22. Поліпшення і промивка засолених земель.

Для поліпшення засолення земель застосовують різніф методи меліорації. Основні з них: фізичні, хімічні, біологічні, гідротехнічні.

До фізичних відносять – глибока оранка, глибоке розпушення, дискування. Ці способи дозволяють збільшити водо- і повітря-проникність грунтів.

До біологічних методів – обробка розчинами фіто-меліорантами і внесення органічних добрив.

Технічною основою хімічних меліорацій є нейтралізація вільної соди і заміна поглиненого Na іонами Са в орному шарі.

Основним способом розсолення є промивка засолених земель на фоні колекторно-дренажної мережі. При чому в перший період застосовують капітальні промивки зменшуючи засолення до допустимих меж. Отримане опріснення підтримують на протязі експлуатації меліоративної системи з разом досконалою колекторно-дренажною мережею. Профілактичні промивки проводять в осінньо-зимовий період з більшими величинами промивних норм. Величина промивної норми для дренованої території може бути визначена за формулою Валабуєва: М=10000·α·lg (S_H/ S_g), м³/га. α – показник солеутримання грунтів; S_H – початковий і допустимий вміст солей у шарі, що промивається, %. Ця залежність дозволяє знайти величину промивної норми для опріснення сольового шару грунту.

Промивку доцільно проводити в осени, коли грунтові води знаходяться глибоко. Спочатку дають таку кількість води, щоб вологість грунту не перевищила польової вологоємності. Поливна норма при цьому становить 800-1200 м³/га. Цей об’єм розчиняє солі, що знаходяться в грунті через 2-3 дня витіснення сольових вологостей дають наступні порції. За 1-й сезон промивна норма становить 5-7 тис. м³/га. При більших промивних нормах промивку розтягують до 2-3 років.

23. Визначення параметрів горизонтального дренажу

При освоєнні засолених земель досягається в тому випадку коли промивки агрохімічні, хімічні і експлуатаційні заходи здійснюється на фоні дренажу. Онисиним призначенням дренажу є створення умов для зниження РГВ опріснення залишкових земель і підтримання водне-солевого режиму в допустимих межах. Дренаж ГТС (дрен, колекторів, НС) призначених для забору і відведення ґрунтових вод зі зрошеної території розрізняють: горизонтальні; комбіновані; вертикальні.

Горизонтальний може бути відкритий (канали) і закритий ( труби закладені на певну глибину). В залежності від розташування на зрошувальній території дренаж може бути систематичний, вибірковий, ловильний, береговий. Основні параметри горизонтального дренажу є: глибина закладання дрен; відстань між дренами, яка залежить від гідрогеологічних умов, рельєфу, ступеню засоленості; діаметр дрен.

Горизонтальний дренаж повинен забезпечити в між дренну глибину РГВ не менше за критичну. Глибина закладання на якій не буде відбуватися вторинного засолення: Н_кр=h_кр+∆h; h_кр-висота напірного підняття; ∆h- запас.

Глибина закладання дрен: Н_др= Н_кр+ Н_зал+h_нан, м

Основними розрахунковими схемами, що зустрічаються при проектуванні горизонтального дренажу є: однорічні грунти з різною глибиною залягання воупору; шаруваті грунти, що залягають на водо упорі; однорічні грунти, що підстиляються напірним пластом;

Для розрахунку відстані між дренами використовують форм.: Е=2*√2К*НТ/q(1+Н/Т)^₤ , м ; Е=4*((√ L_нд²+ТН/2q)- L_нд), м R- коефіцієнт фільтрації; Н- переміщення грунт. вод над горизонтом води; Т- водопроникність водоносного пласта; q- інтенсивність фільтрації живлення; L_нд- витрати напору за характером розкриття пласта і недосконалості дрени.