- •Поняття, ознаки та функції держави
- •Теорії виникнення держави
- •Порядок створення та припинення юридичних осіб
- •Договір: поняття та види
- •Правова держава. Основні права людини
- •Громадянство України: поняття та ознаки.
- •Поняття, зміст та форма права власності.
- •Форми держави
- •Адміністративна відповідальність
- •Принципи законодавства України про громадянство
- •Припинення зобов'язань
- •Апарат держави — це система всіх державних органів, які здійснюють її завдання і функції.
- •Право як загальносоціальне явище
- •Недоговідні зобов’язання: поняття, види
- •Обєктивне юридичне право: поняття та система
- •Підстави набуття та припинення права власності
- •Правові відносини: поняття, склад та види.
- •1.Суб'єкти правовідносин — індивіди, організації або спільноти, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин — носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
- •Спадкове право
- •Правосвідомість та правова культура особи.
- •Склад злочину та його правове значення
- •Опіка і піклування
- •Правове регулювання усиновлення (удочеріння).
- •Правотворчість: поняття, ознаки та види.
- •Правовий статус міліції
- •Основними завданнями міліції є:
- •Фізична особа як учасник цивільних відносин.
- •Нормативно-правові акти та інші зовнішні форми (джерела) права
- •Шлюб: поняття, порядок та умови укладення
- •Система права
- •Поняття, види та стадії злочину.
- •Припинення громадянства України
- •3) За підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
- •Припинення шлюбу
- •Правопорушення і юрид.Відповідальність
- •Шлюбний договір
- •Поняття, предмет та система галузі конституційного права.
- •Поняття та склад адміністративних правопорушень
- •Джерела конституційного права.
- •Конституція України: поняття та юридичні властивості.
- •Особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.
- •Юридична особа як учасник майнових цивільних відносин: поняття, правові ознаки, види.
- •Співучасть у вчиненні злочину та її форми
- •Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
- •Права і обов’язки батьків і дітей, інших членів сім’ї.
- •Поняття предмет та джерела сімейного права
- •Обставини що виключають злочинність діяння
- •Способи забезпечення виконання цивільних зобов’язань: неустойка, порука, застава, інші.
- •Система судових органів в Україні та порядок їх формування
- •Поняття, предмет та джерела цивільного права.
- •Правовий статус іноземця, біженця та осіб яким надано притулок
- •Судимість: строки погашення та умови її зняття
- •Об’єкти цивільних прав.
Правове регулювання усиновлення (удочеріння).
Усиновлення (удочеріння) — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду, окрім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України та якщо усиновлювачем є іноземець.
Можуть бути усиновленими: - діти-сироти, - діти, позбавлені БП, - діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
Можуть бути усиновлювачами: - дієздатна особа від 21р, крім коли є родичем дитини, - особа, що старша за дитину, не менше, ніж на 15 р, та не більше, ніж на 45р, - може бути подружжя, але різностатеве, - особи, які проживають однією сімєю за рішенням суду, - якщо дитина має лише матір, то може бути усиновлена лише її чоловіком, аналогічно батько.
Не можуть бути усиновлювачами: - обмежені у дієздатності, - визнані недієзд, - позбавлені БПрав, - були усиновлювачами, що було скасовано, - перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, - зловживають спиртними напоями чи нарк засобами, - не мають постійного місця прожив та заробітку, - страждають на хвороби, перелік яких затв МОЗ, - є іноземцями, які не пербувають у шлюбі, крім є родичем дитини, - були засуджені або мають непогашену судимість, - за станом здоров'я потребують стороннього догляду, - є особами без громадянства, - перебувають у шлюбі з особою, яка не може бути усиновлювачем.
Переважне право на усиновлення має подружжя, а також громадянин У: - в сімї якого виховується дитина, - є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється, - усиновлює кількох дітей, що є братами, сестрами, - який є родичем дитини.
Недійсність: - без згоди дитини та батьків, - фіктивне усиновлення, - на підставі підроблених документів, - без згоди необхідних осіб.
Скасування: - суперечить інтересам дитини, - дитина страждає на тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав, - між усин і дитиною склались стосунки, які унеможливлюють їхнє спільне проживання і виконання батьківських обов’язків, - не допускається після 18р, -повнолітнього за згодою сторін.
Правотворчість: поняття, ознаки та види.
Правотворчість — форма владної діяльності уповноважених суб'єктів, спрямованої на утворення, зміну чи скасування правових норм.
Правотворчість характеризується такими ознаками:
1) здійснюється передусім державою, а також народом чи уповноваженими організаціями;
2) відображується у створенні нових норм права, зміні або скасуванні чинних правових норм;
3) здійснюється у межах, встановлених процесуальними нормами;
4) має організаційну спрямованість.
Залежно від суб'єктів правотворчість поділяється на:
1) правотворчість народу шляхом референдуму. Закони, прийняті на референдумі, мають вищу юридичну силу, вони не потребують додаткового затвердження і є обов'язковими до виконання на всій території країни.
2) правотворчість представницького органу державної влади — парламенту.
3) делеговану правотворчість, тобто не нормотворча діяльність уповноважених органів державної влади, яка здійснюється за прямим дорученням вищого представницького органу державної влади, зі збереженням певної системи контролю з боку вищого органу за здійсненням делегованих повноважень;
4) правотворчість органів місцевого самоврядування, яка виражається у наданні представницьким органам і посадовим особам сільських, селищних, районних, міських рад права приймати нормативно-правові акти, які діють на території певної адміністративно-територіальної одиниці;
5) правотворчість громадських організацій;
6) локальну правотворчість, яка виражається у прийнятті конкретним підприємством, установою, організацією статутів, положень, правил
Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, правотворчість поділяється на:
1) законотворчість, тобто діяльність парламенту щодо підготовки і прийняття законів, які є актами вищої юридичної сили;
2) підзаконну правотворчість, тобто діяльність президента, уряду, міністерств та ін. щодо підготовки і прийняття підзаконних нормативно-правових актів на підставі та у виконання законів.