8. Мотиви виховання

Мотиви виховання. Під мотивами розуміють внутрішні збудникн, які спонукають, особистість до певних дій і нчинків. Відомо, що будь-яка діяльністъ є мотивованою, чим вищий рівень мотивації, тим ефективність виконання дії, вчинків, вироблення будь-яких навичок, звичок у поведінці значно підвищуються. Оскільки основою формування мотивів виступає стимул (зовнішній збудник), то завдання педагога полягає в тому, щоб підстмвляти певні стимули для формчування мотиві. розуміючи сутність кожного мотиву.

Американський психолог Е. Маслоу визначив піраміду по­греб людипи, всі компоненти якої внутрішньо програмують виховний процес і виступають у ролі мотивів виховання.

• Потреби естетичні (краса. упорядкованість, симетрія, системністъ, охайність, гармонія );

• Потреба у зланнях і розчумінні (допитливість, знання, усвідомлення оточуючого);

• Потреба самовдосконалення (бажнння стати кимось, знайти своє призначення, прагнення до успіху);

• Потреби в оцінці й повазі (престиж, статус у колективі, визнання, увага, достоїство, розуміння);

• Потреби у спілкуванні, прихильності і любові (сім'я, друзі, приналежність до певної группи однодумців);

• Потреби безпеки, захисту від насилля і погроз (сонціально-економічна стабільність, наявність праці, захищеність);

• Фізіологічні потреби в їжі, воді, теплі, рухах, здоров'ї, житті, сні, захистові вд дії стихійних сил.

9. Зміст виховання

Мета і зміст виховання обумовлюютъся потребами суспільно-економічного розвитку. Займаючись такою складною сферою діяльності, як виховання, потрібно мати чітку програму.

Процес виховання має характер наступності і безперервності. Тому наступні покоління мають використовувати духовні надбання попередніх поколінь, багатство загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей. Але зміст виховання передусім має будуватися на національних засадах. «Головна мета національного виховання, - зазначено в Дерржавній на-ціональній програмі «Освіта», - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від націоналної належності особистісних рис громадян Українскої держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральності, художньо-естотичної, правової, трудової, екологічної культури»1 .

Визначаючи програму виховання, варто окреслити її змтстовні компоненти:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері культури та історії рідного народу;

• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

• виховання шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

• виховання духовної культури особистост; створення умов для вільного вибору нею світоглядних позицій;

• утвердження принципу загальнолюдської моралі; правди, справедливості, патріотизму, доброти, працьовитості та інших доброчинностей;

• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

• забезпечення повноцінного фізичиого розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я.

• виховання поваги до Конституції, законода України, державної символіки;

• формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;

• забезпечення високої художньо- ететичної освіченості й вихованості особистості;

• формування у дітей та молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя в умовах ринкових відноси;

• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення належних умов для їх реалізації.

Для реалізації програми нео6хідно мати виховний ідеал. Це той духовний маяк, який освітлює магістральний шлях соціалізації кожної особистості впродовж всьог життя. Виховним ідеалом нашої молоді має бути служіння Батьківщині, своєму на родові на засадах загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.