- •1. Поняття та предмет Кримінального права.
- •2. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
- •3. Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •4. Структура кримінального закону. Структура кримінально-правової норми
- •5. Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •6. Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •7. Дія кримінального закону у часі.
- •8. Дія кримінального закону у просторі.
- •11. Класифікація злочинів у теорії кримінального права
- •12. Кримінально-правові відносини. (зміст і суб’єкти)
- •14. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •13. Поняття та межі кримінальної відповідальності.
- •15. Підстави кримінальної відповідальності.
- •16. Поняття складу злочину, його елементи й ознаки.
- •17. Види складів злочинів в кримінальному праві.
- •19. Об'єкт злочину та його види.
- •20. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об'єктом кримінально-правової охорони
- •21. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину.
- •21. Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •22.Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки
- •25. Поняття причинного зв'язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв'язку.
- •24. Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •23. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Їх значення.
- •26. Поняття та ознаки суб'єкту злочину.
- •28. Осудність та обемежена осудність суб'єкта злочину.
- •29. Неосудність та її критерії.
- •30. Возраст уголовной ответственности
- •31. Поняття і види спеціального суб'єкту злочину.
- •36. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
- •37. Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •34. Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •32. Необережність та її види.
- •33. Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •37.. Поняття та зміст вини в кримінальному праві.
- •35. Злочини з двома формами вини.
- •39. Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •42. Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •43. Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •44. Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •45. Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •46. Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •47. Види співучасників, критерії їх виділення.
- •49. Виконавець злочину.
- •49. Організатор злочину.
- •50. ПОсобник як вид співучасника вчинення злочину.
- •48. Підбурювач як вид співучасника
- •51. Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •53. Співучасть у злочині з спеціальним суб'єктом.
- •54. Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57. Кваліфікація співучасті із спеціальним суб'єктом
- •59. Поняття множинності злочинів.
- •58. Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59. Поняття та види повторності злочинів.
- •60. Поняття, види та кваліфікація сукупності злочинів
- •61. Рецидив злочину та його види.
- •64. Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •65. Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •66. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •68. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим
- •69. Поняття покараняя та його мета за кримінальним законодавством України.
- •70. Система покарань, класифікація видів покарань.
- •73. Штраф як вид покарання.
- •74. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •75. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльностю.
- •77. Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •80. Конфіскація майна, умови застосування.
- •81. Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •82. Загальні засади призначення покарання.
- •84. Поняття та види обставин, що пом'якшують покарання.
- •85. Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •89. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
- •88. Призначення покарання за сукупність злочинів.
- •87. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •90. Поняття та види звільнення від покарання.
- •90. Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •91. Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •93. Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •94. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •96. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •952. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •974. Призначення покарання неповнолітнім.
89. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
1. За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого видуосновного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Закон враховує, що особливості конкретної справи, наявність пом'якшуючих обставин, дані, що певним чином характеризують особу винного — все це може привести в ряді випадків до виникнення ситуацій, коли навіть мінімальне покарання, призначене в межах санкції, виявилося б надто суворим і не досягло б поставлених перед ним цілей.
Закон не обмежує право суду у виборі більш м'якого виду покарання. Суд вирішує це питання на свій розсуд з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного. Тому це може бути будь-який, але обов'язковобільш м'який порівняно із зазначеним у санкції, вид основного покарання з числа тих, які перелічені в ст. 51 КК. При вирішенні питання про те, чи є покарання більш м'яким, суд звертається до законодавчого їх переліку(ст. 51 КК), у якому всі види покарань розташовані в певній послідовності — від менш до більш суворого (див. коментар до ст. 51 КК).
При визначенні конкретної міри (строку, розміру, суми) більш м'якого покарання суд керується тими мінімальними і максимальними його межами, що встановлені для цього виду покарання в нормах Загальної частини КК.
88. Призначення покарання за сукупність злочинів.
Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частиницього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.
4. За правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
За сукупністю злочинів (див. коментар до ст. 33 КК) покарання призначається відповідно до ст. 70 КК і здійснюється в два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожний окремий злочин, що входить у сукупність. На другому — визначає остаточне покарання (загальну його міру) за всі злочини, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами — принципами його призначення за сукупністю, передбаченими в ч. 1 ст. 70 КК і визначаючи його в тих межах, що встановлені в ч. 2 ст. 70 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів може здійснюватися шляхом: а) поглинення менш суворого покарання більш суворим; б) часткового чи в) повного складання призначених покарань. Установлюючи ці принципи визначення остаточного покарання за сукупністю, закон не регламентує, у яких випадках повинен використовуватися судом той чи інший із цих принципів. Отже, у кожному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів з урахуванням конкретних обставин справи і даних про особу винного.