Висновки до третього розділу

1. Ефективність фізичного виховання студентів ВНЗ може бути підвищена за умови, якщо управління цим процесом буде характеризуватися переходом від застарілої неефективної фізкультурно-спортивної діяльності на початковому етапі (1-2 семестрів) і частково на другому та заключному етапах навчання (3-8 семестрів) за рахунок поступового оволодіння та популірезації студентами методами самовдосконалення свого зовнішнього фізичного стану, а також укріплення психо-фізичної форми розвитку особистості.

Ефективність фізичного виховання студентів у вигляді сформованого стійкого інтересу до самостійного фізичного вдосконалення та спонукання до ЗСЖ може бути досягнута за рахунок цілеспрямованого формування ціннісного відношення до фізкультурно-спортивної діяльності на усіх етапах навчання.

2. У зміст факультативних занять та спортивно-масової роботи зі студентами вузів необхідно включати види спорту та рухової активності, які відповідають наступним критеріям:

- враховують вимоги мети діяльності вищезгаданої системи професійного навчання студента, тобто ефективно розвивати психічні, психофізіологічні,морально етичні якості які будуть насамперед найважливішими для створення конкурентно спроможну людину в своїй професійній діяльності;

- розвивати основні фізичні якості, які забезпечують фізіологічну базу працездатності (витривалість, сила та інші зумовлені професією якості);

- бути найбільш популярними серед студентів даного навчального закладу.

4. Оптимізація процесу спортивно-масової роботи зі студентами технічного ВНЗ повинна передбачати його регламентацію з урахуванням специфіки професійної діяльності випускників, етапу навчання, розвитку мотивації до занять фізичною культурою та спортом.

5. Результати дослідження серед викладачів добре показують, необхідність до модернізації,пере загрузки всієї системи предмету «Фізичного виховання»

Опитавши студентів добре показали що, нинішня модель викладання «Фізичного виховання», являється не достатньо ефективна,вона зорієнтована перед за все на розвиток фізичних якостей,що не виконує в сих заохочень молоді до формування основ здорового способу життя.

Загальні висновки

У ході проведеного теоретичного дослідження і розробки моделей для експериментального дослідження з визначеної проблеми були розв’язані всі поставлені задачі, що дозволяє сформулювати такі висновки:

1. У магістерській роботі проведені аналіз можливостей та особливостей використання засад здорового способу життя у вищих навчальних закладах, теоретичне узагальнення стану викладання предмету «Фізичне виховання» з використання основ східних єдиноборств ,що має визначатись одним із головних для формування студента, а саме особистості будівничого власного здоров’я.

2. Виконаний у Розділі І аналіз факторів побудови здорового способу життя серед студентів ВНЗ показав що:

• формуванню і дотриманню ЗСЖ студентів можуть у найбільшій мірі сприяти матеріальний достаток, життєвий устрій сімї, заняття фізичним вихованням, раціональна наукова організація навчальної праці студентів і позитивні приклади, якими бажано мають бути їх викладачі;

• при розгляді майбутньої професійної діяльності студента обов'язковою є необхідність врахування стану його здоров'я. Перші кроки до майбутнього професіоналізму починаються з навчання професії. Фізичне здоров'я є не просто бажаною якістю майбутнього фахівця, але необхідним елементом його особистісної професійної структури;

• в сучасній Україні через брак кадрів у різних галузях промисловості постає завдання виховати студента , як фахівця з високим рівнем розумової працездатності і сталого рівня здоров’я, готового за рахунок високого ступеню адаптації періодично займати різні професійні позиції; який, крім того, вміє швидко і результативно відновлювати свою працездатність, не допускати виникнення передчасних захворювань;

• проаналізувавши стан здоров'я сучасної молоді дійшли висновку, що власний фізичний стан турбує більшість опитуваних студентів Національного Гірничого Університету. Встановлено, що умови проживання студентів безпосередньо впливають на дотримання ними здорового способу життя. Так, студенти, що знаходяться під опікою батьків, менше схильні до шкідливих звичок, більше займаються фізкультурою і спортом, ретельніше дотримуються режиму сну і харчування. Дані опитування при розрахунку біологічного віку свідчать, що в самопочутті студентів існують моменти, більш характерні не молоді, але людям середнього і старшого віку. Після ретельного аналізу можна зробити висновок, що активне використання студентами компонентів здорового способу життя значною мірою сприятиме укріпленню здоровя, покращенню успішності і фізичної готовності до активної життєдіяльності, а також майбутньої професійної діяльності в технічній галузі.

  3. В основі структури формування фізичної культури особистості лежить комплекс взаємопов’язаних особливостей (спадковість, виховання, навчання, умови проживання, фізичний розвиток, рівень фізичної підготовленості, ступінь сформованості потреби у здоровому способі життя, знання та розуміння ролі фізичної культури для розвитку особистості, визнання фізичної культури як соціально-особистісної цінності тощо). Формування фізичної культури особистості потребує значної уваги педагогів вищої школи. Тому питання підготовки висококваліфікованих спеціалістів з фізичної культури є не лише одним з основних завдань вищих навчальних педагогічних закладів, але й необхідною потребою сучасного суспільства.

  4. Вирішальним аспектом пошуку альтернативних шляхів удосконалення процесу фізичного виховання у ВНЗ являється напрям на формування та закріплення усвідомленої, заснованої на глибоких знаннях та переконаннях мотивації до фізичного загартування, стійкої звички самостійно турбуватися про своє здоров’я, до формування ЗСЖ. Але для цього потрібно, звертаючись до свідомості студента, розкрити перед ним справжнє значення фізкультурно-спортивної діяльності, домогтися глибокого розуміння мети цієї діяльності і на такій основі розвивати творчу активність.

  5. Сучасний процес навчання в вищому навчальному закладі повинен мати досить високий рівень фізичної підготовленості, що пов'язаний з загальним рівнем здоров'я і самопочуттям, розвитком кардіореспіраторної системи, статичною витривалістю і здатністю підтримувати свій духовний та психо-фізичний стан в бадьорому положенні.

  6. В другому розділі були запропоновані моделі фізичного виховання студентів ВНЗ на різних курсах навчання. Моделі показують, що є необхідним враховувати специфіку ВНЗ і включати в заняття не тіки фізичні вправи але і вправи до відновлення психо-фізичного стану, й розвитку спеціальних якостей, необхідних для студентів різних спеціальностей.

  7. У Розділі 3 в результаті опитування були отримані результати, які дозволяють добре показати високий потенціал ефективність розроблених організаційних та практичних заходів до вдосконалення виховання студентів за допомогою східних єдиноборств, роботу над вдосконаленню не тільки фізичного стану але і виховання достойної людини з добрими моральними та духовними якостями, що в подальшому розвитку буде сприяти позитивними якостями майбутнього фахівця.

Відтак, матеріали дослідження, яке має теоретичну спрямованість, бажано завершити подальшою експериментальною перевіркою напрацьованих теоретико-методичних положень, що дозволить подолати низку труднощів у процесі формування теоретичних засад ЗСЖ для формування особистості, що будує власне здоров’я. Разом з тим, подальшого дослідження потребують інші, не досліджені нами аспекти, наприклад, розробки методики вдосконаленню відновлення фізичного та морально- духовго стану студентів з проблемами, за допомогою використання новітніх методик відновлення фізичного стану та використанням сучасних технічних засобів; шляхи та результативність установлення суб’єкт-суб’єктних відносин між науково-педагогічними працівниками ВНЗ і студентами тощо.