Кафедра екстреної та невідкладної

медичної допомоги, медицини катастроф

Дисципліна “Екстрена та невідкладна медична допомога”

Методичні матеріали для самостійної позааудиторної роботи студентів

Тема 5.

ЗАНЯТТЯ №1. "екстрена медична допомога при механічних травмах"

Підготував викладач кафедри ЕНМД МК Р. Р. Фабрика

Методична розробка обговорена та затверджена на засіданні кафедри.

Протокол від "___"_________ 20__ р. № ____.

Завідувач кафедри ______________________________________________

(підпис, вчене звання, прізвище, ініціали)

Методична розробка обговорена та затверджена на засіданні кафедри.

Протокол від "___"_________ 20__ р. № ____.

Завідувач кафедри ______________________________________________

(підпис, вчене звання, прізвище, ініціали)

Методична розробка обговорена та затверджена на засіданні кафедри.

Протокол від "___"_________ 20__ р. № ____.

Завідувач кафедри ______________________________________________

(підпис, вчене звання, прізвище, ініціали)

Тактика при механічних ушкодженнях на догоспітальному етапі

Сучасні концепції з надання екстреної медичної допомоги потерпілим (догоспітальний та госпітальний періоди)

1. “Платинових” 30 хвилин

 2. “Золота” година

 3. Категорія “Load and Go” (завантажуй та їдь)

Згідно концепції "Золота година" всі ушкодження було розподілено на три категорії:

1.     Не обернені, вкрай тяжкі ушкодження, при яких навіть негайне втручання не призводить до позитивних наслідків травми.

2.     Ушкодження при яких наслідки травми (смерть або інвалідність) залежать від своєчасності та якості втручання. Таким постраждалим медичну допомогу слід надавати на місці події та  госпіталізувати в спеціалізовані лікарняні установи (в США -  Центри травми І рівня) або в багатопрофільні лікарні для надання спеціалізованої медичної допомоги на протязі 1 години  з моменту травмування.

3.     Ушкодження, при яких надання спеціалізованої медичної  допомоги може бути відкладеним на протязі 1 години без ризику для життя та здоров'я постраждалого.

 

Кількісний характер травм:

Травма – ушкодження організму, його тканин чи органів під впливом механічних, фізичних, хімічних чи психічних чинників, що супроводжуються розвитком місцевих та загальних реакцій.

Види травм:

Ізольована травма

Множинна травма

Поєднана травма

Комбінована травма

Політравма

Обов'язковою умовою для застосування терміну "політравма" є наявність травматичного шоку, а одне з ушкоджень чи їх поєднання являють загрозу для життя та здоров'я постраждалого.

1. Синдром взаємного  обтяження

2. Травматична хвороба

3. Стадії травматичного шоку

Періоди летальності в результаті травмування

     Перший пік летальності приходиться на час травмування, коли смерть настає протягом перших секунд або декількох хвилин від моменту травми, що перш за все обумовлено тяжкістю травматичних ушкоджень життєво важливих органів, таких як мозок, серце, великі судини. В більшості випадків такі ушкодження фатальні, хоча швидко розпочате лікування на місці пригоди може врятувати деяку частину хворих. В цей період гине близько 60% постраждалих внаслідок:

1. Пошкодження стовбуру мозку.

2. Високого пошкодження спинного мозку.

3. Пошкодження серця.

4. Пошкодження аорти або інших магістральних судин.

Другий пік летальності припадає на проміжок часу від декількох хвилин до декількох годин з моменту травми, коли частота летальних наслідків може бути зменшеною за рахунок профілактики та лікування вентиляційної, гемічної та тканинної гіпоксії шляхом проведення штучної вентиляції легень, зупинки зовнішньої та внутрішньої кровотечі, відновлення об'єму циркулюючої крові та відновлення перфузії тканин. На цьому етапі причиною смерті є:

1. Субдуральна та епідуральна гематоми.

2. Гемо- і пневмоторакс.

3. Розрив селезінки.

4. Розтрощення печінки.

5. Перелом кісток тазу та/або інші поєднанні ушкодження з 

    великою крововтратою.

   

 Третій пік летальності виникає через декілька днів та тижнів з моменту травми, звичайно, від поліорганної недостатності та сепсису.

Дії бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди.

Бригада швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце пригоди, повинна:

1. Ретельно оглянути місце події.

2. Визначити "що сталося?" 

3. Визначити “коли це сталося? "

4. Встановити кількість постраждалих та при необхідності  провести медичне сортування.

Послідовність дій бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди.

Перевірка безпечності місця пригоди. У разі необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби або міліції. Визначення кількості постраждалих, механізму травмування, джерел небезпеки в оточуючому середовищі тощо. Визначення потреби, і у випадку її необхідності зробити виклик додаткових бригад швидкої медичної допомоги.

Невідкладна медична допомога.

На догоспітальному етапі пріоритетами надання невідкладної медичної допомоги є виявлення станів, які загрожують життю постраждалого:

 ♦ Шоку.

 ♦ Обструкції верхніх дихальних шляхів.

 ♦ Масивній кровотечі.

 ♦ Тяжкій   травмі   грудної   клітки,    що   може    призвести до розвитку респіраторного дистрес-синдрому.

 ♦ Тяжкій черепно-мозковій травмі та травмі шийного відділу хребта.

 ♦ Травмі,яка призвела до клінічної смерті.

Обсяг допомоги на догоспітальному етапі обмежують екстреними заходами по відновленню та підтримці основних життєвих функцій організму (дихання, кровообігу), а також протишокові заходи.

Програма допомоги постраждалим із політравмою на догоспітальному етапі складається із наступних кроків:

♦ Оцінка тяжкості стану та виявлення порушень  дихання та кровообігу, що загрожують життю.

♦ Проведення  екстрених реанімаційних заходів  при  гострих  розладах життєвих функцій.

♦ Проведення знеболювання та іммобілізації.

♦ Швидка госпіталізація в спеціалізований стаціонар.

 Складові надання екстреної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі.

 

1. Первинний огляд (АВВ'СС').

А   (airways) - прохідність дихальних шляхів.

В   (breathing) - дихання.

В'  (bleading)  

С   (circulation) - кровообіг.        

С' (cervical spine)  -  спостереження  за  шийним  відділом хребта  та накладання шийного коміру.

2. Медичне сортування.       

3. Інтенсивна терапія.

4. Вторинний огляд.       

5. Постійне спостереження за травмованим.

6. Транспортна іммобілізація.

7. Транспортування в медичний заклад для надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.

Травматичний шок - це тяжкий патологічний процес, що виникає в організмі як загальна реакція на тяжке механічне пошкодження тканин і органів та проявляється порушенням системного кровообігу, мікроциркуляції, а також метаболічних процесів у тканинах.

Симптомокомплекс шоку визначається видом травми, об'ємом механічного пошкодження тканин та органів, величиною крововтрати та гіповолемією, інтенсивністю болю та реакцією-відповіддю організму на агресію, тривалістю патологічного стану.

Всі травмовані з політравмою перебувають в стані шоку, важкість якого залежить від:

♦ Важкості травми.

♦ Наявності та ступеню впливу шокогених факторів - переохолодження, крововтрати, тощо.

♦ Локалізації  травми   (декілька   літрів   крові   можуть акумулюватись  у ретроперітонеальну гематому    внаслідок перелому кісток тазу)

При травматичному (гіповолемічному) шоку розрізняють еректильну та торпідну фази. Еректильна фаза виникає далеко не завжди. Вона виявляється на догоспітальному етапі, триває короткий період (до кільканадцяти хвилин) та проявляється надмірним збудженням хворого. Торпідна фаза проявляється пригніченням життєво забезпечуючих систем організму.

 

 

Класифікація шоку

Ступінь шоку	Артеріальний тиск, мм.рт.ст.	Пульс за хвилину
1 ступінь	90-100	90-100
2 ступінь	90-75	110-120
3 ступінь	75 та нижче	Понад 130

 

Невідкладні заходи та принципи інтенсивної терапії при політравмі:

♦  Необхідно насамперед зупинити артеріальну кровотечу притисканням артерії до кістки вище місця травми, накладанням артеріального джгута чи закрутки вище місця поранення. При цьому слід зафіксувати час, коли було накладено джгут.

♦  Оцінити стан життєдіяльності організму (визначити наявність та характер пульсу над периферичними і центральними артеріями, ступінь пригнічення притомності, прохідність дихальних шляхів, ефективність функції зовнішнього  дихання).

♦  Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непритомному стані його слід повернути набік, закинути половину тулуба. Окремого положення вимагають хворі з переломами хребта (на твердій поверхні) та кісток таза (із зігнутими в суглобах та розведеними ногами). Протипоказано закидати голову хворим з травмою шийного відділу хребта!

♦  Дотримуватися правила "чотирьох катетерів" (введення носового катетера для подачі кисню, зонда в шлунок для евакуації його вмісті у непритомних пацієнтів, внутрішньовенного катетера для інфузійної терапії та катетера в сечовий міхур для виведення сечі та вимірювання погодинного діурезу).

♦ Інфузійно-трансфузійна терапія

♦ Знеболення:

а) наркотичні анальгетики - морфіно-гідрохлорид 10-20мг, омнопон 10-20мг, промедол 20-40мг, фентаніл 0,05-0,1 мг, довенно або дом'язово 3-4 рази на добу під контролем зовнішнього дихання;

б) агоністи-антагоністи опіоїдних рецепторів - трамал 50-100мг, стадол 2-4мг, нубаїн 0,15-0,Змг / кг , пентазоцин 30-45мг, бупренорфін 0,3-0,6мг  довенно або дом'язово 3-4 рази на добу;

в) нестероїдні протизапальні середники - кетанов 30-бОмг, диклоберл 75мг дом'язово 2-3 рази на добу;

♦ Глюкокортекостероїди в дозах, як при геморагічному шоку.

♦Іммобілізація  переломів:  стандартні  та  імпровізовані  шини,  проти- шокова одежа.

♦ Антибактеріальна терапія спочатку антибіотиками широко спектру дії (Цифран, Заноцин, цефалоспорини).

♦ Профілактика переохолодження організму - теплі покривала (термо-покривало), оптимальна температура оточуючого середовища, тепле пиття (крім потерпілих з травмами органів черевної порожнини), підігріті до температури 35-40° С інфузійні розчини.

♦ Симптоматична посиндромна та коригуюча терапія.

Всі   постраждалі   з   політравмою   мають   бути    госпіталізовані   в протишокову палату або відділення реанімації та інтенсивної терапії.