- •1. Поняття та предмет Кримінального права.
- •2. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
- •3. Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •4. Структура кримінального закону. Структура кримінально-правової норми
- •5. Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •6. Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •7. Дія кримінального закону у часі.
- •8. Дія кримінального закону у просторі.
- •11. Класифікація злочинів у теорії кримінального права
- •12. Кримінально-правові відносини. (зміст і суб’єкти)
- •14. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •13. Поняття та межі кримінальної відповідальності.
- •15. Підстави кримінальної відповідальності.
- •16. Поняття складу злочину, його елементи й ознаки.
- •17. Види складів злочинів в кримінальному праві.
- •19. Об'єкт злочину та його види.
- •20. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об'єктом кримінально-правової охорони
- •21. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину.
- •21. Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •22.Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки
- •25. Поняття причинного зв'язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв'язку.
- •24. Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •23. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Їх значення.
- •26. Поняття та ознаки суб'єкту злочину.
- •28. Осудність та обемежена осудність суб'єкта злочину.
- •29. Неосудність та її критерії.
- •30. Возраст уголовной ответственности
- •31. Поняття і види спеціального суб'єкту злочину.
- •36. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
- •37. Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •34. Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •32. Необережність та її види.
- •33. Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •37.. Поняття та зміст вини в кримінальному праві.
- •35. Злочини з двома формами вини.
- •39. Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •42. Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •43. Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •44. Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •45. Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •46. Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •47. Види співучасників, критерії їх виділення.
- •49. Виконавець злочину.
- •49. Організатор злочину.
- •50. ПОсобник як вид співучасника вчинення злочину.
- •48. Підбурювач як вид співучасника
- •51. Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •53. Співучасть у злочині з спеціальним суб'єктом.
- •54. Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57. Кваліфікація співучасті із спеціальним суб'єктом
- •59. Поняття множинності злочинів.
- •58. Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59. Поняття та види повторності злочинів.
- •60. Поняття, види та кваліфікація сукупності злочинів
- •61. Рецидив злочину та його види.
- •64. Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •65. Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •66. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •68. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим
- •69. Поняття покараняя та його мета за кримінальним законодавством України.
- •70. Система покарань, класифікація видів покарань.
- •73. Штраф як вид покарання.
- •74. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •75. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльностю.
- •77. Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •80. Конфіскація майна, умови застосування.
- •81. Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •82. Загальні засади призначення покарання.
- •84. Поняття та види обставин, що пом'якшують покарання.
- •85. Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •89. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
- •88. Призначення покарання за сукупність злочинів.
- •87. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •90. Поняття та види звільнення від покарання.
- •90. Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •91. Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •93. Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •94. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •96. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •952. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •974. Призначення покарання неповнолітнім.
29. Неосудність та її критерії.
Поняття неосудності є похідним від поняття осудності, бо воно виступає як його антипод. Особа, яка перебуває в стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності і покаранню за скоєне суспільно небезпечне діяння, оскільки вона не є суб'єктом злочину. У частині 2 ст. 19 дається законодавче визначення поняття неосудності, з якого випливає, що неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, "не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки".
Як уже зазначалося, у КК поняття неосудності трактується за допомогою двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного). Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.
Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного. У частині 2 ст. 19 юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність); 2) вольовою - особа не могла керувати ними.
30. Возраст уголовной ответственности
Даже у психически здорового человека указана способность сознания и воли возникает только при достижении определенного возраста. Именно поэтому УК устанавливает конкретный возраст, с которого лицо может быть привлечено к уголовной ответственности.
Статья 22. Возраст, с которого может наступать уголовная ответственность
1. Уголовной ответственности подлежат лица, которым до совершения преступления исполнилось шестнадцать лет.
2 . Лица, совершившие преступления в возрасте от четырнадцати до шестнадцати лет, подлежат уголовной ответственности лишь за умышленное убийство (статьи 115 - 117), посягательство на жизнь государственного или общественного деятеля, работника правоохранительного органа, члена общественного формирования по охране общественного порядка и государственной границы или военнослужащего, судьи, народного заседателя или присяжного в связи с их деятельностью, связанной с осуществлением правосудия, защитника или представителя лица в связи с деятельностью, довьязаною с оказанием правовой помощи, представителя иностранного государства (статьи 112, 357 , 389, 411, 455), умышленное тяжкое телесное повреждение (статья 121, часть 3 статьи 354, 355, 359, 387. 409), умышленное средней тяжести телесное повреждение (статья 122, часть 2 статьи 354, 355, 359, 387. 409), диверсию (статья 113), бандитизм (статья 263), террористический акт (статья 264), захват заложников (статьи 148 и 358), изнасилование (статья 153), насильственное удовлетворение половой страсти неестественным способом (статья 154), кражу ( статьи 188, части 1 статей 268, 315), грабеж (статьи 189. часть 2 статьи 315), разбой (статья 191, часть 3 статей 268, 315), вымогательство (статья 192, часть 1 статей 268, 315), умышленное уничтожение или повреждение имущества (этапе 198, 356, 361, 388, 410), повреждение путей сообщения и транспортных средств (статья 284), угон или захват железнодорожного подвижного состава, воздушного, морского или речного судна (статья 285), незаконное завладение транспортными средствами ( статья 296), хулиганство (части 2-4 статьи 303).
1. Достижение установленного законом возраста - одно из общих условий привлечения лица к уголовной ответственности (ч. 1 ст. 18). В возрасте человека понимают определенный период ее развития, качественно своеобразный степень формирования его личности.Достаточный уровень сознания позволяет предъявлять к несовершеннолетнему требования согласовывать свое поведение с правилами, установленными в обществе.
Таким образом, установление общего возраста уголовной ответственности с 16 лет, а за отдельные преступления - с 14 лет, обусловлено тем, что с достижением этого возраста лицо в полной мере способна оценивать свое поведение, в т.ч. преступное.
. Малолетние в возрасте до 14 лет, а также лица, совершившие в возрасте от 14 до 16 лет общественно опасные деяния, не указанные в ч. 2 ст. 22, не могут быть субъектом преступления, а потому уголовной ответственности не подлежат.
Перечень преступлений, за совершение которых уголовная ответственность наступает с 14 лет, является исчерпывающим (при этом в ч. 2 ст. 22 перечислены только умышленные преступления).
. Поскольку возраст, с которого может наступать уголовная ответственность, имеет Правовое значение, органы досудебного следствия и суды должны принимать меры по установлению возраста несовершеннолетнего - даты его рождения. В случае привлечения несовершеннолетнего к уголовной ответственности его возраст устанавливают согласно документам о рождении (число, месяц, год рождения). Лицо считается достигшим определенного возраста, не в день рождения, а начиная с 0 часов следующих суток..
Хотя по общему правилу уголовная ответственность наступает при достижении лицом 16 лет, субъектами отдельных преступлений (большинство военных преступлений, вовлечение несовершеннолетнего в преступную деятельность и т.д.) могут быть только лица, которым исполнилось 18 лет. Субъектом преступлений против правосудия, совершаемые, например, судьями, может быть только лицо, достигшее 25-летнего возраста.
Уголовное законодательство Украины не определяет максимального возраста уголовной ответственности, то есть любой человек преклонного возраста в случае совершения им преступления признается субъектом преступления.
Совершение преступления несовершеннолетним признается обстоятельством, смягчающим наказание (п. ч. 1 ст. 66).
