- •8.Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •16. Класична німецька філософія.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24.Філософські ідеї структуралізму.
- •25.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26.Структура світогляду.
- •27.Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •32. Некласична онтологія.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •39. Екологічні проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •Людина –духовно-душевно означ, природ-соц істота
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •50.Несвідоме, свідоме, над свідоме
- •51.Основні складови пізнавальної діяльності:субьєкти і об’єкти,мета й цілі,засоби та результати.
- •52.Гносеологія та епістемологія.
- •53.Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54.Проблема істини в теорії пізнання.
- •55.Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56.Проблема критерії істини.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •61. Функції мови
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб'єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності та її форм
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •83. Держава – складова політичної організації суспільства
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
50.Несвідоме, свідоме, над свідоме
Звязок свідомого та несвідомого розкрито, зокрема, австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд1856-1939 наприкінці19-на початку20 ст.в рамкахпсихоаналітичного підходу.
Ванатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти:
1. Воно — несвідомий компонент,який є успадкуванням людською організацією глибинним шаром, киплячим котлом інстинктів, невгамовним потягів людини, які підкоряються принципу задоволення.
2. Я — свідомий компонент, Який є посередником міжВоно і зовнішнім світом. Я виконує функцію впливу цього світу на несвідоме.
3. Над-я- це сукупність суспільних норм і стандартів поведінки, які виконують рольцензора надсвідоме
Аналізуючи Воно, Фройд виділивдві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини:
1лібідозну інстинкт самозбереження, потяг до життя,л юбов, сексуальний потяг;
2агресивну потяг до руйнування,смерті,війни.
Задоволення цих потреб стикається як з перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства.
Взаємодія трьох компонентів-несумісні.
Тому Я постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:
А) сублімація- механізмі, який знімає напруження в ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм поведінки в більш прийнятні для індивіда та суспільства
Б) проекція- неусвідомлене наділення іншої людини притаманними для даної людині мотивами, рисами та властивостями;
В) витиснення. процес, в результаті якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання виганяються із свідомості і переводяться в сферу несвідомого, але при цьому вони продовжують впливати на поведінку індивіда і переживатися ним у вигляді тривоги, страху та ін.
В заміщення- зміна обєкта, на який спрямовані почуття, Включається тоді, коли пряме
вираження почуттів стосовного даного обєкта може мати загрозу і викликає тривогу.
51.Основні складови пізнавальної діяльності:субьєкти і об’єкти,мета й цілі,засоби та результати.
Пізнання -це процес особливого розвитку субєкта і обєкта коли основним результатом постає знання.
Під субєктом вважають людину або істоту із спільності людей, які реально функціонуютьсімя, група. Субєкт пізнання знаходиться в постійному процесі розвитку.
Обєктом пізнання є те, на що спрямована пізнавальна діяльність субєкта. В принципі обєкт також знаходиться в процесі розвитку. Обєкт і субєкт находяться в процесі взаємодії задля досягнення конкретної цілі і відповідно із обраної субєктом метою.
Мета пізн.проц.-це те, чого прагне людина.
Ціль-це ті конкретні результати, яких ми досягаємо на шляху до мети. Мету ми плануємо, а цілі здобуваємо.
Субєкт пізнання визначається і як суспільство в цілому, яке має певний спосіб матеріального та духовного виробництва, певний історичний рівень розвитку культури та науки.
Субєкт пізнання, таким чином, — це людина, яка включена в суспільне життя, в суспільні звязки та відносини, яка використовує суспільно-вироблені форми, способи, методи практичної та пізнавальної діяльності, як матеріальні знаряддя праці, прилади, експериментальні установки і т.п., так і духовнікатегорії, логічні форми та правила мислення, зміст мови, правила її структурної побудови та вживання; це людина, яка діяльно здійснює перехід від незнання до знання, від неповного знання до більш повного і точного, нарощуючи суспільне необхідне нове знання про дійсність. Обєкт пізнання- це те, на що спрямовується на основі практики пізнавальна діяльність субєкта. Обєктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності субєкта. Поняття обєкт та обєктивна реальність повязані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Обєктом є не вся обєктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Обєктом пізнання виступають не лише явища природи, а й суспільства, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, память, воля, почуття, духовна діяльність взагалі, в усій поліфонії її проявів. Пізнання може бути спрямованим на дослідження не лише обєктивного світу, й ідеальних обєктів.
