Транскрип інтерв'ю р-4

Умовні позначення:

І — інтерв'юер;

Р - респондент.

І: Скажіть будь – ласка, Ваш заклад працює з дітьми та сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах?

Р: Так. Ми працюємо із дітьми-сиротами віком від 6 до 18 років.

І: Які завдання при роботі з даною категорією дітей Ви виконуєте?

Р: Ми як селезіяни повинні зробити усе, щоб дитина відчула клімат сім'ї — це основне завдання. А потім вже духовне наставництво, навчання, щоб дитина була освіченою, позакласна робота, яка сприяє розвитку дитини. Але наголос роблю ще раз на тому, що основне завдання полягає в тому, щоб забезпечити такі умови аби дитина відчула сім'ю.

І: Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність у пов'язану із процесом соціалізації особистості дитини.

Р: Ми створюємо такі умови, щоб діти почували себе як вдома, між тими людьми, які їм бажають добра. Дбаємо про будь-які їхні потреби, за їхнє навчання та виховання, а також за їх християнський зріст.

І: Назвіть основні чинники, які впливають на процес соціалізації особистості дитини.

Р: Соціалізація — це умови, через які дитина входить у суспільство. До основних чинників слід віднести: довіру, любов, радість, дозвілля, родинну атмосферу, школу, друзів та ін.

І: Які з названих Вами чинників займають першочергове місце у процесі соціалізації особистості дитини?

Р: Одним із найголовніших чинників є клімат сім'ї, другим — звичайна школа.

І: Як Ви оцінюєте традиційні взаємини сучасної сім'ї, стосунки між батьками і дітьми? Як в подальшому, на Вашу думку, ці взаємини відображаються на розвитку дитини?

Р: Ще Платон писав, що стосунки між батьками і дітьми вже погані. Проблема полягає в тому, що зараз традиційної сім'ї вже не існує. Зараз кожен себе ідентифікує з Месі, Ані Лорак або іншими відомим людьми, а традиційна сім'я характеризувалася природнім авторитетом батьків. Тому стосунків не має, але батьки в тому й самі винні. По-перше, сучасні батьки не прагнуть до старості,а прагнуть бути молодими; по-друге, суспільство наше занепадає, оскільки важливою є проблема заробітчанства — не має повної сім'ї, а слід не забувати про те, що дитина до 18 років має мати як чоловічий так і жіночий вплив на виховання. Ще однією проблемою виступає залежність від алкоголю чи інших наркотичних засобів. Часто батьки не розуміють всієї відповідальності і через цей поганий приклад ми бачимо, що діти вживають алкоголь, сигарети, наркотичні засоби, а це все іде від поганого прикладу батьків. Тому, плоди ми вже бачимо із 14 років, деколи навіть і швидше. Але, все залежить від стосунків між батьками та дітьми. Слід не забувати про те, що до 6 років для дитини Богом є батько і мати. А після того коли дитина виховуватиметься в негативних умовах, що призведе до розчарування в батьках у перехідному віці. Якщо ми зараз не почнемо щось змінювати у ставленні батьків до виховання, то будемо мати подальший занепад сім'ї.

І: На Вашу думку, чи в сучасних умовах зазнає трансформації соціокультурне середовище, що впливає на розвиток особистості дитини?

Р: Само собою, бо дитина завжди є пов'язана із соціумом, а також крім соціуму у їхнє життя ввірвався інтернет та соціальні мережі, які ми не можемо відкинути з розвитку дитини. Не можна відривати дитину від соціуму, відвертатися від проблем, а навпаки пробувати їх вирішувати. Від світу ми ніде не заховаємося, тому треба робити усе можливе, щоб цей світ змінити.

І: На Вашу думку, як саме впливає на виховання дитини, сформованість у батьків сімейних цінностей та рівень готовності до сімейного життя?

Від того, яке виховання буде у сім'ї, залежить все майбутнє дитини. Виховувати дитину від народження завжди легше, аніж потім намагатися перевиховати вже сформовані задатки та звички, риси характеру.

І: Як, на Вашу думку, можна суттєво вплинути на процес соціалізації особистості дитини.

Р: В першу чергу необхідно проявити любов до дитини, піклування про її виховання та гармонійний розвиток, що в свою чергу викликає між вихователем та дитиною, довіру та взаєморозуміння. Вчитель повинен говорити з учнем мовою серця, щиро любити молодь і подбати про те, щоб вона його любила. Це передумова успішності усіх виховних заходів.

І: Яка соціальна робота проводиться Вашим закладом, що сприяє процесу соціалізації особистості дитини?

Р: Уся наша робота це і є соціалізація дітей. Навіть те, що ми їх відправляємо до школи,гуртки при школах, праця для інших, наприклад, для АТО. Наші діти-сироти збирали свій одяг для переселенців, ми їм говорили, що не треба, а вони всеодно давали, бо вони цього хотіли, оскільки розуміють, що якісь діти ще гірше живуть ніж вони. Соціалізація — це все що ми починаємо робити, виводячи дітей за межі закладу, а ми їх часто виводимо. Навіть похід у театр чи центр міста — це також соціалізація, бо дитина не перебуває у замкненому просторі. У своїй роботі ми також опираємося на всебічний розвиток дитини, громадські прикмети характеру, альтруїзм, гуманність, патріотизм.

І: На Вашу думку, чи перебування дитини в Вашому закладі змінює соціокультурне середовище розвитку особистості дитини?

Р: Якщо ти живеш з батьками залежними від алкоголю, або в інтернатному закладі, ти формуєшся як особистість, проте, як пройде цей процес залежить від середовища в якому ви перебуваєте. Тут дітей оточують люди, які їх поважають та люблять. Наприклад, Ілля, який перший раз втік з інтернату у 8 років, при тому, що це повторювалося кілька разів, прийшов до нас. Нам кожного тижня телефонували і питали; “Ілля вже втік?”, пройшло з тогго часу вже шість років, а він ще ні разу від нас не втік, при тому, що ми не заставляємо нікого тут залишатися. А все йде від того, що діти відчувають в нас доброту, любов, сім'ю. Адже сім'я — це не тільки батько і мати, а це стосунки, які будуються між людьми.

І: Як Ви вважаєте, для повноцінного розвитку дитини є достатньо лише соціалізації чи необхідною є також інкультурація?

Р: Не можна відрізняти ці два поняття. Як ти можеш соціалізуватися, коли ти ще не інкультурований в суспільстві? В нас такої проблеми не має, це скоріше стосується людей, які народилися в іншому регіоні чи країні.

І: Які характерні зміни в розвитку особистості дитини Ви спостерігаєте після влаштування її в БФ «Карітас – Львів УГКЦ» чи Родинний дім «Покрова»?

Р: Ми можемо спостерігати позитивні зміни у наших дітей, а саме те, що вони стають більш відкритими, навчилися спілкуватися як з дітьми, так і з дорослими, знайшли нових друзів, почали краще вчитися, ведуть здоровий спосіб життя.

І: Які методи виховання, на Ваш погляд, найбільш ефективні?

Р: В першу чергу, запобіжні методи, де основним завданням вихователя є запобігання провинам. Тобто, якщо дитина зробила якийсь негативний вчинок, ми не застосовуємо репресивних методів, а задумуємося над тим, в чому була наша помилка. Треба оточити молодь такою дбайливою опікою і такою чистою атмосферою, щоб вона не мала спроможності робити щось зле. Превентивна система не залишає вихованцям часу і не дає їм нагоди порушити етичні засади і правила доброї поведінки.

І: Яку альтернативу Ви бачите у роботі з сім'єю? Що б Ви запропонували для покращення роботи з сім'єю, в першу чергу з дітьми?

Р: Альтернатива вже почалася здійснюватися. Перша важлива річ — це перед шлюбні науки. Після шлюбу церква пропонує, щоб молоді сім'ї збиралися разом і ділилися між собою досвідом та проблемами, що допомагає родині розвиватися.