5. Рушійні сили процесу виховання

Діалектика виховного процесу полягає в його суперечностях (протиріччях). Саме тому виховний процес спрямований на розв'язання суперечностей між вимогами, які висуваютъся до вихованців та їх готовністю до виконання поставлених вимог.

Суперечності, які складають рушійну силу виховання, можуть бути зовнішніми і внутрішніми., а їх вирішення сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей. Однією із зовнішніх суперечностей виховного процесу є суперечність між вимогами до учня га поведінкою самого учня, його неготовність або небажання виконувати поставлені вимоги, суперечність між його реальними даним і вимогами до його поведінки і діяльності, між зовнішніми впливами: внутрішніми прагненнями, між впливами сім’ї, школи, подвір’я, вулиці, засобів масової інформації, між організованим впливом школи і стихійним впливом оточення, між вимогами окремих учителів тощо.

До внутрішніх суперечностей належать суперечності між прагненнями, потребами,бажаннями учнів та можливостями (способами) їх задоволення. Якщо потреба задовольняється певним предметом або дією і в необхідних розмірах,то суперечність знімається на ранніх етапах. Але нерідко буває і так, що потреба задовольняється не відразу і неповною мірою, то за таких умов виникає суперечність, яка породжує напругу.

Будь-яка суперечність між тим чи тим способом повинна бути розв’язана, оскільки вона існуватиме то тих пір, поки не вичерпає себе.

Розв’язуючи суперечності, особистість піднімається у своєму розвиткові, набуває нових якостей, у неї формується готовність розв’язувати складніші завдання, оволодівати значно складнішими способами діяльності і поведінки. І, навпаки, рух особистості зупиняється, якщо суперечність продовжує існувати, затухає і загострюється, аж до зникнення причини, які її породили. Наприклад, учень потрапляє у групу учнів-курців, які пропонують йому викурити цигарку. В учня виникає суперечність (протиріччя): з одного боку, він усвідомлює шкідливість куріння і можливих санкцій батьків, а з другого, - його спокушає настирлива пропозиція з боку групи учнів розпочати куріння. Ця суперечність може мати для учня позитивну і негативну розв’язку. Якщо учень у силу своєї переконаності, рівня вихованості знаходить силу волі і відмовляється від куріння, то в нього формується позитивна риса поведінки, і навпаки. Таким чином, учень, розв’язавши суперечність,що виникла перед ним, у позитивному плані, забезпечує можливість для формування в нього позитивної риси поведінки.

Подібні ситуації в житті учнів зустрічаються досить часто, і таких прикладів можна навести безліч. Тому завдання виховання полягає в тому, щоб сформувати в учня вміння, здатність протистояти негативним впливам середовища.

6. Конкретні якості виховання

Науковецъ І.П. Підласий (Педагогика начальной школы. М., 2001 ) стверджуе, що добре організоване виховання повинне підготувати людину до виконання трьох головних ролей у житті - громадянина, працівника, сім’янина.

Істотнип внесок у формування цих якостей вносить початкова школа, адже саме вона допомагає розвинути значну кількість конкретних якостей людини.

І. Громадянські якості:

• виконання громадських обов'язків - почуття відповідальності перед країною, суспільством, батьками;

• почуття національної гордості і патрїотизму;

• повага до Конституції держави, органів державної влади, Президента України, державник символів (герб, прапор, гімн);

• відповідальність за долю держави;

• громадська дисципліна і культура спільного проживания;

• бережне ставлення до національних багатств країни, мови, культури, традицій;

• громадська активність;

• дотримання демократичних принципів;

• бережне ставлення до природи;

• повага прав і свобод інших людей;

• активна життєва позиція;

• правосвідомістъ і громадська відповдальність;

• почуття, правдивість, милосердність, співчуття;

• відповідалбність за свої справи і вчинки;

• інтернаціоналізм, повага до людей інших країн.

ІІ. Якості сучасного працівника:

• дисциплінованість і відповідальність;

• працездатність та оргаінізованість;

• загальні та економічні знання;

• політичні знання;

• творче ставлення до праці;

• наполегливість, прагнення швидко і якісно виконувати доручену справу;

• прфесійна гордість, повага до майстерності;

• свідомість, увічливістъ, акуратність;

• досвід трудової діяльності;

• емоційно виробнича культура;

• естетичне ставлення до праці, життя, діяльності;

• колективізм, уміння спільно працювати;

• ініціатива, самостійність;

• готовність плідно працювати на благо країни, суспільства;

• діловитість та винахідливість;

• відповідальність за результати праці;

• повага до людей праці, майстрів виробництва та ін..

ІІІ. Якості сім’янина:

• працездатність, відповідальність;

• тактовність, увічливість, культура спілкування;

• уміння тримати себе в товаристві;

• акуратність, гігієнічні навички;

• здоров’я звички до активного способу життя;

• уміння організовувати і проводити дозвілля;

• знання правових норм, законів;

• елементарні знання практичної психології, етики;

• готовність до шлюбу та виконання сімейних обов’язків;

• повага до батьків людей похилого віку.

Як бачимо вчителям не доводиться щось вигадувати, залучати додаткові змістовні елементи виховання, а спрямовувати виховну роботу на формування перевихованих якостей. При складанні перспективного плану виховної роботи необхідно орієнтуватися на формування в учнів якостей майбутнього громадянина, працівника, сім’янина, спираючись на орієнтовану тематику. Кожен вчитель і вихователь водночас повинен творчо підходити до формування конкретних елементів зазначених якостей, враховуючи мету, конкретні умови і рівень вихованості учнів.

Основу виховання в початкових і старших класах становить формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості, тому виховний процес повинен орієнтуватися на виховання життєво важливих якостей громадянина, працівник, сім’янина.