Глосарій

Адаптація (лат. Пристосування) — соціальне пристосування, пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії [9, с. 296].

Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку [36, с. 97].

Дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, що застосовується до неї, вона не набу- ває прав повнолітньої раніше [19].

Інкультурація (навчання культурі) - це процес, що відбувається впродовж усього життя в якості поступового вироблення навичок, зразків, норм поведінки, які характерні для певного типу культури та для певного історичного періоду [22].

Культура - сукупність досягнень у суспільстві в результаті матеріального і духовного розвитку [10].

Особистість — це цілісна сукупність соціальних властивостей людини, що формуються та видозмінюються протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку та активної взаємодії з соціальним середовищем [65].

Сімейне виховання — це така взаємодія батьків із дітьми, яка ґрунтується на родинній емоційній близькості, сімейній гармонії, любові, турботі, повазі та захищеності дитини і сприяє створенню сприятливих умов для задоволення потреб у повноцінному розвитку і саморозвитку особистості дитини [20].

Сімейні цінності – це позитивні й негативні показники значущості об’єктів, що відносяться до заснованої на єдиної сумісної діяльності спільноти людей, пов’язаних узами шлюбу-батьківства-спорідненості, у зв’язку із залученістю цих об’єктів у сферу людської життєдіяльності, інтересів, потреб, соціальних відносин [29].

Сім'я, або Родина — соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [43].

Сім'я в кризовій ситуації (Сім'я в кризі) — це категорія сім'ї, в якій під впливом внутрішніх або зовнішніх факторів склалися несприятливі економічні, соціальні, психологічні обставини, або існує соціальна ізоляція, що тимчасово заважають виконувати батьківські обов'язки з виховання своїх дітей або належним чином турбуватися про них [53].

Соціалізація - це процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, який супроводжується засвоєнням і відтворенням культури суспільства внаслідок взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах [52].

Соціокультурне середовище – це складна структура суспільних, матеріальних і духовних чиннків, через які реалізується діяльність людини [11].

Соціокультурні умови - якісно новий рівень використання людиною своїх здібностей і здатностей, що виявляються у створенні культурних цінностей і спрямовуються на особистий розвиток людини через засвоєння нею певної системи знань, норм, зразків і цінностей [8, с. 78] .

Цінності — це соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, патріотизм, любов, дружба [49]. 

ВСТУП

Актуальність проблеми

Соціальне становлення особистості дитини є важливим і значущим завданням для українського суспільства, особливо в період переорієнтації його цінностей, які вагомо впливають на процеси формування соціального досвіду. Конструювання соціальної реальності залежить від цінностей, які будуть сформовані, наскільки вони будуть відповідати актуальним соціальним відносинам, соціальній культурі сучасності. Дитина виступає не тільки об’єктом виховання, яке в свою чергу забезпечує освоєння досвіду минулих поколінь, але й учасником, суб’єктом суспільного життя. З часом, як повноправному члену соціуму, належить зайняти провідне місце в соціальній, економічній, політичній та духовній сферах суспільства. Традиційні підходи до організації діяльності дітей викликають у педагогів труднощі, зокрема у спонуканні їх до активної позиції в тому чи іншому типі соціальних відносин.

Аналізуючи соціально-економічну, політичну, культурну ситуації в нашій країні, ми спостерігаємо різного роду проблеми соціального становлення дітей. Зокрема, збройні конфлікти, руйнування традиційних сімейних цінностей, брак спілкування з батьками, аморальний спосіб життя батьків і крайня бідність, які підривають духовне, фізичне і моральне здоров’я дитини. Відтак сьогодні в Україні величезна кількість кризових сімей, які не хочуть або не можуть самостійно вирішити свої життєві труднощі, забезпечити дітей належним вихованням та опікою — від чого діти психологічно і фізично страждають, стають ізольовані, не мають мотивації до навчання, не вміють будувати власні стосунки, займають пасивну позицію у житті, піддаються негативному впливові вулиці, а з часом опиняються під загрозою бути виключеними із суспільства та не в змозі забезпечити собі повноцінне майбутнє.

Дослідження дитинства як соціального феномену, вивчення історії дитинства в життєвому циклі особистості в певному соціокультурному контексті об’єктивно зумовлює зміни у ментальності старших поколінь. Для становлення соціально зрілого суспільства необхідним є налагодження процесів інкультурації та соціалізації дитини. Аналіз дитинства як соціального феномену передбачає виявлення не лише сучасних тенденцій функціонування дитинства, особливостей розвитку дитини в процесі соціалізації, а й їх трансформації під впливом суспільства і культури.

Відтак дитинство як особливий період розвитку людини, соціально-культурні характеристики дитинства, специфіка його еволюції під впливом цивілізаційних змін потребують вивчення.

Отже, доцільно проаналізувати вплив соціокультурних умов середовища на процес соціалізації дитини.

Нами було сформульовано дослідницьке запитання: - “У чому проявляється вплив соціокультурних умов середовища на процес соціалізації дитини?”. Формулювання дослідницького запитання зумовило вибір теми нашого бакалаврського дослідження - “Вплив соціокультурних умов середовища на процес соціалізації особистості дитини”.

Мета дослідження — розкриття особливостей впливу соціокультурних умов середовища на процес соціалізації дитини, в тому числі ролі сім'ї та соціальних служб у даному процесі.

Об'єкт дослідження — процес соціалізації особистості дитини в соціокультурному середовищі.

Предмет дослідження — вплив умов соціокультурного середовища, зокрема сім'ї і соціальних служб на процес соціалізації особистості дитини.

Завдання дослідження:

1. Визначити суть основних понять, які стосуються процесу соціалізація дитини (“соціалізація”, “інкультурація”, “соціокультурне середовище”).

2. Проаналізувати особливості процесу соціалізації особистості дитини.

3. Визначити фактори впливу на процес соціалізації особистості.

4. Виявити вплив соціокультурних умов середовища на формування особистості дитини.

5. Проаналізувати вплив сім'ї на формування дитячої особистості та дослідити трансформацію сімейних цінностей в сучасних умовах.

6. Дослідити роль сім'ї та соціальних служб в процесі соціалізації особистості дитини в сучасних умовах.

7. Розробити практичні рекомендації.

Гіпотези:

1) Припустимо, що соціокультурне середовище має великий вплив на формування особистості дитини.

2) Припустимо, що сім'я та соціальні служби впливають на процес соціалізації особистості дитини.

Емпірична база дослідження представлена результатами практичного дослідження, проведеного у Відділі соціальної роботи Личаківського району ЛМЦСССДМ, Благодійному Фонді «Карітас –Львів УГКЦ» та Родинний дім «Покрова».

Методологія дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань ми використовували загальнонаукові методи. Ми здійснили теоретико-методологічний аналіз соціальної, соціально-психологічної, соціально-педагогічної та юридичної літератури. Методологічною основою дослідження став діалектичний метод, використання якого дозволило скласти уявлення про соціальну роботу, яка проводиться з дітьми та сім'ями. Практичні методи дослідження: анкетування з дітьми та напівструктуроване інтерв'ю з фахівцями соціальної сфери.

Теоретичне значення роботи полягає у: формулюванні визначення та суті “процесу соціалізації”; дослідженні факторів впливу соціокультурних умов середовища на процес соціалізації особистості дитини; визначені ролі сім'ї та соціальних служб у процесі формування особистості дитини; аналізі соціальних послуг дітям та сім'ям.

Практичне значення: Було проведено експертне опитування спеціалістів, котрі працюють з дітьми та сім'ями, які перебувають в складних життєвих обставинах та методом анкетування опитано дітей віком від 9 до 16 років. На основі аналізу результатів дослідження розроблено практичні рекомендації для оптимізації послуг для дітей та сім'ї.