- •8.Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •16. Класична німецька філософія.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24.Філософські ідеї структуралізму.
- •25.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26.Структура світогляду.
- •27.Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •32. Некласична онтологія.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •39. Екологічні проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •Людина –духовно-душевно означ, природ-соц істота
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •50.Несвідоме, свідоме, над свідоме
- •51.Основні складови пізнавальної діяльності:субьєкти і об’єкти,мета й цілі,засоби та результати.
- •52.Гносеологія та епістемологія.
- •53.Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54.Проблема істини в теорії пізнання.
- •55.Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56.Проблема критерії істини.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •61. Функції мови
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб'єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності та її форм
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •83. Держава – складова політичної організації суспільства
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
Глобалізація - термін, який використовується для характеристики сучасних економічних, соціальних, політичних, торгових, фінансових, транспортних, трудових, міграційних, інформаційних, комунікаційних та інших процесів всеохоплюючого характеру.
Сучасна глобалізація підготовлена багатьма історичними процесами: 1. Деякі дослідники вважають, що початковими формами глобалізації була торгівля та захоплення нових територій (5 тис. років тому); 2. Інші знаходять елементи глобалізації в епоху античності ( а саме у створенні імперії Олександра Македонського, 1V ст. до нашої ери, коли були завойовані землі від Середноземномор»я до Інду, куди рушили потоки переселенців;
3. Інші ведуть відлік глобалізації від Великих географічних відкриттів, коли «світ замкнувся», тобто практично не залишилось невідомих земель; 4. Наприкінці 19ст-початку 20 ст. ступінь інтегрованості національних економік у світовий економічний процес був дуже значним. (цьому сприяла 1-ша світова війна, коли були перезподілені вже поділені ринки. В результаті світової бійні лідером стали США. Це проявилось, зокрема у Великій економічній депресії 1929-1933 р.р., коли економічна криза в США відкинула назад цілі регіони). 5. У 50-70 роках 20 ст. було відновлено тенденції до глобалізації. Основними віхами на шляху глобалізації стали: -вільна торгівля; -революції в техніці та технології; -інформатизація; -зниження митних кордонів; -втрата національною валютою свого «патріотизмі» (долар став домінуючою валютою); - перемога капіталу над національними інтересами; - глобальна геополітична революція 20 ст ( що призвело до розпаду колишніх імперій – Австро-Угорської, Німецької, Російської, Британської, Французької, Португальської , Радянського Союзу). Саме розпад колишніх імперій зробив державні кордони більш прозорими для переміщення 4-х «і» (інвестицій, індустрій, інформації і індивідів); 6. Сучасний етап розвитку глобалізації - для сучасної світової економіки є характерним стрімкий розвиток процесів транснаціоналізації, у якому рушійною силою виступаю ТНК (транснаціональні корпорації). За даними ООН нині у світі існує понад 65 тисяч ТНК, у яких зайнято понад 74 млн. осіб. Ядро всесвітньої господарської системи складають 500 ТНК , які мають практично необмежену економічну владу. Провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, Західної Європи і Японії.
38. Глобальні проблеми сучасності. Для свого розвитку кожна людина зокрема і суспільство в цілому потребують цілий комплекс необхідних ресурсів. В загальному вигляді всі ці ресурси можна умовно віднести до трьох груп: матеріальні, енергетичні та інформаційні. Всі ці ресурси людина в своїй повсякденній та виробничій діяльності отримує з навколишнього середовища, яке по суті є системою, що включає природний, антропогенний та соціальний компоненти. Споживаючи відновлювані й невідновні природні ресурси, людина, по-перше, суттєво змінює структуру та функціональні характеристики навколишнього середовища, а по-друге, нічого, крім відходів своєї життєдіяльності і забруднень, в те середовище не повертає. Природне середовище здатне нейтралізувати та асимілювати такі відходи й забруднення. Але в цій реальній системі взаємовідносин людина–довкілля є дві дуже сумні обставини. По-перше, яким значним би не був ресурсний потенціал планети, він є обмежений. По-друге, якою б потужною не була асиміляційна ємність навколишнього природного середовища, вона є кінечною. А оскільки чисельність населення на планеті загалом зростає, людські спільноти розвиваються в кількісному й якісному аспектах, то неминуче зростання масштабів природокористування спричинює посилення антропогенного тиску на довкілля. На даний час цей тиск перевищує стійкість та асиміляційний потенціал природного середовища, підтвердженням чого є, зокрема, зміни клімату, деградація біологічного різноманіття та інші процеси і явища, що фактично стали глобальними проблемами сучасності. До яких наслідків цей дисбаланс може призвести, можна лише уявити, але світла в цій уяві поки що немає. Подальші перспективи додають оптимізму тільки в одному: найвірогідніше, протиріччя між потребами і наслідками розвитку людської спільноти з одного боку та обмеженістю ресурсного потенціалу природного середовища з іншого не стануть критичними за нашого життя. Ми повинні навчитися жити в межах екологічної ємкості нашої планети. Але при цьому нам треба : • Поліпшити якість життя в країнах, що розвиваються, до прийнятного рівня • Забезпечити подальший розвиток розвинутих країн • Запровадити регуляторні механізми збалансованого використання природних ресурсів і депонування відходів таким чином, щоб зупинити подальшу деградацію біосфери. Головні з них сформульовані у Цілях розвитку тисячоліття, ухвалених Генеральної Ассамблеї ООН у2000 р.: 1. Ліквідувати злидні і голод 2. Забезпечити загальну початкову освіту для всіх 3. Забезпечити рівність прав чоловіків і жінок 4. Скоротити дитячу смертність 5.Поліпшити охорону материнства 6.Посилити боротьбу з ВІЧ/СНІД, малярією та іншими хворобами 7.Забезпечити екологічну стійкість 8. Сформувати глобальне партнерство для розвитку До цього треба додати проблему військових конфліктів і тероризму, що теж має ознаки глобальності. Зауважимо, що справжні корені цих явищ мають екологічну природу й означають боротьбу за життєвий простів і природні ресурси.
