78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.

Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку суспільних зв'язків та відносин, тобто людського суспільства. Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкування життєво необхідним. Тому виробництво завжди, за будь-яких умов має суспільний характер, є суспільним виробництвом. Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного виробництва. Адже в процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою, а й один з одним. Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва дістали назву"виробничі відносини" і представляють другу складову способу виробництва.

У виробничі відносини входять насамперед виробничо-технічні відносини, тобто взаємини між виробниками безпосередньо на конкретному підприємстві. Але для успішного функціонування підприємства необхідні зв'язки його з іншими підприємствами і навіть галузями виробництва. Отже, у виробничі відносини входять також відносини між людьми різних підприємств чи галузей виробництва, а також відносини в процесі розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва. Тобто від того, в чиїй власності перебувають основні засоби виробництва, залежить сутність, характер усієї системи виробничих відносин. Характер власності визначає форми відносин між людьми у суспільстві: панування і підкорення чи співробітництво та взаємодопомога.

Форми власності визначають форми розподілу, обміну та присвоєння виробленого, а також місце людини в системі виробництва, тобто— це власник, управлінець чи виробник. Левову частку прибутку отримує власник засобів виробництва, а виробнику йде заробітна плата.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей:1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура.

79. Поняття власності та її форм

Економі аспект власності – власність це соціально-економічна категорія, яка визначається ступенем розвитку продуктивних сил суспільства та характеризується системою відносин між суб’єктами господарювання, в процесі в., р, о. та с. благ. Соціально-екон. сутність власності розкривається у взаємовідносинах між людиною та людиною. Правовий аспект – це категорія, яка відображає майнові відносини, свідомі та вольові взаємозв’язки юридичних та фізичних осіб з приводу привласнення благ, які закріплюються системою відповідних прав власності. Взаємозв’язок «людина-річ».

Тріада власності – це процес володіння, розпорядження і користування. В свою чергу ці категорії є складовими частинами економічного процесу привласнення. Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи та їх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб’єктів. Привласнення засобів виробництва та його результатів є основою відносин власності. Володіння – це необмежена у часі належність об’єкта власності певному суб’єкту. Розпорядження – це право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування та реалізації об’єкта власності. Здійснюється власником або іншим економічним суб’єктом, якому делеговані повноваження. Користування – це процес виробничого застосування та споживання корисних властивостей об’єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

Парною категорією привласнення є категорія відчуження. Відчуження – це процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, уречевлення результатів індивідуальної та суспільної праці з перетворенням суб’єктів власності на об’єкти економічних відносин. Протиріччя між привласненням та відчуження є внутрішнім джерелом саморозвитку відносин власності. Структура власності. поширеною є визначення структури власності за типом, формою та видом. Тип власності – це найбільш узагальнені принципи функціонування власності, сутність характеру поєднання робітника та засобів виробництва. Форма власності – це стійка система економічних зв’язків і громадських зв’язків, яка обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника та засобів виробництва. Вид власності – це спосіб привласнення благ та методів господарювання.