Транскрип інтерв'ю р-3

Умовні позначення:

І — інтерв'юер;

Р - респондент.

І: Скажіть будь – ласка, Ваш заклад працює з дітьми та сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах?

Р: Так. Ми понад 10 років допомагаємо дітям з кризових, малозабезпечених, багатодітних сімей і дітям, які опинились у складних життєвих обставинах.

І: Які завдання при роботі з даною категорією дітей Ви виконуєте?

Р: Забезпечення базових потреб, інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію. Створюємо умови для духовного і креативного розвитку підопічних.

І: Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність у пов'язану із процесом соціалізації особистості дитини.

Р: В нашому центрі реалізовується різна діяльність. В першу чергу акцент ставиться на те, що діти повинні відвідувати школу, хочуть вони цього чи ні, а вже потім відвідували нас. Діти мають змогу зробити уроки і ми їм в цьому допомагаємо. Потім починаємо працювати над всебічним розвитком дітей, а також над тим, щоб позбавити їх шкідливих звичок чи поведінки. Якщо хтось має проблемну поведінку або є зажатим, відкидається певною категорією дітей з суспільства, то ми з такими дітьми працюємо і допомагаємо їм інтегруватися в суспільство.

І: Назвіть основні чинники, які впливають на процес соціалізації особистості дитини.

Р: Перш за все контроль батьків та школи. Потім дуже важливо з ким діти контактують, як вони проводять свій час. Якщо діти, наприклад, до обіду в школі, а після обіду приходять до нас, то батьки можуть бути впевнені, що ми їх тут контролюємо. В нас заборонено вживати лайливі слова, не можна вживати алкогольних напоїв та курити — це дозволяє батькам бути впевненими в тому, що їхні діти цих звичок у нас не наберуться. Також важливим чинником є з ким діти проводять свій вільний час.

І: Які з названих Вами чинників займають першочергове місце у процесі соціалізації особистості дитини?

Р: Школа і сім’я - два суспільних інститути, на яких покладено обов’язок виховувати особистість.

І: Як Ви оцінюєте традиційні взаємини сучасної сім'ї, стосунки між батьками і дітьми? Як в подальшому, на Вашу думку, ці взаємини відображаються на розвитку дитини?

Р: Якщо брати цю складну категорію сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, то над проведенням вільного часу, над побудовою стосунків між батьками та дітьми є ряд проблем. По-перше, це не повні сім'ї, де мати, для того щоб забезпечити свою сім'ю мусить цілий день працювати, тобто діти позбавлені батьківської уваги, а це те, що для них є найбільш важливим. У своїй діяльності ми намагаємося це замінити, але слід розуміти, що батьків ми всеодно не в змозі замінити. По-друге, це скрутна ситуація, через яку батьки починають зловживати алкоголем, наркотиками, що створює ще більші проблеми. По-третє, батьки не вміють правильно розподіляти гроші, беруть кредити, а це призводить до плачевних наслідків, оскільки, через те, що в них не має змоги погасити кредити в них відключають світло, газ, позбавляють будинку. Однією з головних проблем, ми виділяємо брак спілкування дитини з батьками.

І: На Вашу думку, чи в сучасних умовах зазнає трансформації соціокультурне середовище, що впливає на розвиток особистості дитини?

Р: Проблеми взаємозв'язку і взаємозалежності процесу духовного розвитку дитини і середовища її існування обумовлені принциповою зміною економічних, політичних, соціальних і духовних передумов, в яких особистість розпочинає розбудовувати (конструювати) свій життєвий шлях, набувати соціальний досвід, формувати усталений світ соціокультурних цінностей.

І: На Вашу думку, як саме впливає на виховання дитини, сформованість у батьків сімейних цінностей та рівень готовності до сімейного життя?

Р: Якщо батьки перебували все життя в інтернаті, потім народжують своїх дітей, то в них закріплені моделі виховання інтернату. Тому переважно в цих випадках життя і доля дітей та батьків буде повторюватися. Дуже важливо дати цим дітям альтернативу і показати їм іншу сторону життя, тобто іншу сторону того, як дитина чи сім'я може жити, проводити свій час. Якщо дитина познайомилася із новим способом життя, то в неї є змога обирати цей шлях, чи залишитися на тому, якому вони були.

І: Як, на Вашу думку, можна суттєво вплинути на процес соціалізації особистості дитини.

Р: Все залежить від батьків, а саме які взаємини панують у родині, який стиль виховання, як батьки ставляться до дитини, характеристика контролю за її діяльністю, висунення вимог. Якщо ці відносини характеризуються взаємною любов'ю, відповідальністю один перед одним, довірою, взаємоповагою, взаємодопомогою, любов'ю до дітей, то сім'я з легкістю зможе подолати усі труднощі на своєму шляху. Для того, щоб покращити життя і поведінку дітей, то ми працюємо з їхніми сім'ями. Організовуємо батьківські збори та гурток взаємопідтримки для батьків, де обговорюємо різні теми, питаємося батьків, що їх цікавить, підключаємо їх до різноманітних поїздки на природу. Також батьки разом із дітьми ходять в театр, цирк, що є важливим, бо діти знають, що батьки приділяють їм час, спілкуються між собою.

І: Яка соціальна робота проводиться Вашим закладом, що сприяє процесу соціалізації особистості дитини?

Р: Організовуються поїздки для дітей, які дуже добре згуртовують дітей. Проводяться різноманітні ігри на згуртування, на конструктивний спосіб вирішення конфліктів і багато-багато різних тем. Перегляд фільмів на дану тематику, індивідуальні консультації та групова робота психолога, різноманітні спортивні заходи, де діти можуть проявляти себе і якщо в цьому є проблема, наприклад, діти не вміють бути в команді, то такі ігри як футбол, баскетбол якраз і вчать та показують як правильно поводитися в даній ситуації. Скоорденованість команди соціальних працівників і психолога дає можливість покращити поведінку дітей.

І: На Вашу думку, чи перебування дитини в Вашому закладі змінює соціокультурне середовище розвитку особистості дитини?

Р: Якщо брати до уваги те, що джіти спілкуються українською мовою, ми святкуємо всі українські свята, як державні так і релігійні, проводяться відповідні лекції на цю тематику. До Різдва готуємо вертеп, до Паски — розписуємо писанки, тобто діти ідуть в ногу із тими традиціями, які є на даній території. Контактуємо також і з іншими центрами — це і люди похилого віку, діти з розумовою неповносправністю, де люди можуть кумунікувати між собою. Наші діти відвідують екскурсії, музеї, промислові об'єкти, такі як “Галичфарм”, “Лімо”, “Світоч”, тобто діти спілкуються і знайомляться із професіями, які є у нас в місті. Таким чином, комплекс усіх заходів, які в нас відбуваються, на мою думку, позитивно впливають на розвиток дитини.

І: Як Ви вважаєте, для повноцінного розвитку дитини є достатньо лише соціалізації чи необхідною є також інкультурація?

Р: Я вважаю, що це має бути у комплексі.

І: Які характерні зміни в розвитку особистості дитини Ви спостерігаєте після влаштування її в БФ «Карітас – Львів УГКЦ» чи Родинний дім «Покрова»?

Р: Наше завдання є не прив'язати дитину до Карітасу, а віднайти в кожній дитині свої власні ресурси і коли дитина стикатиметься з труднощами вона могла сама дати собі раду. Проте є різні випадки: є коли діти приходять замкнуті, то в кінцевому результаті вони товаришують, находять друзів. Є випадки, коли діти приходять агресивні, не вміють комунікувати, то в них після відвідин центру поведінка покращується. Є діти, котрі не могли затриматися ні в одній дитячій організації, бо їхня поведінка була нестримна і до місяця часу дитину виключали, а в нас є діти котрі нас відвідують на протязі двох років, беруть активну участь у футболі, в різних заходах та їхня поведінка стала набагато кращою. Це найпоширеніші проблеми з якими стикалися діти, але через певний час ми могли спостерігати покращення.

І: Які методи виховання, на Ваш погляд, найбільш ефективні?

Р: В першу чергу дітям бракує уваги, з ними треба бути повністю відкритим, якщо вони відчують, що ви фальшиві, то нічого у вас з цього не вийде. Потрібно прислухатися до дітей, що вони хочуть і стати просто їхніми друзями, то тоді можна проводити з дітьми усе, що завгодно. Діти в нас розкриваються, розказують свої секрети, розказують такі речі, про які навіть їхні батьки не знають. В першу чергу треба підійти щиро до дитини, щоб вона відчула, що їй комфортно, її люблять, що їй нічого не загрожує, це є безпечним для неї середовищем і в кінцевому результаті можна з ними працювати. Ми проводимо індивідуальні консультації, залежно від конкретного випадку; групові заняття. Це такі основні методи, які ми використовуємо.

І: Яку альтернативу Ви бачите у роботі з сім'єю? Що б Ви запропонували для покращення роботи з сім'єю, в першу чергу з дітьми?

Р: Дитині краще бути у сім'ї, яка б вона не була. Зустрічався з таки випадком, коли була дуже складна ситуація: батькам було байдуже на дитину, вони мали купу шкідливих звичок, а для дитини це всерівно найкраща мама і найкращий тато. Для того, щоб працювати з сім'єю дуже важливим є те, щоб сім'я сама захотіла щось змінити. Наш центр має перед собою багато цілей та напрямків діяльності. Проте, всіх ресурсів, які ми маємо є недостатньо через те, що,наприклад, якщо працівники працюють в центрі з дітьми, то їм вже бракує часу, щоб виїжджати за межі центру працювати із сім'єю. Мова йде про те, що коли б ми працювали в одній ділянці, наприклад, тільки із сім'ями, то ми б могли виконувати роботу набагато якісніше або охопити набагато більше родин.

Додаток Б-4.