8. Режим зрошення окремої культури

Розрізняють проектиний режим зрошення і експлуатаційний режим зрошення.

Проектний режим зрошення визначається на стадії проектування, експлуатаційний – безпосередньо при експлуатації зрошувальної системи.

При розрахунку режиму зрошення строки поливу встановлюються графо-аналітичним способом. Для цього за визначеними значеннями водного балансу поля за певний період будують інтегральну криву і криву дефіциту водоспоживання. Дефіцит водоспоживання перекривається величинами поливних норм.

9. Режим зрошення сівозмін.

Режим зрошення сівозміни повинен враховувати режим зрошення окремих культур, грунтові, гідрогеологічні та інші умови, а також режим зрошення.

Режим зрошення сівозміни зображується у вигляді графіка режиму зрошення або у вигляді гідромодуля. Для складання графіка поливів сівозміни необхідно знати площі, строки і норми зрошення окремих культур, що входять в сівозміну.

Для великого земельного масиву, коли не має конкретних даних про площу, яку займають конкретні культури витрату води встановлюють на 1 осереднений га сівозміни. Витрата води необхідна для 1 осередненого га називається гідромодулем і визначається за формулою: q= α·m/(86,4·t) л/с·га, де α – доля культури в сівозміні; m – величина зрошувальної норми; t – тривалість поливу.

10. Основні способи зрошення.

Спосіб зрошення – захід за допомогою якого здійснюється проектний режим зрошення шляхом розподілу води по полю в необхідних кількостях і потрібні строки.

Кожному способу зрощення відповідають зрощувальна мережа і техніка поливу.

Спосіб зрошення – комплекс заходів, споруд, обладнання і машин, за допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб зрошення.

Розрізняють 5 основних способів зрошення: 1) поверхневий; 2) дощування; 3) дрібнодисперсний; 4) внутрішньогрунтовий; 5) підземний (субіригація).

Вибір способі поливу залежить від конкретних природно-кліматичних умов. При цьому враховують склад культур та сівозміну, меліоративний стан зрошувальних земель, водозабезпеченість, забезпеченість робочою силою і електроенергією, водно-фільтруючі властивості грунту та рельєфу.

Жодний спосіб поливу не є універсальним. Незалежно від способу поливу до них ставляться такі вимоги: 1) рівномірний розподіл води по полю; 2) виключення непродуктивних витрат води на фільтрацію і випаровування; 3) висока продуктивність праці і механізація поливу; 4) забезпечення високих і стійких врожаїв с/г культур.

11. Всмоктування і фільтрація води в грунт.

При поверхневому зрошенні і дощуванні вода потрапляє в грунт, поглинається ним і накопичується в шарах. В процесі поглинання і руху води в грунті розрізняють 2 фази: всмоктування і фільтрація.

Всмоктування – коли поливна вода поступово заповнює вільні шпарини.

Фільтрація – коли вода через насичений грунт поступає в грунтові води.

Швидкість всмоктування залежить в першу чергу від механічного складу грунту і вологості. Залежність або швидкість всмоктування описується рівнянням Костякова: К_сер=К_о/t^α, де К_о – середня швидкість всмоктування за 1-шу годину, м/год; t – тривалість всмоктування, год; α – показник степеня,який визначаэться експериментально ы знаходиться в межах 0,3..0,8.

Отже, на початку поливу швидкість поглинання води грунтом найвища, а з часом вона уповільнюється і наближається до постійної для розглянутого типу грунтової величини швидкості фільтрації.