27. Вуглеводи – біохімічні сполуки, які утворюються в рослинах як первинні продукти фотосинтезу та є важливою складовою частиною живих організмів.

Вуглеводи за хімічною будовою - це поліоксиальдегіди, поліоксикетони, їх полімери та похідні. Назва «Вуглеводи» не відповідає хімічний будові і поряд з нею вживаються інші: "Цукри", "Сахариди", “Глікани”. Вуглеводи поділяють на моносахариди (прості цукри), олігосахариди (олігомери, що складаються з кількох залишків моносахаридів) та полісахариди (полімери, що складаються з багатьох залишків моносахаридів).

• • Вуглеводи - це обширний клас органічних сполук.

• • У клітках рослин вуглеводів припадає на частку до 90% всіх сухих речовин.

• • Вуглеводи утворюються в рослинах і ході фотосинтезу, завдяки асиміляції хлорофілом вуглекислого газу повітря під дією сонячного випромінювання. Кисень, що утворюється при цьому, виділяється в атмосферу.

• • Вуглеводи були першими харчовими речовинами, хімічна структура яких була розшифрована хіміками.

• • Оскільки вуглеводи ліпше за інші харчові речовини підлягають перетворенням із звільненням відповідної кількості енергії, вони особливо важливі у харчуванні як джерела енергії у разі інтенсивної фізичної праці.

• • Під час великого м'язового напруження у тренованих людей до 50% енергетичних витрат покривається за рахунок вуглеводів, а у нетренованих - майже виключно за рахунок вуглеводів.

• • Важливу роль відіграють вуглеводи у діяльності центральної нервової системи, оскільки вони є основним джерелом енергії для нервової тканини. Тканина головного мозку споживає глюкози у середньому у 2 рази більше, ніж м'язи, і в 3 рази більше, ніж нирки. Про важливу роль вуглеводів у діяльності мозку свідчить і той факт, що запаси глікогену у мозковій тканині порівняно стабільні, вони витрачаються лише у надзвичайних

28. Для синтезу органічних сполук сировиною є природні органічні речовини, що входять до складу нафти, природного газу, кам’яного вугілля, а також речовини виокремлені з них шляхом первинної переробки. Серед органічних сполук найбільшого використання набули вуглеводні. Основними джерелами вуглеводнів є природні і супутні нафтові гази, нафта і кам’яне вугілля, горючі сланці. Довгий час ці горючі матеріали використовували для виробництва енергії. У наш час значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і кам’яне вугілля використовують як цінну сировину в хімічній промисловості і насамперед в органічному синтезі.

Способи використання природних органічних речовин:

1. паливо:

o тверде (вугілля, горючі сланці, деревина, торф);

o газувате (природні і супутні нафтові гази);

o рідке (нафта);

2. сировина в органічному синтезі.

29. Нафта — масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом. Вона легша за воду (густина 0,73-0,97 г/см3), у воді практично нерозчинна.

За складом нафта — складна суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, головним чином рідких (у них розчинені тверді й газоподібні вуглеводні). Зазвичай це вуглеводні парафінові, ароматичні, циклоалкани, співвідношення яких у нафтах різних родовищ змінюється в широких межах. Крім вуглеводнів, нафта містить оксигено-, сульфуро- і нітрогеновмісні органічні сполуки.

Залежно від переважного вмісту вуглеводнів того чи іншого класу розрізняють такі основні види нафти:

1) метанова нафта, яка складається переважно з нерозгалуже- них алканів;

2) нафтенова нафта, яка складається, в основному, з циклічних неароматичних вуглеводнів циклоалканів або нафтенів;

3) змішана нафта, яка включає суміш алканів, нафтенів і ароматичних вуглеводнів. Змішана нафта трапляється найчастіше.

Іноді нафту класифікують за фізичними властивостями, наприклад на легку нафту густиною менше 0,9 г/мл і більш важку нафту. Усі види нафти мають домішки нітрогено- й сульфуровмісних органічних сполук.

Сира нафта зазвичай не застосовується. Для одержання з нафти технічно цінних продуктів її піддають переробці.

2. Перегонка нафти

Первинна переробка нафти полягає в її перегонці. Перегонку здійснюють на нафтопереробних заводах після відділення з нафти супутніх газів. У процесі перегонки нафти одержують світлі нафтопродукти:

• бензин (tкип — від 40 до 150-200 °С);

• лігроїн (tкип — 120-240 °С);

• гас (tкип - 150-300 °С);

• газойль — солярове масло (tкип вища від 300 °С).

У залишку — в’язка чорна рідина — мазут.

Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зменшеним тиском (щоби попередити розкладання) і виділяють мастила:

• веретенне;

• машинне;

• циліндрове та ін.

З мазуту деяких сортів нафти виділяють вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгону називають нафтовим пеком, або гудроном.

Схема трубчастої установки для безперервної перегонки нафти