12. Передумови та особливості утв. Московської централізовано держави

-. Геополітичне становище Русі багато в чому впливало на формування майбутнього Російської держави. - Успіх боротьби з монголо-татарським -"По-перше, зосередження володінь в руках одного сильного княжого роду, по-друге, матеріальне посилення старшого князя в цьому роді, по-третє , посилення влади цього князя над іншими ". Розвиток цих процесів разом з відновленням економіки країни створило передумови для об'єднання російських земель і зумовило становлення Російської держави. -В якості центрів об'єднання російських земель виступали Твер і Москва, які в силу свого економічного і політичного потенціалу претендували на лідерство. Тверське князівство як самостійний уділ виникло в 1247 р., коли його отримав молодший брат Олександра Невського - Ярослав Ярославович. Після смерті Олександра Невського Ярослав став великим князем. Тверське князівство було тоді найсильнішим на Русі, але все ж йому не вдалося очолити об'єднавчий процес. В кінці XIII - початку XIV ст. стрімко підноситься Московське князівство і перетворюється у важливий політичний і духовний центр того часу.

-Москва зобов'язана своєю величчю ханам -У числі перших він відрізняє географічне положення, особисті здібності перших московських князів, їх політичну спритність і хазяйновитість. До причин, що сприяв посиленню князівства, він відносить співчуття духівництва, політичну короткозорість татар, які не могли своєчасно помітити небезпечне для них посилення князівства; відсутність сильних ворогів, так як Новгород не був сильний, а в Твері відбувалися постійні міжусобиці князів; співчуття бояр і населення .

-Москва була і центром розвинутого ремесла, сільськогосподарського виробництва і торгівлі. -схрещувалися шляху водні та сухопутні. Розташовуючись в центрі Волзько-Омського межиріччя, Москва і сусідні землі вбирали в себе, змішували різнорідні етноси - слов'янський, балто-литовська, угро-фінський, тюркський, стали ядром району визрівання великоруської народності -піднесення Москви пояснюється також цілеспрямованої, гнучкою політикою московських князів, які зуміли залучити на свій бік як інші російські князівства

-. Московські правителі не шкодували сил і не соромлячись використовували підкуп, обман, насильство, щоб розширити свої володіння " . В. -Таким чином, на початку XIV ст. намічаються процеси, які свідчили про передумови до об'єднання російської держави. В якості центру об'єднання виступає Москва, піднесення якої обумовлено цілим рядом причин, кожна з яких тією чи іншою мірою пояснює посилення Московського князівств...а при проведенні грамотної політики московських правителів

13. Політика московських князів

молодший син Олександра Невського Данило (1276-1303) -1301 р. Данило Олександрович відвоював Коломну в Рязанського князівства, -1303 р. - Можайськ у Смоленського. Ставши московським князем після смерті свого батька, Юрій Данилович почав боротьбу з Твер'ю за великокнязівський владимирський стіл, а фактично - за політичне верховенство в процесі об'єднання. Понад 20 років тривала ця боротьба, арбітрами в якій були золотоординські правителі. 1325 р. в Орді від руки тверського князя Дмитра загинув Юрій Данилович і на московський престол зійшов Іван Данилович (Іван І), який отримав прізвисько Калита. -1328 р. ярлик на велике княжіння, а й надовго вивів Твер з боротьби за ньог - Правління Івана Калити (1325-1340) відіграло особливу роль у посиленні влади московських князів. Він був першим із російських князів, хто отримав право збирати з усіх російських земель ординську данину і відправляти її в Орду. - Він зумів установити союз московської великокнязівської влади з Церквою. -Переселення двох митрополитів Київських: українця Кирила і грека Максима спочатку до Владимира-на-Клязьмі, а потім митрополита Київського - українця Петра - до Москви - відіграло велику роль в утворенні єдиної! держави. - Калита розширював московські володіння різними способами: військовою силою підкорив Ростовське князівство, купував ярлики на окремі землі - Галич, Углич, Білоозеро. -вдалося зміцнити вплив Москви в Новгороді. -сини - Семен Гордий та Іван II Красний. Після Івана II московським князем став 9-річний Дмитро Іванович (1359-1389). Водночас ярлик на велике княжіння отримав від золотоординського хана суздальсько-нижньогородський князь Дмитро Костянтинович. Розгорнулася гостра боротьба між ним і московським боярством, -1363 р. Москва здобула остаточну перемогу. У роки правління Дмитра Івановича було зведено московський Кремль (1367-1368). -Дмитро Іванович, в 1375 р. примусив Твер підкоритися Москві. -З 1374 р. Дмитро Іванович припинив виплату їй данини, а у вересні 1380 р., зібравши під свої знамена полки майже всіх російських земель, здобув перемогу в битві з ординцями на Куликовому полі на березі правої притоки Дону - р. Непрядви. Дмитро Іванович (що отримав після перемоги на Куликовому полі прізвисько Донськой), приєднавши Дмитров, Стародуб, Углич, Кострому та інші території, вживав заходи, спрямовані на посилення влади великого князя. - ліквідував залишки місцевого самоврядування і цілком підпорядкував міста великокнязівській владі, - Старший син Дмитра Донського Василь І став правителем за заповітом батька, без санкції Золотої Орди. - до Москви були приєднані Нижній Новгород, Муром, Городець і Таруса. - Після смерті Василя І велике княжіння перейшло до його сина Василя II Темного, під час правління якого вибухнула феодальна війна. Головне питання, що вирішувалося під час збройних сутичок, полягало у тому, кому з князів правити у Москві - визнаній столиці Північно-Східної Русі. - -Іван ПІ став фактичним творцем Московської держави. Саме він заклав основи російського самодержавства, не тільки значно розширивши територію країни (до її складу увійшли землі марі, мордви, комі, карелів та ін.), а й укріпивши її політичний устрій та державний апарат, зміцнивши міжнародний престиж Москви.

-Падіння Константинополя під ударами турків 1453 р. і одруження Івана III з візантійською принцесою Софією Палеолог 1472 р. дали можливість великому московському князеві проголосити себе наступником візантійських імператорів, а Москву - столицею всього православного світу. "Москва - третій Рим", -йменувався великим государем усієї Русі.

-систему служилих станів. Бояри, присягаючи на вірність великому князеві, завіряли свою вірність особливими "клятвеними грамотами". - міг позбавляти їх державних посад, конфісковувати вотчину. -запроваджено помісну систему - дарування служилим людям (дворянам) у володіння на правах неуспадкованої особистої власності вільних земель (маєтків) за несення військової або цивільної служби.

1497 р. було запроваджено новий збірник законів - Судебник, що встановив єдині податкові норми, загальний порядок ведення слідства і суду. Судебник Івана III передусім захищав життя і власність феодала-землевласника.

14. Дмитро Донський. Битва на Куликовому полі Після Івана II московським князем став 9-річний Дмитро Іванович (1359-1389). Водночас ярлик на велике княжіння отримав від золотоординського хана суздальсько-нижньогородський князь Дмитро Костянтинович. Розгорнулася гостра боротьба між ним і московським боярством, яке підтримував митрополит Олексій (останній фактично очолював московський уряд). 1363 р. Москва здобула остаточну перемогу. У роки правління Дмитра Івановича було зведено московський Кремль (1367-1368). Це ще більше зміцнило позиції Москви в боротьбі з противниками всередині російських земель, а також з Литвою і Ордою, які були союзниками Тверського князівства, що поновило наприкінці 60-х років спроби досягти верховенства в російських землях. Дмитро Іванович, спираючись на підтримку численних російських князів, що визнали верховенство московського князя, в 1375 р. примусив Твер підкоритися Москві. Зі зміцненням становища Московського князівства як "збирача" російських земель змінювалася його політика щодо Золотої Орди. З 1374 р. Дмитро Іванович припинив виплату їй данини, а у вересні 1380 р., зібравши під свої знамена полки майже всіх російських земель, здобув перемогу в битві з ординцями на Куликовому полі на березі правої притоки Дону - р. Непрядви. Куликовська битва 1380р. - битва руських військ, очолюваних великим князем владимирським і московським Дмитром Івановичем Донським, з монголе-татарами, на чолі яких стояв правитель Золотої Орди темник Мамай, на Куликовому полі. У1378р. на р. Вожа військо московського князівства розбило татарські війська Бегича. Мамай вирішив зломити міцніючу могутність Русі, посилити її залежність від Орди. Він зібрав військо чисельністю 100-150 тис. осіб, до якого крім монголів входили також загони черкесів, осетин, вірмен, деяких народів Поволжя, наймані загони кримських генуезців. Союзником Мамая був великий князь литовський Ягайло. -Дмитро Іванович, звернувся із закликом до руських сил зібратися в Коломні. Військо чисельністю близько 150 тис. осіб, що зібралося там, було досить однорідним: головне ядро становили москвичі (переважно ремісники та селяни без військової підготовки та досвіду), а також озброєні загони руських земель, котрі визнавали владу московського князя, українські та білоруські загони. Війська Новгородської, Тверської,/--. План походу полягав у тому, щоб запобігти з'єднанню Мамая на р. Ока зі своїми союзниками і перетнути йому шлях у верхів'ї Дону. - Похід війська тривав більше місяця і лише 8 вересня руські війська, переправившись на правий берег Дону, туди, де в нього впадає р., розташувалися на Куликовому полі. -несподіваний потужний удар свіжих сил засадного полку в тил по флангах татарського війська і перехід у наступ інших руських полків привели до повного розгрому Мамаєвого війська, залишки якого руські війська переслідували ще 50 км від Куликова поля.

-Історичне значення цієї перемоги було величезне. Вона хоч і не визволила від ординського володарювання, але зміцнила авторитет Москви як центру об'єднання розрізнених російських князівств. Поразка, якої зазнали основні сили Золотої Орди, прискорила її розпад.