57. Проаналізуйте становлення і розвиток банківської системи.
Сукупність усіх банківських установ, що функціонують у країні, перебувають у тісному взаємозв'язку між собою, утворюють банківську систему — специфічну економічну й організаційно-правову структуру, яка забезпечує функціонування грошового ринку та економіки загалом.
Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України
№ з/п |
Роки |
Етапи розвитку |
1. |
1988—1990 |
Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР |
2. |
1991 — І півріччя 1992 |
Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави |
3. |
II півріччя 1992 — 1993 |
Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету |
4. |
1994—1996 |
Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами |
5. |
1997—1998 |
Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі заходами щодо її структурного реформування |
6. |
1999 — донині |
Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків |
Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської
системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом.
Другий етап — перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників.
Третій етап в історії розвитку банківської системи України вважається періодом створення банків "нової хвилі", коли більшість із них
створювались як "кишенькові" банки підприємств або приватних осіб і мали змогу розвиватися порівняно безперешкодно. Вони залучали значний
приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.
Четвертий етап характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів
управління економікою. Протягом 1994—1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльност
українських банків.
58. Охарактеризуйте види банківських операцій.
Банки України переважно універсальні, тобто виконують широке коло банківських операцій, охоплюють багато галузей економіки.
Банки, в яких переважають певні операції і які обслуговують окремі галузі економіки, єспеціалізованими, наприклад - Ощадний банк України, Укрексімбанк (експортно-імпортний банк) та ін.
Ощадний банк України та Укрексімбанк - це державні банки, усі інші банки України найчастіше акціонерні товариства.
Основні види операцій та послуг кожний банк затверджує в статуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ. Традиційний набір операцій розглянемо на Рис.
Виходячи із функціонального призначення банку, його операції поділяють на: пасивні, активні, комісійні (послуги).
■ За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.
■ Сутність активних операцій - розміщення цих ресурсів задля одержання доходів і забезпечення ліквідності банку
■ Комісійні операції - це операції банків із:
□ касово-розрахункового обслуговування клієнтів;
□ агентські;
□ інші послуги, за які банки одержують комісійну винагороду.
Є й інші критерії класифікації банківських операцій. Відповідно до специфіки банківської діяльності:
■ традиційні операції;
■ нетрадиційні операції.
Відповідно до суб'єктів отримання послуг:
■ банкам та іншим фінансовим установам;
■ суб'єктам господарської діяльності;
■ фізичним особам.
Відповідно до оплати за надання:
■ платні послуги;
■ безплатні послуги.
Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює
«неробочі» грошові кошти в працюючі активи, що дають прибуток, сприяють, урешті-решт, розвиткові виробництва.
Прибуток банків - це економічний показник його діяльності, визначається як різниця між доходами і витратами банку.
Кожний вид банківських операцій може бути прибутковим або збитковим, залежно від того, що приносять ці операції –
дохід чи витрати.Спинимося тут тільки на банківських доходах і витратах, тобто таких, які безпосередньо пов'язані із
банківською діяльністю. До них належать:
■ процентні доходи і витрати;
■ комісійні доходи і витрати;
■ результат від торговельних операцій
До категорії процентних доходів (витрат) входять:
■ доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими фінансовими процентними інструментами (борговими цінними
паперами з фіксованим прибутком)
■ доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;
■ комісійні, схожі за природою на проценти.
Можна навести приклад. Банки, що надали кредити, одержують процентні доходи, але, отримавши кредит від інших
банків, вони несуть процентні витрати. Аналогічно її депозитами - за вкладеними грошовими коштами клієнтів банк має
процентні витрати, а вкладення тимчасово вільних коштів банку в інших кредитних установах приносить йому процентни
й дохід. Банки одержують процентні доходи за цінними паперами, що містяться в їх інвестиційних портфелях, але мають
процентні витрати за цінними паперами власного боргу.Комісійні доходи виникають за всіма послугами банків,
наданими клієнтам. Комісійні витрати банки несуть за одержані ними послуги. До цієї категорії включаються:
■ комісійні за гарантії розміщення кредитів від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
■ комісійні за розрахунково-касове обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та
здійснення операцій із цінними паперами;
■ комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет для третіх осіб;
■ комісійні за іншими операціями.
Результати від торговельних операцій - це чисті прибутки (збитки) від цих операцій на валютному ринку і ринку
банківських металів;
■ ринку цінних паперів;
■ від торгівлі іншими фінансовими інструментами.
59. Назвіть і охарактеризуйте основні тенденції розвитку світового господарства. Однією з визначальних особливостей світового господарства, починаючи з другої половини XX століття, є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. В основі цих процесів - міжнародний поділ праці, його поглиблення і розширення. Суть його полягає в спеціалізації країн на випуску певних виробів із метою задоволення своїх потреб і потреб країн-партнерів. Міжнародний поділ праці - це найвищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, раціональна сфера його використання в рамках національних господарств. Функціональна структура міжнародного поділу праці:
Паралельно й у взаємозв'язку з міжнародним поділом праці відбуваються такі процеси:
- інтернаціоналізація виробництва;
- зростання рівня відкритості національних економік;
- розвиток інтеграційних процесів;
- розвиток і зміцнення регіональних міжнародних структур. Вказані процеси мають суперечливий, діалектичний характер.
В аналізі міжнародних економічних відносин ці проблеми набувають винятково важливого методологічного значення. Діалектика міжнародних економічних відносин полягає, по-перше, в тому, що тенденція до економічної самостійності, зміцнення національних господарств окремих країн приводить у підсумку до зростаючої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглиблення міжнародного поділу праці. По-друге, посилення інтеграційної спрямованості розвитку продуктивних сил вступає в суперечність з обмеженими можливостями реалізації цієї тенденції, в тому числі через відмінності у рівнях розвитку окремих країн і регіонів.
Розвиток світового господарства відбувається стрибкоподібно. В одному випадку переважає тенденція до розділу єдиного світогосподарського механізму під впливом розподілу і перерозподілу ресурсів крупними монополістичними угрупованнями. В іншому випадку домінувала тенденція до об'єднання в торговій, виробничій, кредитно-фінансовій й інших сферах. Світове господарство - це глобальний економічний організм, структурними елементами якого є національні економіки, котрі знаходяться в мобільних взаємозв'язках і взаємозалежності та підпорядковані об'єктивним ринковим законам безпосередньо у сфері виробництва.
На розвиток світового господарства в новітній час суттєвий вплив має науково-технічна революція, яка змусила переглянути методи і, власне, механізм організації і регулювання виробництва, торгівлі, валютної і грошово-кредитної сфери.
Сучасне світове господарство характеризується інтенсивним рухом товарів і послуг, капіталів, робочої сили.