22

Рекреаційно-туристичні ресурси: їх класифікація та дослідження

1. _{Туристсько-рекреаційні ресурси: сутність поняття.} Структура рекреаційно-туристських ресурсів.

2. Характеристика та методика оцінки рекреаційно-туристських ресурсів: природних, природно-антропогенних, суспільно-історичних.

3. Основні науково-практичні школи з ресурсно-туристської проблематики.

4. Особливості, принципи і види рекреаційно-туристичного районування. Туристсько-рекреаційні райони України.

Туристичний бізнес в умовах ринку може бути здійснений за наявності чотирьох важливих елементів: капіталу, технології, кадрів, туристичних ресурсів.

Це означає, що недостатньо, маючи капітал, купити технологію, найняти кадрову команду і зайнятися туризмом. Потрібно вибрати місце, де є туристично-рекреаційні ресурси, а якщо такого місця немає, то створити його. Це одна із особливостей туристичного бізнесу в умовах ринку. Оскільки четвертий елемент — туристичні ресурси — найдешевший, то загалом це визначає високу рентабельність туристичного бізнесу. Якщо туризм пов'язаний зі створенням туристичного ресурсу (а не споживанням того, що є), то собівартість туристичного продукту різко зростає.

У рекреаційній географії немає єдиного підходу до визначення поняття туристичні ресурси. Крім того, поняття «туристичні ресурси» і «рекреаційні ресурси» використовуються як синоніми, оскільки туризм є мобільною формою рекреаційної діяльності, тому більшість вчених виділяє рекреаційно-туристичні ресурси.

Так, М. Мироненко, І. Твердохлєбов під рекреаційно-туристичними ресурсами розуміють компоненти географічного середовища й об'єкти антропогенної діяльності, що, завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, естетична привабливість і лікувально-оздоровче значення можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять з метою відпочинку, туризму та лікування.

В. Преображенський туристичними ресурсами вважає природні, природно-технічні й соціально-економічні геосистеми та їхні елементи, які за наявних технічних і матеріальних можливостей можуть бути використані для організації рекреаційного господарства [Ціншен Ван, Топчієв О.Г. Теоретичні та методологічні аспекти].

О. Бейдик рекреаційно-туристичними ресурсами вважає об'єкти і явища природного, природно-антропогенного, соціально-економічного походження, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та за сучасної і перспективної структури рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостей використовуються для прямого й опосередкованого споживання, надання рекреаційно-туристичних і курортно-лікувальних послуг [Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України:методологія та методи аналізу].

Ми дотримуємось поглядів О. Бейдика і вважаємо, що, незважаючи на різні тлумачення поняття "туристичні ресурси", кожен автор наголошує на їх природному, природно-антропогенному, соціально-економічному складникові.

Категорія «рекреаційні ресурси» поняття історичне. Раніше більшість вчених поділяли рекреаційні ресурси на природні і історико-культурні. Нині чимало авторів акцентують увагу на необхідності залучення до складу рекреаційних ресурсів соціально-економічних геосистем.

Класифікація рекреаційних ресурсів

У рекреаційній географії немає загальноприйнятої класифікації рекреаційних ресурсів.

Узагальнив класифікацію рекреаційних (туристсько-рекреаційних) ресурсів О. Бейдик (2001 р.), який виділив природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні рекреаційні ресурси: