- •8.Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •16. Класична німецька філософія.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24.Філософські ідеї структуралізму.
- •25.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26.Структура світогляду.
- •27.Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •32. Некласична онтологія.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •39. Екологічні проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •Людина –духовно-душевно означ, природ-соц істота
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •50.Несвідоме, свідоме, над свідоме
- •51.Основні складови пізнавальної діяльності:субьєкти і об’єкти,мета й цілі,засоби та результати.
- •52.Гносеологія та епістемологія.
- •53.Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54.Проблема істини в теорії пізнання.
- •55.Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56.Проблема критерії істини.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •61. Функції мови
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб'єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності та її форм
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •83. Держава – складова політичної організації суспільства
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
71. Нація як соціальний феномен.
На́ція— багатозначне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміну:1- Політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення. 2-Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю У цьому значенні фактично є синонімом терміну народ. Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.
Нація визначається спільність походження, спільністю мови, релігії,к-ри. Отже, нація – це історична спільнота людей, яка має такі ознаки:
спільність психологічних ознак, які виступають під загальною назвою «національний характер». Останній формується в процесі спільної діяльності людей.
Нація виникає на основі одного етнічного складу (етносу). Нація-етнос – природне утворення. Ознаками етносу є, насамперед, спільність походження, мова, самосвідомість, єдині звичаї, традиція, історія тощо;
Територіальна спільність, тобто кожна нація має свою, чітко окреслену територію;
Значну роль у формуванні нації відіграють такі фактори, як спільна мова, традиції, звичаї, обряди, культура в цілому. Нація має тільки одну мову. Специфічна культура, тобто культура лише певного народу, передається з покоління в покоління.Основоположні специфічні риси національних культур залимшаються незмінними.
Спільність економічного життя. Економічні зв'язки єднають людей, сприяють формуванню самосвідомої нації.
72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
Ідеологія – це сукупність суспільних ідей, теорій і поглядів, які відображають соціально-економічні умови життя людей з позицій певної соціальної спільності, а також програми із закріпленні або зміни існуючих суспільних відносин. Ідеологія виступає як теоретично систематизована свідомість окремої соціальнох групи чи суспільства в цілому.
Ідеологія – складне суспільне утворення, яке включає певну теоретичну основу, а також програму дій і механізми поширення ідеологічних настанов у масах, що випливають із цієї теоретичної основи. Вона тіісно пов'язана із суспільною психологією. Але це вижчий рівень суспільної свідомості, який є систематизованим, теоретично обгрунтованим духовним відораженнямкорінних інтересів певного соціального суб'єкта.
Будь-яка людина завжди включена в певні соціальні спільноти, має певні інтереси, вона завжди сприймає явища суспільного життя з певних ідеологічних позицій. Якщо останні відоражають істинний стан справ, тоді знання, погляди, ідеї будуть об'єктивними за змістом. Але в суспільстві існують різні соціальні суб'єкти з різними інтересами. Тому не може бути єдиної ідеології. Ідеологічні концепції суперечать одна одній, спостерігається боротьба між ними. Носії ідеологій прагнуть нав'язати свої погляди, ідеї, теорії іншим соціальним групам. Утопічний вигляд поки що мають твердження про можливість формування такої ідеології, яка б відоражала інтереси всього суспільства, всіх соціальних груп у цілому.
Ідеологія визначамється соціально-економічними умовами життя людей, суспільним буттям, що формує певні суспільні інтереси. Ідеологія виступає у формах політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських поглядів.
Відносна самостійність ідеології проявляється у тому, що кожна нова іделогічна система, яка по суті є відображенням суспільного буття, за формою виступає як продовження попереднього розвитку думки, залежить від накопиченогораніше знань та уявлень. Ідеологія здатна впливати на всі аспекти суспільного життя, в тому числі, на матеріальну основу, що породила її.
