32. Некласична онтологія.

Онтологія - вчення про буття, розділ філософії, що вивчає фундамент. принципи,найбільш загальні сутності і категорії сущого. Буття - найширше (абстрактне)поняття, термін "бути" означає було достатньо, існувати. До 19 століття Існувалакласична Онтологія.

I етап (Етап розвитку абстрактний дух випускає з себе протилежність - природу,який породжує суб'єктивний дух): Чистий дух «Логос» (абсолютна ідея яка трансформується в природу. Філософія природи: природа не розвивається, а служить лише зовнішнім проявом саморозвитку логічних категорій, що становлять її духовну сутність;).В основі всіх явищ природи і заг-ва лежить абсолют, духовний та розумне початок - "абсолютна ідея", "світовий розум" або "світової дух". Це почало активно і діяльно, причому діяльність його полягає в мисленні, а точніше,у самопізнанні.

II етап: З природного створюється абсолютний дух. Філософія духу. На цьому етапі абсолютна ідея знову повертається до самої себе й осягає свій зміст у різних видах людської свідомості та діяльності. Його власною системою завершується, на погляд Гегеля, процес саморозвитку абсолютної ідеї і разом з тим її самопізнання.

У 20 в. Мартін Гайдеггер який розвивав некласичних Онтологія Центром нової онтології стає не ізольоване свідомість людини, а свідомість, точніше, духовне, взяте в нерозривній єдності з людським буттям.У концепції німецького екзистенціаліста Хайдеггера критикується традиційний підхід до буття, заснований на розгляді буття як сущого, субстанції. Для нього проблема буття має сенс лише як проблема людського буття, проблема граничних підстав людського існування.

Найважливішим виразом загальнолюдського способу буття є страх перед ніщо. Основу людського існування становить його кінцівку, тимчасовість. Тому час має бути розглянуто як найбільш істотна характеристика буття. Основна ідея: об'єкт не відривається від суб'єкта. Людське існування-безособова форма.Dazain - «тутбуття». Ні об'єкта взагалі. Не можна розривати сам світ і знання про світ.

33.Визначальні категоріальні характеристики світу. Визначення змісту поняття "світ" можливе і дійсне тільки у системі відношення"людина — світ". Це свідчить про те, що воно слугує людині для відображення існування того,на тлі чого виявляє, "висвічує" себе людина. Образно висловлюючись, щоб людина змогла уявити себе як певне існування, вона має бути здатною уявляти усе те, що від неї відмінне: "зверху, знизу, збоку, всередині, вчора, сьогодні та завтра, тут, зараз і тепер". Іншими словами, світ є все те, що відмінне від людини і що, одночасно, органічно має людину в собі. Це те, від чого вона, людина, відрізняється.

Однак людина як унікальна і неповторна істота виявляється і стосовно самої себе. Отже, на противагу об'єктивно існуючому світу є"внутр. світ людини".

Тому найпростіше визначення поняття"світ" можна навести таке: Світ — це все суще, що є в людині та поза нею.

Спираючись на таке визначення, можна сказати, що поняття"світ" насамперед використовується через протиставлення"людина в світі — світ у людині". Людина завжди перебуває у стані внутрішнього роздвоєння на свідомо визначені"Я" і"не-Я". При цьому під"Я" прийнято розуміти саме внутрішній світ людини, а під"не-Я" — довкілля, яке безпосередньо чи опосередковано"обіймає" людину, є водночас основою і простором життєдіяльності людини. Наше сприйняття світу, його розуміння і пізнання, ставлення до нього виявляються у слові світогляд. Детальний аналіз поняття"світогляд" буде зроблено нами у заключному розділі. Однак підійти до узагальненого поняття світогляду ми зможемо, тільки конкретизувавши поняття"світ". В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як "Космос", "Всесвіт", "Галактика", "Земля", "Природа", "Атмосфера", "Гідросфера", "Літосфера", "Душа" та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали,незмінним залишається визнання, що світ— це все те, що"висвічується" людиніі водночас усе те, у чому"висвічується" людина, тобто само реалізується.

Отже, тільки порівнюючи себе як окрему особу зі світом, людина здобуває досвід та усвідомлення власної індивідуальності. Лише побудувавши світ у собі, ми отримуємо можливість знайти його за межами себе. Може трапитися так, що наші уявлення помилкові. У такому разі реальний світ заперечить наші сподівання. Індивідуально сформована свідомість може здійснити пізнання об'єктивного, чужого й цілком відмінного від себе за допомогою саме відтворення— будівництва світу в собі. Фактично кожна людина, яка діє свідомо, має великий дар бути творцем світу. Тобто світ з'являється людині як творіння їїрозуму та рук, в якому ще так багато нового і невідомого. А що ж існувало до виникнення людини? Той світ ми позначаємо поняттям "природа". Він існував і існуватиме об'єктивно, тобто незалежно від людини.

34. Поняття природи. Приро́да (термін є частковою калькою латинського словаnatūra — від лат.nat (рос. природа,англ.nature,нім. Natur f) —родити,породжу вати)має кілька значень.

1) У широкому розумінні — органічний і неорганічний матеріальний світ,Всесвіт, у всій сукупності і зв'язках його форм, що є об'єктом людської діяльності і пізнання, основний об'єкт вивчення науки. Все те, що не створене діяльністю людини.

2) Сукупність природних умов існування людського співтовариства. В побуті слово «природа» часто вживається у значенні природне середовище, в якому живе людина (все, що нас оточує, за винятком створеного людиною).

3) Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь,сутність (напр., процесів, явищ тощо).

4) «Друга природа» — створені людиною матеріальні умови її існування.