нециліидричність - це комплексний показник для циліндричних поверхонь в цілому, визначається наявністю відхилень форми

дійсної поверхні від форми ідеального циліндра. За величину не- циліндричності приймають найбільше відхилення реальної циліндричної поверхні від прилеглого ідеального циліндра, який має (для вала) найменший можливий діаметр і описаного навколо реальної поверхні вала (для отвору) найбільший можливий діаметр

і вписаного в реальну поверхню отвору.

Для контролю кециліндричності спеціальних засобів на даний час немає. Якщо вимірювана деталь не має огранки з непарним числом граней та немає вигнутості, то нециліндричність може бути приблизно виявлена атестацією діаметра деталі в різних перерізах та напрямках. Контроль діаметра деталі проводять універсальними двоконтактними вимірювальними засобами:

• мікрометром;

• важільною скобою;

• оптиметром.

Деталь рекомендується вимірювати в трьох перерізах - по краях та в середині, а в кожному перерізі - в двох взаємно перпендику­лярних напрямках.

Половина різниці між найбільшим та найменшим діаметрами приймають за величину нециліндричності.

Якщо ж деталь має огранку з непарним числом граней або виг- нутість, визначається числове значення цих відхилень і ці величини додаються до половини різниці найбільшого та найменшого діа­метрів.

2. Елементарні відхилення.

Елементарними видами відхилення профілю поздовжнього пе­рерізу є: конусоподібність, бочкоподібність, сідлоподібність, виг­нуті сть.

Конусоподібність- відхилення, при якому твірні поздовжнього перерізу прямолінійні, але не паралельні.

Конусність визначається відношенням різниці діаметрів двох поперечних перерізів до відстані між ними.

Обидва діаметри вимірюються звичайними вимірювальними за­собами (мікрометрами, ричажними скобами). Відстань між пе­рерізами, в яких вимірюються діаметри, визначається за допомогою лінійки, штангенциркуля або іншими контрольними засобами. Вимірювання двох діаметрів проводиться в одній і тій же площині, яка проходить через вісь циліндра.

Бочколодібність - відхилення профілю поздовжнього перерізу, при якому твірні непрямолінійні, а діаметри збільшуються від країв до середини перерізу.

Сідлоподібність - відхилення профілю поздовжнього перерізу, при якому твірні непрямолінійні, а діаметри зменшуються від країв до середини.

Сідло та бочкоподібність може бути виявлена за допомогою універсальних засобів контролю в трьох перерізах деталі.

Кількісно конусоподібність, бочкоподібність та сідлоподібність визначаються за формулою:

d=(d_нб-d_нм)

де d_нб - найбільший виміряний діаметр, мм;

d_нм - найменший виміряний діаметр, мм.

Для вимірювання цих відхилень використовують двоконтактні засоби вимірювання (мікрометри, ричажні скоби).

Одним із елементарних відхилень від круглості с овальність.

Овальність - відхилення, при якому реальний профіль є оваль­ною фігурою, найбільший та найменший діаметр якої знаходиться у взаємному перпендикулярному напрямі.

За величину овальності приймається різниця між найбільшим та найменшим діаметрами перерізу, що є подвоєною величиною не- круглості.

Овальність визначається за формулою:

d_ов=(d_нб-d_нм)/2

де d_нб- - найбільший виміряний діаметр, мм;

d_нм - найменший виміряний діаметр, мм.

Контроль овальності проводять універсальними засобами кон­тролю: штангенциркулем, мікрометром, ричажною скобою. Найбільш точним методом контролю овальності є метод, при якому деталь знаходиться між двома вимірювальними поверхнями прила­ду і деталь повертають навколо своєї осі не менше як на 180“ і при цьому стежать за відхиленням по шкалі приладу.

До другого елементарного виду відхилення від круглості відно­ситься огранка.

Огранка - відхилення, при якому реальний профіль є багато­гранною фігурою, котра може мати різне число граней.

Огранка з непарним числом граней може бути виявлена за до­помогою вимірювальної головки (індикатора, мікрометра, оптимет­ра) при встановленні контрольної деталі на призмі. При обертанндеталі на призмі огранка цієї деталі визве зміни в показах вимірю­вальної головки.

Величина огранки £огр для непарного числа граней в призмі визначається за формулою:

δ_огр = ʌ/k

де ʌ - величина числового значення по індикатору (різниця між найбільшим та найменшим показами індикатора);

k - передаточний коефіцієнт, який залежить від числа граней та кута призми.

При контролі огранки потрібно знати число граней у кон­трольованої деталі. Для цього спочатку в декількох призмах з різними кутами, рекомендується визначити кількість граней у де­талі без визначення числового значення. Потім провести контроль огранки в призмі з відповідним кутом при вершині.