3 ) Вибір програми дій і _форми поведінки.

4) Реалізація мотиву в поведінці і перехід іі у звичку, що здійснюється у процесі різних видів діяльності як наслідок неодноразових повторень.

5 ) Перетворення звичної форми поведінки у властивість особистості.

Ми навели лише принципову схему формування певних властивостей особистостості. Окремі ланки цієї схеми можуть бути зміщені, пересунут в часі, але вироблення системи мотивів і звичної форми їх реалізації у всіх випадках буде мати постійно діючий характер. За цією схемою в дітей формуються певн звичні форми дій і поведінки: заняття спортом, музикою, малюванням, моделюванням, самовдосконаленням, вироблення у себе позитивних рис і якостей тощо.

Завдання вихователів - своєчасно орієнтувати вихованців на позитивні стимули і допомогти дитині спланувати й реалізувати програму формування особистості згідно з наведеною схемою.

Обставини, що ускладнюють пронес виховання.

Виховання - надзвичайно складний процес, реалізація якого ускладнюеться цілою низкою обставин, серед яких зазвичай виділяються такі:

- співпадання багатьох вплпвів на дитину (школа, сім'я, вулиця. неофіційні групи, кіно, радіо. телебачення, мікросередовище тощо);

- наявність у дітей певних, уже сформованих, поглядів, бажань, навичок, звичок, смаків;

- важкість розкриття внутрішнього стану учнів (нерідко учні самі не можуть знати , пояснити причину свого стану);

- варіативність (від латинського – зміна) результатів одного і того ж педагогічного впливу;

- діяльний характер особистості дитини.

Усі зазначенні обставини повинні бути враховані у процесі виховної діяльності.

4. Специфіка виховного процесу

Процес виховання, що здійснюється у школі, - важлива складова всього педагогічного процесу, який передбачає навчальну і виховну діяльність вчителів та учнів. Однак процеси навчання і виховання не слід ототожнювати, незважаючи на те. що це єдииний і неподільний процес адже навчальні програми і безпосередня організація процесу навчання містять могутній виховний потенціал. Разом з ним логіка виховання. як стверджував А.С. Макаренко, не повторює логіку навчання, вона має свої особливі завдання, зміст, принципи і методи.

Розглянемо основні специфічні особливості виховного процесу:

1. Виховання – це багатофакторний процес він здійснюється не лише у школі, але й у сім"ї та позашкільних закладах. Великий вплив на формуванн я с відомості, поведінки, на розвиток емоційно-почуттєвої та вольової сфери учнів здійснює література, мистецтво, кіно, радіо, телебачення, навколишня дійсність, офіційні і неофіційні групи тощо. В результаті такого різноманітного впливу в учнів формується не лише позитивний, а й негативний досвід.

2. Виховання – тривалий процес, який розпочинається ще до вступу дітей до школи і продовжується після закінчення школи. Один із представників французького матеріалізму XVIIIст. відзначав, що все його життя, власне кажучи, є лише одне тривале виховання. Довід свідчить, що людина виховується і перевиховується і в зрілі роки, вона продовжує удосконалювати свій трудовий, моральний та естетичний досвід, поглиблює та вдосконалює свої знання, професійні навички тощо. Однак відомо, що центральна нервова система учнів відзначається високим рівнем пластичності сприйняття, що забезпечуе умови для успішного формування та розвитку особистості. Тому саме в дитячі та юнацькі роки створюються сприятливі умови для спеціально організованого виховного процесу.

Про значну тривалість процесу вихонання свідчить і те, що результати виховання можна виявити не відразу, на відміну від результату процесу навчання,при якому якість засвоення знань одразу стає очевидною. Не можна за допомогою якихось швидкодіючих методів сформувати в учнів потребу бути чуйним, скромними, бути добрими товаришами, друзями чесними, правдивими тощо. Не завжди у вихованні можна розраховувати на швидкий успіх, особливо у перевихованні учнів.

Цю особливість виховного процесу завжди слід мати на увазі, адже виховання вимагае від учителя великого терпіння. толе-рантності та наполегливості.

3. Виховання має ступінчатий характер і його можна умовно поділити на низку етапів:

а) на першому ступені діти засвоюють початкові уявлення про поведінку у школі, на вулиі. в сім'ї, у них пробуджуютъся певні почуття і формуються найпростіші навички поведінки;

б) на другому ступені на основі початкових уявлень про норми і правила поведінки в учнів формуються етичні поняття, виробляються вмшня і навички поведінки в певних ситуаціях, потреба дотримуватися етичних норм тощо;

в) третій ступінь характеризуеться формуванням переконань, вироблення стійких звичок поведінки, учні глибше усвідомлюють мотиви своєї діяльності, керуючись певними ідейними та моральними принципами.

Однак, як свідчить досвід, між цими ступенями немає різкої межі, а ступені процесу виховання не завжди співпадають з віковими періодами учнів. Нерідко рівень розвитку учнів одного й того ж віку не е однаковим, кожний з них проходить свій власний шлях становлення. Усвідомлюючи цю специфіку, вчитель повинен знати, на який елемент виховання слід звернути увагу.

4. Виховання – має концентричний характер. Це означав, що у процесі виховання до одних і тих якостей особистості (норм, правил, свідомості тощо) доводиться повертатися неодноразово, але вже в ускладненому вигляді на наступному етапі. Зрозуміло, що на різних етапах виховання в центрі уваги вчителів може виявитися та чи та якість учня. Наприклад, у молодших класах завжди велику увагу приділяють вихованню елементарної дисциплінованості, в середніх – почуття відповідальності, у старшокласників - високого рівня свідомості, що обумовлюється моральними мотивами тошо.

5. Виховання – це двобічний та активний процес, його не не можна обмежити лише педагогічним впливом вихователя на вихованця, вчитель повинен прагнути перетворити вихованців з об’єкта у суб’єкт виховання, спонукаючи учнів до самовиховання. Учень – не лише об’єкт, а й суб’єкт виховання, тому у процесі навчально-виховної діяльності школи необхідно звернути увагу на розвиток в учнів потреби до самовиховання, на організацію серйозної і тривалої роботи над собою.

6. Організаційна робота у процесі виховання займає велике місце з дитячим колективом. Процес виховання обов'язково передбачає організацію життя і діяльності учнів формування належних стосунків в учнівському колективі залучення батьків і громадськості до виховання дітей та оргатзацію найрізноманітніших виховних заходов.

7. Сьома специфіка процесу виховання полягає в тому, що його результати мало помітні для зовнішнього сприйняття, вони не так швидко виявляються, як у навчальній роботі. У виховній діяльності досить важко визначтгти, яких саме якостей, навичок та звичок набули учні. Для цього потрібні тривалі спостереження за поведінкою учнів у різних ситуаціях та за різних обставин.

8. Виховання – це діяльність, що спрямована на майбутнє. У виховній діяльності слід враховувати не лише потреби сьогоднішнього дня, а й перспективи суспільного розвитку, мати на увазі перспективні завдання, розуміти основні тенденції розвитку суспільства і відповідним чином організовувати навчальний процес.