1.Охарактеризуйте основні етапи розвитку зарубіжної економічної думки. Перші економ. вчення зародилися в епоху Стародавнього світу. В таких рабовласницьких державах: Рим, Греція, Вавилон, Єгипет і т.д. Вперше термін «економіка» вжив грецький філософ Кенофонт у своїй праці економікос у ІV ст.. до н.е. З давньогрецької термін економіка (ойкос — дім, номос — закон) - означає вчення про спосіб ведення домашнього господарства. В Епоху Середньовіччя економ. думка перебувала під впливом релігійних канонів та догм. Почин. із ХVІ ст.. в Зх.Європі утверджується новий капіталістичний лад, що сприяло утвердженню економ. науки, як окремої галузі знань.

2.Назвіть основні напрями (школи) економічної науки.

Економ. теорія розвивалася такими напрямками: 1)школа меркантилізму (від італ. mercante—купець, торговець): Монкретєн, Мен, Стаффорд. Предметом дослідження меркантилістів була сфера торгівлі або грошового обігу. Держава на їх думку повинна захищати внутр.. ринок від конкуренції іноземних товарів. 2)школа фізіократів (від грец.—влада природи): Кене, Тюрго, Мірабо. Предметом дослідження фізіократів була сфера виробництва. Джерелом багатства народів вони вважали сільськогосподарське виробництво, а промисловість вважали малоефективною. 3)класична школа: Петті, Сміт, Рікардо. Предметом дослідження цих представників була сфера промислового виробництва. 4)школа марксизму: Карл, Маркс, Фрідріх Енгельс. 5)неокласична школа (виникла в кінці ХІХ на поч.. ХХ ст..): -манетаризм; -інституаціалізм; -неолібералізм. 6)школа кейнсіанства — виникла в 30-х роках ХХ ст., як спроба подолати наслідки світової економ. кризи 29-33 рр.

3. Опишіть розвиток економічної думки в Україні. Економічна думка в Україні бере початок із суспільно-економічних поглядів Київської Русі, з таких пам'яток, як "Руська правда" Ярослава, "Повчання" В.Мономаха, "Слово о полку Ігоревім", літопису "Повість временних літ", "Київський літопис", "Галицько-Волинський літопис", "Моління Даниїла Заточника". Ці твори містять окремі елементи суспільно-економічної думки, його намагання зміцнити феодальний лад та обгрунтувати прагнення давньоруської держави відігравати самостійну роль у міжнародному житті. У 16 — на початку 17 ст. суспільно-економічна думка була спрямована на захист національної незалежності укр.. земель, які захопила Польща. Значне місце посідає І. Вишенський, який вбачав ідеал майбутнього суспільства у створенні "царства божого", де всі люди будуть рівними. З другої половини 17 ст. гол. центром культури та освіти стала Києво-Могилянська академія. Найрішучіший протест проти кріпосництва висловив Сковорода. Він проголошував свободу. Новий суспільний устрій, філософ вбачав у формі демокр. республіки, яка гарантує свободу і відносини братства між людьми. Здійснення свого соціального ідеалу Сковорода пов'язував з вихованням людей, розвитком освіти і культури. Наприкінці 18 — у першій половині 19 ст. відбувався процес становлення економічної науки як самостійної галузі знань. У цей період посилилася дворянсько-ліберальна течія, представ. якої був В. Н. Каразін — засновник Харківського університету. Він розробив аграрну програму, в якій пропонував ліквід. панщину, замінивши її грошовою рентою, а частину поміщицьких земель передати селянам у вічне спадкування. З метою подолання економічної відсталості В. Н. Каразін пропонував розвивати високими темпами промисловість, зміцнювати грошову систему та державні фінанси. У 50—60-х роках 19 ст. виникає революційно-демократична течія економічної думки, представником якої був Т. Г. Шевченко. У своїх творах він осудив кріпосництво, панщину і закликав народ до боротьби проти феодального гніту, за створення нового суспільства, "сім'ї вольної, нової".У середині 19 ст. панівним напрямом в економічній думці України була клас. політ. економія. З початку 80-х років ідейною течією в Україні стає марксизм.

4. Визначте предмет та ф-ції економічної теорії. Економічна теорія, як і інші соц. науки, має ряд особливостей. По-перше, економічна теорія має справу з Д людей і є суспільною, соціальною наукою на відміну від природних наук. По-друге, економічні дії і, економічна теорія прямо зв’язані з економічними інтересами й ідеологією. Це ставить перед економічною теорією задачу постійно звертатися до інших соціальних наук і дисциплін: соціології, політології, історії і т.д. По-третє, в силу прямого зв’язку економ. теорії з економ. інтересами людей цікавлять не просто раціональні економ. рішення, а необхідність здійснення цих рішень при врахуванні соціально справедливого розподілу продуктів і благ, що признаються суспільством. Предметом економічної теорії є економічні відносини у суспільстві. Оскільки економічні відносини представляють у суспільстві цілісну систему.

Функції економ.. теорії:

- Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економ. законів і категорій, істотні причинно-наслідкові зв'язки економ. процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства.

- Практична функція полягає в обґрунтуванні практичного застосування економ. законів для вирішення господ. завдань, здійсн. економ. політики, яка б якомога повніше відповідала інтересам людини; раціональних форм управління господарством; здійсненні практичних заходів щодо розв'язання економ. суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання добробуту населення. - Прогностична функція — це передбачення напрямів розвитку економ. процесів для запобігання економ. втратам, пом'якшення перебігу деяких негативних процесів, прогнозування дій, які сприятимуть подоланню економ. криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо. - Методологічна функція її сутність є використання економічних знань для здійснення досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на формування сучасного економ. мислення людей, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати економ. політику держави, а також економ. програми різних політ. партій і рухів.

5 .Методи економічної теорії.  Метод - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.     Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні. Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології. Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.    Метод наукової абстракції (від лат. "abstractio" - відволікання, відхилення) набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.    Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.    Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.    До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод, який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.    В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного.    Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.    Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.

6. Поясніть співвідношення економ. теорії та економ. політики. Історія економічної політики така ж давня, як й історія самої економіки, історія держави. Незалежно від типу економічної сис-теми головним суб'єктом економічної політики є держава. Тому економічна політика - це завжди державна економічна політика. Її цілі, механізми та інструменти найтісніше пов'язані із загальни-ми функціями держави, характером держави, типом економічної системи, конкретним станом національної економіки, кон'юнкту-рою світового ринку, міжнародним становищем.

Певний тип державного устрою завжди невід'ємний від певного типу економічної системи. Вони взаємозалежні та коригують один з одним. Звідси, економічна політика, яку проводить держава, зазнає впливу як суто економічних факторів, так і політичних та ідеологіч-них. Проте в різних економічних системах вплив і значення цих фак-торів неоднакові. В ринковій економічній системі переважне значен-ня мають економічні фактори, які впливають на економічну політи-ку, в командно-адміністративній переважає вплив політичних та іде-ологічних факторів.

Кінцеве призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зло-вживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, під-приємств, а також кризовим явищам, підтримувати господарський порядок.

Економічна політика має реагувати на кон'юнктурні коливан-ня. В умовах, коли ринкова економіка розвивається циклічно, ві-дображаючи зміни в попиті і пропозиції, важливим загальним за-вданням економічної політики є завчасна (своєчасна) реакція на можливі зміни економічної кон'юнктури, стану національного і сві-тового ринків. В умовах, коли економіка зростає, економічна полі-тика повинна запобігати можливому підвищенню "економічної тем-ператури", тобто проводити заходи, сутність яких протилежна економічному зростанню. І навпаки, коли з'ясовується близьке еко-номічне "гальмування", економічна політика "включає" стимулю-ючі заходи щодо інвестицій та ділової активності в цілому.

.Одночасно досягти всі основні цілі економічної політики прак-тично неможливо. Цей вибір зумовлюється впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, орієнтацією економічної політики.

Загальноекономічна рівновага має різні аспекти. Проте можна сформулювати два головних.

Перший - рівновага сукупного попиту і пропозиції. Другий - збалансована реалізація цілей економічного зростан-ня, високого рівня зайнятості, стабільного рівня цін, рівноваги тор-говельного 'балансу. Важливим є визначення впливу на економічну політику різних суб'єктів економічного процесу. Держава є головним суб'єктом економічної політики.