Інвестиційних ресурсів [22]

Рис. 3.8. Переваги банків порівняно

З небанківськими кредитно-фінансовими інститутами [5]

На нашу думку, провідна роль інвестиційного потенціалу банківсько системи в механізмі суспільного відтворення обумовлена насамперед тим, що саме банківська система мобілізує заощадження суспільства, формує і розподіляє інвестиційний капітал та може забезпечувати фінансово-кредитну підтримку всього циклу ділової активності. Принциповим у контексті дослідження цієї проблематики є той факт, що можливості формування інвестиційного потенціалу банківської системи пов’язані зі структурними змінами в економіці, а реалізація цього потенціалу безпосередньо впливає на розмір норми нагромадження і рівень інвестиційної привабливості національної економіки. Високий рівень інвестиційного потенціалу банківської системи закладає основу для модернізації економіки та забезпечення її макроекономічної збалансованості. [Леонов]

РОЗДІЛ 2. ЄКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Оцінка впливу капіталізації банківської системи України Вирішення проблеми оцінки оптимального рівня концентрації активів у банківській системі визначено як пріоритетний напрямокдосліджень Світового банку. У цьому контексті мова йде про вибір оптимального співвідношення між ідеальною конкуренцією та стійкістю банківської системи. З одного боку, головною умовою конкуренції є зростання кількості учасників ринку банківських послуг, а з іншого – наявність занадто великої кількості банків створює загрози для стійкості банківської системи, оскільки формує передумови для настання повноцінної банківської кризи.

Як свідчать результати дослідження експертами Світового банку залежності між банківськими кризами і концентрацією активів, банківські системи з низькою концентрацією є менш стійкими та більш схильними до криз, ніж системи з високим рівнем концентрації. Зокрема, США, які підтримують концепцію “Concentration stability” (“Стабільність через концентрацію”) та мають велику кількість дрібних банків, мають багату історію фінансових криз, тоді як, наприклад, Великобританія або Канада, в яких домінують декілька великих банків, виявилися стійкішими до кризових потрясінь. Також показовим є досвід Російської Федерації, що пережила банківську кризу і тепер прискорено реформує свою банківську систему у бік швидкого збільшення концентрації активів. Рівень концентрації банківської системи в цій країні буде підвищуватися, скоріш за все, за рахунок посилення державних або іноземних банків.

Вважається, що перевагу висококонцентрованій банківській системі повинні надавати країни, які розвиваються, та країни з перехідною економікою. Ця проблема загострюється в умовах фінансової глобалізації, яка висуває цілий ряд додаткових вимог до стійкості банківських систем. У сучасному глобалізованому світі міжнародні ринки капіталу необхідні для розвитку банківської системи, з одного боку – як джерело запозичень та об’єкт для інвестицій, а з іншого боку – як поле для подальшого зростання. Для того, щоб бути конкурентоспроможними, невеликі країни вимушені йти на вищий рівень концентрації активів банків.

Негативною стороною підвищення концентрації банківської системи, а відповідно – і рівня її стійкості, є збільшення процентної маржі. Це, у свою чергу, збільшує обсяги прибутку банків, але зменшує обсяги залучених коштів, що, відповідно, призводить до зниження ефективності банківської системи і скорочення її інвестиційного потенціалу.

Виходячи з цього можна стверджувати, що проблема забезпечення стійкості банківської системи повинна розглядатися саме в контексті формування та ефективного використання її інвестиційного потенціалу.

Сучасна кризова ситуація, яка склалась у вітчизняному банківництві, гальмує розвиток не тільки фінансової системи країни, але й економіки держави в цілому. Так, проблеми, пов’язані зі стійкістю банків України, невідповідна якість складових їх кредитного портфеля значно впливають на можливість фінансування реального сектора економіки та динаміку заощаджень.

Заходи НБУ, які в даний час здебільшого пов’язані з введенням тимчасової адміністрації, переведення банків у ранг тимчасових учасників Фонду гарантування вкладів та скасуванням ліцензій деяких банків, направлені на локалізацію першочергових проблем. У той же час такі заходи тимчасового впливу не вирішують системних проблем, які існували в банківській системі України ще до початку фінансової кризи. Більшість з них обумовлені політичною невизначеністю, розбалан-

сованістю розвитку фінансового ринку, структурними диспропорціями у розвитку вітчизняної фінансової системи тощо.

Саме тому перед НБУ зараз постає завдання вирішення не тільки поточних проблем виходу з кризи, розробки заходів своєчасного реагування та постійного моніторингу ситуації, але й визначення причин виникнення системних диспропорцій у розвитку вітчизняного банківництва та розробки комплексу дій, спрямованих на їх усунення в подальшому.

На нашу думку, в період фінансової нестабільності визначення оптимальних умов діяльності банківської системи України є не тільки необхідним завданням у контексті забезпечення її подальшого розвитку, але й створює методичне підґрунтя для моніторингу виникнення кризових явищ на фінансовому ринку в перспективі.

Таким чином, формалізація основних напрямків забезпечення стійкості банківської системи України та аналіз факторів, що збільшують ризик її втрати, дасть можливість визначити оптимальні умови та необхідні параметри ефективного використання інвестиційного потенціалу банківської системи.

У широкому розумінні стійкість банківської системи можна роз-глядати як її здатність зберігати стійку рівновагу і надійність протягом визначеного часу під впливом дестабілізуючих внутрішніх та зовнішніх чинників. На нашу думку, забезпечення стабільності банківської системи можливе лише за умови наявності відповідного інвестиційного потенціалу для її адаптації до нових умов функціонування при виникненні кризових ситуацій.

На забезпечення стійкості банківської системи впливають зовнішні (загальноекономічні, соціально-політичні, інституціональні тощо)

та внутрішні (організаційні, технологічні, фінансові тощо) фактори.

З метою кількісної оцінки рівня стійкості банківської системи України пропонується проаналізувати такі групи показників:

• загальні макроекономічні індикатори стійкості банківської системи;

• індикатори ефективності функціонування банківської системи;

• індикатори адаптивності банківської системи до впливу внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих чинників.

Перша група показників об’єднує загальні макроекономічні індикатори, які характеризують взаємозв’язок стійкості банківської системи з окремими аспектами розвитку економічних процесів у державі. Іншими словами, ці показники характеризують те, яким чином зміни, пов’язані з загальною стабільністю економічних процесів та збалансованістю руху фінансових потоків, впливають на стійкість банківської системи. Динаміка зміни загальних макроекономічних індикаторів стійкості банківської системи України відображена в табл. 6.7.

Аналіз даних, наведених у табл. 6.7, дозволяє зробити такі висновки:

• тенденції зміни 5 із 22 показників цієї групи (22,73 %) за досліджуваний період свідчать про позитивні зрушення в контексті забезпечення стійкості банківської системи України;

• тенденції зміни 9 із 22 показників цієї групи (40,91 %) за досліджуваний період свідчать про негативні зрушення в контексті забезпечення стійкості банківської системи України;

• 8 із 22 показників цієї групи (36,36 %) за досліджуваний період нерівномірно змінюються протягом аналізованого періоду.

Як видно, кількість показників, тенденції зміни яких можуть бути ідентифіковані як негативні в контексті забезпечення стійкості банківської системи України, майже в два рази перевищують кількість показників, які свідчать про позитивні зрушення у цьому напрямку.

Таблиця 6.7

Динаміка зміни макроекономічних індикаторів стійкості

банківської системи України за 2012-2014 рр.

№ пор.	Макроекономічні індикатори стійкості банківської системи України	Рік			Норма-тивне значен-ня	Тенденція зміни показника в контексті впливу на стійкість банківської системи «+»позитивна «-» негативна
		2012	2013	2014
1	Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період)	26	2	2	0	±
2	Зміна курсу гривні до доллару США	0,000	0,000	0,525	0,060	±
3	Зміна курсу гривні до євро	0,077	0,130	0,386	0,060	±
4	Частка коштів в іноземній валюті в загальному обсязі залучених ресурсів банків	0,380	0,321	0,440	0,3	–
5	Частка заборгованості за кредитами в іноземній валюті в загальній сумі заборгованості за кредитами банків	0,495	0,499	0,591	0,3	–
6	Грошова маса (M2), % до ВВП	47,7	54,3	54,0	50	±
						Продовж. табл. 6.7
№ пор.	Макроекономічні індикатори стійкості банківської системи України	Рік			Норма-тивне значен-ня	Тенденція зміни показника в контексті впливу на стійкість банківської системи «+»позитивна «-» негативна
		2012	2013	2014
7	Приріст грошової маси, %	34,520	51,747	30,183	5	–
8	Приріст первинної емісії НБУ, %	24,49	48,190	39,273	20	–
9	Швидкість обертання грошової маси	2,360	2,160	2,180	2	–
10	Грошовий мультиплікатор	2,690	2,790	2,800	2,2	+
11	Рівень наповненості вартості національної валюти резервами в іноземній валюті, %	42,253	40,515	31,895	100	–
12	Відношення депозитів в іноземній валюті до обсягу грошової маси, %	26,9	22,7	30,5	30	±
13	Відношення грошової маси до золотовалютних резервів	2,312	2,415	3,067	3,5	+
14	Сукупні активи банківської системи, % до ВВП	62,515	83,165	97,497	80	±
Продовж. табл. 6.7
15	Динаміка активів банківської системи стосовно агрегату М2, %	123,088	138,631	100,384	100	±
16	Обсяги кредитування банками реального сектора економіки, % до ВВП	45,066	59,226	77,275	30	±
17	Частка кредитного портфеля в активах банківської системи, %	72,087	71,216	79,259	45	+
18	Середньорічна рентабельність капіталу в банківській системі, %	9,737	9,514	6,124	15	–
19	Середньорічна рентабельність активів у банківській системі, %	1,218	1,104	0,789	3	–
20	Загальні витрати банків % до ВВП	6,854	8,502	7,487	2	–
21	Темпи зміни депозитів суб’єктів реального сектора економіки, %	38,788	51,838	27,692	0	+
22	Частка банків з іноземним капіталом у загальній кількості банків, %	18,135	23,737	26,768	50	+

Примітка. Складено на основі [12-13].

Друга група показників об’єднує індикатори, які оцінюють ефективність діяльності банківської системи. Іншими словами, ці показники характеризують те, яким чином зміни, пов’язані з ефективністю функціонування банківської системи (щодо достатності капіталу, ліквідності, якості активів, прибутковості, ефективності та рентабельності), впливають на її стійкість.

Третя група показників об’єднує індикатори, які оцінюють адаптивність банківської системи до впливу внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих чинників. Іншими словами, ці показники характеризують, чи здатна банківська система при переході до кожного наступного етапу свого розвитку врахувати зовнішні та внутрішні зміни та повернутися до стабільного функціонування.

Для визначення інтегрального рівня стійкості банківської системи України на основі розглянутих вище груп індикаторів необхідно перейти до бінарних показників, які ми визначимо на основі нормативних значень відповідних критеріїв стійкості банківської системи.

Нормативні значення окремих показників, що характеризують оптимальний рівень стійкості банківської системи України, визначалися нами двома шляхами:

• на основі законодавчо встановлених значень;

• як математичне сподівання за аналізований період за такою формулою:

де – математичне сподівання (нормативне значення) і-го

(і = 1 ч 48) показника; – ф актичне значення і-го показника в j (j = 2 012 ч 2 014) періодів;

N– кі лькість спостережень.

Перехід до бінарних показників здійснюється на основі присвоєння кожному з показників стійкості банківської системи таких значень:

• “1” (при відповідності допустимому рівню), тобто за цим показником стійкість банківської системи збережена;

• “0” (якщо відповідний норматив не виконується), тобто за цим показником стійкість банківської системи порушена.

Крім того, важливе зазначення має характер впливу кожного окремого показника на інтегральний рівень стійкості банківської системи.

Окремі показники при збільшенні свого значення підвищують стійкість банківської системи, тобто є стимуляторами:

Інші показники при збільшенні свого значення знижують стійкість банківської системи, тобто є дестимуляторами:

Де – бінарні показники відповідно для і-го (і = 1 ч 48) показника за j-й ( j = 2 012 ч 2 014) період;

– фактичне значення і-го (і = 1 ч 48) показника за j-й (j = 2012 ч 2014) період; – нормативне значення і-го (і = 1 ч 48) показника.

Використовуючи наведений вище методичний підхід до розрахунку бінарних показників, можна одержати єдину кількісну характеристику рівня стійкості банківської системи.

Вимогою визначення оптимальних умов стійкості банківської системи є розрахунок інтегрального показника, який би акумулював у собі різні аспекти діяльності банків та комплексно враховував їх вплив на досягнення оптимального рівня стійкості.

Інтегральний показник стійкості банківської системи ми пропонуємо визначати на основі використання імовірності стійкості. Вона розраховується як відношення суми бінарних показників (індикатор виконання нормативно встановленого значення показників) до загальної кількості показників:

Де – інтегральний показник стійкості банківської системи;

РОЗДІЛ 3.