Транскрип інтерв'ю р-2

Умовні позначення:

І — інтерв'юер;

Р - респондент.

І: Скажіть будь – ласка, Ваш заклад працює з дітьми та сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах?

Р: Так.

І: Які завдання при роботі з даною категорією дітей Ви виконуєте?

Р: Покращення соціально-пихологічного стану, допомогти подолати складні життєві ситуації, сприяти здоровому способу життя, навчити правильним навичкам комунікації, не дати попасти на вулицю (вуличні тусовки) чи вийти з вулиці і адаптуватись до звичайного життя.

І: Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність у пов'язану із процесом соціалізації особистості дитини.

Р: Найперше це безумовне прийняття дитини, її стану та проблем. Створення безпечного середовища та побудова безпечно-довірливих стосунків між дитиною та працівниками нашого центру. Проведення соціально-психологічно-педагогічної індивідуальної роботи, включення дитини у групову роту. Співпраця з школою, сім’єю.

І: Назвіть основні чинники, які впливають на процес соціалізації особистості дитини.

Р: Найперше – це сім'я, школа, друзі-однолітки, вулиця, інтернет-телебачення.

І: Які з названих Вами чинників займають першочергове місце у процесі соціалізації особистості дитини?

Р: Сім'я, друзі та школа, якщо дитині пощастило потрапити до хорошої школи, яка поважає дитину і розглядає її як особистість, в іншому випадку дитина буде шукати цього на вулиці, як загалом і в проблемній сім'ї.

І: Як Ви оцінюєте традиційні взаємини сучасної сім'ї, стосунки між батьками і дітьми? Як в подальшому, на Вашу думку, ці взаємини відображаються на розвитку дитини?

Р: Це все індивідуально. Можу тільки припусти, опираючись на свій досвід спостереження: батьки занятті роботою, багато часу приділяють матеріальним цінностям, мало спільному часу та спільному відпочинку з дітьми. Але є і інша крайність – дати дитині те що в них не було, так звана гіперопіка. Дві крайності в яких зростають сучасні діти – замало або забагато. Батьки мало приділяють потребам дитини уваги, а потрібно акцентувати на тому, що хоче вона, які у неї мрії і від цього відштовхуватись, шукати ресурси в дитині, розвивати її нахили, таланти, пам’ятаючи що це жива істота а не собачка для дресирування. В обох випадках виростає особа з дефіцитом уваги та незадоволеними потребами, та браком вміння справлятись з власними проблемами, оскільки ніхто з важливих дорослих не показав їм цю модель, як у першому випадку, що я згадувала. Чи не дозволив самостійно пробувати це робити і вчитись на свої помилках, за які у дитинстві дитина платить не таку велику платню ніж у дорослому житті – як у другому випадку.

І: На Вашу думку, чи в сучасних умовах зазнає трансформації соціокультурне середовище, що впливає на розвиток особистості дитини?

Р: Так, цінності змінюються і на жаль багато традиційних сімейних цінностей, які передавали мудрість поколінь відкидаються сучасними батьками, а як результат розмиті внутрішні психологічні рамки дитини та не сформована відповідальність.

І: На Вашу думку, як саме впливає на виховання дитини, сформованість у батьків сімейних цінностей та рівень готовності до сімейного життя?

Р: Свідоме батьківство – це 90% процентів щаслива дитина, яка розвивається в безпеці та отримує навантаження відповідно до свого віку, а в майбутньому психологічно та соціально здорова доросла особистість. Така дитина вміє ставити цілі, покроково їх досягати, вона комунікабельна, відповідальна, оскільки зростає в любові, безпеці та прийняті! Якщо немає прийняття та безпеки (здебільшого ці функції порушенні), дитина розщеплюється і шукає їх у багатьох сферах діяльностей та людях, а як результат – дитини багато всюди, але немає стабільності.

І: Як, на Вашу думку, можна суттєво вплинути на процес соціалізації особистості дитини.

Р: Простими речами, я вважаю, що тут не потрібно відкривати щось нове, а потрібно згадати та взяти на озброєння наступне: любити дитину, хвалити за успіхи, підтримувати, навчити програвати, оскільки не завжди можна займати п’єдестал першості, довіряти дитині, навчити приймати себе та приймати відмінність інших. А ще має бути значущий дорослий, який власним прикладом показує дитині як комунікувати, спілкуватись, вирішувати конфлікти.

І: Яка соціальна робота проводиться Вашим закладом, що сприяє процесу соціалізації особистості дитини?

Р: Ми даємо дитині безпеку та прийняття, і працюємо з внутрішніми ресурсами дитини, та її потребами, вчимо самостійно справлятись з власними проблема. Вчимо приймати інших і їх право на інакшість. Показуємо альтернативну модель дозвілля, спілкування, ведення побуту, догляду за собою.

І: На Вашу думку, чи перебування дитини в Вашому закладі змінює соціокультурне середовище розвитку особистості дитини?

Р: Так. Зміни на краще відчуваються в школі (вчителі менше скаржаться на зірвані уроки, погані оцінки, прогули, конфлікти між однокласниками), однолітки та друзі – конфлікти більше вирішуються словесно і суперечками, а не кулаками. Батьки чи опікуни підмічають, що діти доглядають за братами чи сестрами, виконують хатню роботу, та можуть спокійно порозмовляти з дитиною про їхніх друзів та вподобання. А міліція все менше більше ставить їх на облік.

І: Як Ви вважаєте, для повноцінного розвитку дитини є достатньо лише соціалізації чи необхідною є також інкультурація?

Р: Потрібно їх поєднувати. Дитина в дорослому житті, буде прагнути принести користь своїй країні, тому буде працювати для підвищення її статусу і відповідно буде підвищувати власний статус, гідність, відповідально ставитись до виховання власних дітей, роботи, створення своєї сім’ї.

І:. Які характерні зміни в розвитку особистості дитини Ви спостерігаєте після влаштування її в БФ «Карітас – Львів УГКЦ» чи Родинний дім «Покрова»?

Р: Підвищується самооцінка, віра у власні сили, зменшується агресивна поведінка, з’являються інтереси, хобі, відповідальність.

І: Які методи виховання, на Ваш погляд, найбільш ефективні?

Р: Методи в яких є любов, прийняття, відчуття безпеки, та відповідальності – що все має свою ціну, орієнтація на ресурси дитини, сприйняття дитини. Потрібно пам’ятати, що перед вами дитина, а не сформована доросла особа, тому вимагайте відповідно до дитячого віку, а не судіть по своїх можливостях.

І: Яку альтернативу Ви бачите у роботі з сім'єю? Що б Ви запропонували для покращення роботи з сім'єю, в першу чергу з дітьми?

Р: Батьки - це ті ж зранені у дитинстві діти. Прислухатись до їх потреб і проблем. Підказати та показати іншу модель виховання та взаємодії з дитиною. Їм також потрібна безпека та прийняття, щоб вони прислухались до ваших порад та йшли на співпрацю.

Додаток Б-3.