2.4.3.Засвоєння методів дихання та відновлення з використанням мобілізації енергії в процесі вивчення східних єдиноборств

Ніяке бойове мистецтво не буде ефективним, якщо процес дихання відбувається з порушенням регуляторного ритму. Кожному спортсменові знайомі хворобливе відчуття печіння в легенях, збій дихання, викликаний аритмічний рухами, неможливість виконати технічне рух правильно і в повну силу. З іншого боку, якщо він в гострій ситуації спокійний, контролює свої емоції, то його дія супроводжуються глибоким вдихом з подальшою короткої затримкою дихання під час виконання бойової техніки або повільним видихом. Це говорить про можливість координації дихання і дії в практиці будь-якого виду спорту.

Вдих призводить до м'язовому розслабленню, а видих до напруження м'язів. Тому під час бою вдих повинен збігатися зі стадією розслаблення і бути підготовкою до виконання технічних дій.

Видих збігається з моментом атакуючих або захисних дій. Особливо важливою є фінальна фаза виконання технічної дії, т.е. напруження м'язів в момент контакту з противником, з коротким видихом і наступною затримкою дихання. Причому видихають різко і та невелика кількість повітря. Якщо ж необхідно робити з таким же зусиллям, як і в перший раз. Або відбувається швидкий вдих без повного видиху затриманого раніше повітря. Таким чином, процес дихання залежить від бойової ситуації.

Серію бойових дій, як атакуючий, так і захисних, можна провести на єдиному тривалому видиху, не перериваючи ритму дихання, Відсутність затримки дихання дозволяє виконувати прийоми з найвищою швидкістю. Таке виконання, якщо воно повинне проводитися з великою силою, є складним для новачків, оскільки передбачає наявність автоматизму дій при виконанні серійної техніки. При наявності ж навику росслабленя- закріпачення, процес дихання проходить дуже легко, з мінімальним зусиллям при переході від однієї стадії до іншої. На високому рівні майстерності карате-ка ніколи не затримує дихання[51].

Традиційне, глибоке дихання (животом), що використовується в тренуваннях карате, призначене не тільки для насичення крові киснем, але і як засіб посилення м'язової концентрації в нижній області живота, яка вважається на концентрації в нижній області живота, яка вважається на Сході джерелом сили і енергії . Таким чином, максимум внутрішньої сили разом із зовнішньою буде прикладено в момент нанесення вирішального руху з потужним видихом, що виходить з нижньої частини одночасно з криком "Киай".

Джерело і основою крику "Киай" є глибоке дихання (брушное). Цей вид дихання називається також діафрагмовим, так як виконується діафрагмою.

Діафрагма- це м'язова перегородка, що відокремлює грудна порожнина від шлункової. У спокійному стані діафрагма має куполоподібну форму і звернена своєї опуклою частиною в бік грудної порожнини. При функціонуванні діафрагма скорочується і куполом відтісняє органи шлункової порожнини вниз. При діафрагменому диханні повітря заповнює самі нижні частини легенів, в диханні бере участь тільки діафрагма, а грудна клітка залишається нерухомою. Цей момент є дуже важливим в бойовій обстановці, коли досвідчений противник знає, що на вдиху людина перебуває в безпорадному стані, коли напружити м'язи важко або неможливо, і може використовувати цю фазу для своєї успішної атаки. При диафрагменому диханні грудна клітка майже нерухома, що позбавляє супротивника переваги.

Вдих необхідно робити носом, а видих ротом, губи злегка відкриті, дихання -як можна спокійніше. Диафрагменное дихання допомагає роботі серця, забезпечує приплив венозної крові, сприяє зниженню артеріального тиску і стимулює процес окислення, підвищуючи працездатність організму. Завдяки великій глибині вдиху і повільного видиху диафрагменного дихання знижує частоту серцевих скорочень, що в свою чергу зменшує нервове напруження, викликане бойовою обстановкою.

Здатність викликати на поверхню інтенсивно і миттєво всю енергію, яка тільки може міститися в людському тілі. Мова йде про природну силі тіла, що походить від роботи м'язових груп. Її можна розвинути до певного рівня завдяки відповідним тренуванням. Існує ще енергія швидше психологічного, ніж фізичного характер, критерії, і оцінки якої досить розпливчасті. Ця енергія проявляється у випадку виняткової зосередженості. Вона є "об'єктної концентрацією" еквівалентної »не думкою", висунута послідовниками японського дзен.

Недостатньо вміти створювати в собі приплив сили, готової "все зламати", треба правильно її направляти. Це залежить від правильної координації м'язів. Концентрація енергії передбачає також концентрацію в часі (швидкість руху) і в просторі (завершення удару) і підтримування сили на точних і обмежених для його нанесення місць при використанні частин тіла і сили реакції.