7) Надання соціальних послуг та здійснення соціального патронажу неповнолітніх та молоді, які перебувають або звільняються з місць позбавлення волі.

Найпоширенішими технологій соціально-педагогічної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах можна виокремити соціальне обслуговування, соціальна профілактика, соціальна реабілітація та соціальний супровід, соціальне інспектування [66].

Соціальне обслуговування — вид соціальної роботи, що спрямований на задоволення потреб і розв'язання поточних проблем, протиріч сім'ї, що виникають в процесі її життєдіяльності через надання різної допомоги. Обслуговування сім'ї, дітей та молоді здійснюється через: організацію дозвілля, відпочинку, розробку планів розвитку сім'ї для налагодження внутрішньо-сімейних стосунків, консультування [55, с.105].

Соціально-профілактична робота з сім'єю, яка опинилася в складних життєвих обставинах, спрямована на запобігання неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному виховані, формуванню різних видів хімічної залежності, пропагування здорового способу життя. До основних форм профілактичної роботи можна віднести: семінари, тренінги, тематичні дні тощо) [1, с.10-11].

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги з метою подолання сімейних конфліктів, дисгармонії у взаємостосунках, а також допомоги тим, хто опинився у стані самотності, безпорадності чи безвиходності. Важливе місце займає і допомога членам сім'ї, які маютьалкогольну чи наркотичну залежність. Соціальна реабілітація здійснюється в комплексі з медичною, психологічною та соціальною допомогою, які з різних боків розв'язують проблеми дитини чи сім'ї [45, с.148].

Соціальний супровід сім’ї (за І. Зверєвою, О. Безпалько) – це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сімей, дітей і молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів. Його здійснює соціальний працівник, діяльність якого спрямована на підтримку сім’ї в різних видах її життєдіяльності, формуванні здатності сім’ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім’ям з метою розв’язання різних проблем [54, с.56].

Завдання соціального супроводу – створення умов для самостійного розв’язання та подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу сім’ї або особи, надання своєчасної допомоги, здійснення комплексних заходів, спрямованих на вихід сім'ї або особи зі СЖО, наслідки яких вона не в змозі самостійно подолати [40].

Соціальне інспектування — це контроль, який здійснює соціальний працівник за реалізацією в сім’ї прав її членів, виявленням випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють. Соціальне інспектування передбачає заходи спрямовані на: вивчення причин, що призвели до виникнення СЖО, які особи не можуть подолати самостійно; оцінку потреб та визначень необхідності у здійсненні соціального обслуговування осіб; вжиття негайних заходів для усунення реальної загрози життю і здоров'ю осіб, які не можуть захистити себе; забезпечення прав осіб на отримання своєчасної допомоги та контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи [33].

Для допомоги дітям, молоді та різним категоріям сімей у виході із кризової ситуації в Україні створюється мережа Кризових центрів соціально-психологічної допомоги.

Окрім ЦСССДМ в Україні існує велика кількість державних і недержавних соціальних служб, де діти молодь та сім'ї можуть отримати кваліфіковану допомогу. Велику підтримку дитині та сім'ї надає церква, при якій створюються кризові центри, консультаційні пункти, тренінгові центри. Один з позитивних аспектів цієї роботи – вирішення матеріальних проблем: надання допомоги продуктами харчування, одягом, взуттям. Проте релігійні організації та конфесії не тільки розподіляють гуманітарну допомогу, а й впливають на духовне виховання, вони самостійно організують благодійні акції по збору речей і продуктів, утримують благодійні їдальні для дітей, сиріт і людей похилого віку, надають допомогу дітям вулиці, колоніям для неповнолітніх, школам-інтернатам. Інший позитивний момент роботи релігійних організацій з сім’ями – духовно-просвітницька і виховна діяльність. Безумовно, головне для них – релігійне виховання, але вони провадять і роботу по підготовці молоді до подружнього життя, допомагають людям боротися з алкогольною і наркотичною залежністю, читають лекції з профілактики наркоманії та алкоголізму, організовують літній відпочинок дітей. Специфіка відносин релігійних організують з державою на рівні міст і районів така, що їхні представники не розраховують на допомогу місцевих органів влади (на відміну від усіх інших організацій), їх бажання зводиться до порозуміння з владою, усунення можливих перешкод у своїй діяльності. Потенціал цих організацій щодо формування духовного здоров'я молоді безумовно суттєвий, але в кожному конкретному випадку, потрібно добре знати про особливості методів впливу на аудиторію, що застосовуються конкретною церквою, особливо нетрадиційних конфесій. Інакше можна більше зашкодити духовному світові молоді, ніж допомогти [12].

На міцність сім’ї завжди впливає наявність тих чи інших факторів, здебільшого – це внутрішні психологічні проблеми та з погіршенням економічного і соціального становища в державі, сім’ї починають діяти і зовнішні чинники. Нетерпимість між членами родини, конфлікт поколінь, розходження характерів і поглядів являються внутрішніми чинниками – психологічного характеру. Завжди цими проблемами старалися займатися церковні діячі, хоч на сучасний час їх роль різко зменшилася та все одно вона активно проводиться і займає важливу нішу по роботі зі зміцнення української сім’ї.

Робота, яку проводять соціальні фахівці має на меті допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей.