Як же око сприймає світло?
Світло — це дивовижне явище. З одного боку — це електромагнітні хвилі, а з іншого — це потік частинок, так званих фотонів. Яке б не було світло, попадає воно, заломлюючись у кришталику, на сітківку. Із чого ж складається сітківка? Сітківка складається з кількох шарів клітин, різних за формою та функціями.
ЗОРОВИЙ НЕРВ (по ньому збудження передається до зорової зони кори великого мозку).
ВЕЛИКІ НЕРВОВІ ТКАНИНИ.
НЕРВОВІ ТКАНИНИ.
ПАЛИЧКИ (130 мл) (розташовані на периферії, чутливі до збудження навіть у сутінках. Відповідають за нічне бачення.
КОЛБОЧКИ (7 млн) (збуджуються при яскравому світлі.
Малочутливі до слабкого освітлення, відповідають за сприйняття кольору).
ПІГМЕНТНІ КЛІТИНИ (поглинають світлові промені).
ЖОВТА ПЛЯМА (місце в центрі задньої частини сітківки, де містяться переважно колбочки.
Жовта пляма, особливо її центральна ямка, уважається місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується на жовтій плямі)
СЛІПА ПЛЯМА (місце, де зоровий нерв виходить із сітківки. Тут немає фоторецепторів, а отже, не сприймається світло)
Якщо порівняти око з державою, то жовта пляма — її столиця, а центральна ямка — її цитадель.
Якщо колбочок більше в центрі сітківки, то палички містяться на її периферії. Розберемось у спектрі світлових променів .
Білий промінь, заломлюючись у призмі, розкладається на багато кольорів, з яких умовно було виділено ще Ньютоном сім (це число здавна вважалось граничним: 7 нот, 7 днів тижня і т. і.). Це відомі нам кольори веселки:
Отже, білий колір — це сукупність усіх кольорів, що може сприйняти наше око. Але у природі існує світло, яке око людини не сприймає. Та частина світла, яка знаходиться за червоним спектром, називається інфрачервоним випромінюванням. А світло, яке знаходиться за фіолетовим спектром, називається ультрафіолетовим.
Як же наше око сприймає колір? І чи всі кольори ми сприймаємо? Світ різнобарвний, і ми маємо змогу бачити його таким. Кольори ми сприймаємо за допомогою колбочок, які реагують тільки на певну довжину хвилі.
Існує три типи колбочок. Колбочки першого типу реагують переважно на червоний колір, другого — на зелений, третього — на синій. Ці три кольори називають основними. Оптичним змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори спектра та їхні відтінки. Якщо колбочки всіх типів збуджуються водночас та однаково, виникає відчуття білого кольору.
М. Ломоносов був одним із перших, хто в 1757 році, розмірковуючи про природу кольорового зору, назвав число «три». Гіпотеза трикомпонентного кольорового зору майже в сучасному вигляді була сформульована на самому початку ХІХ ст. англійським ученим Т. Юнгом. Але тільки 15–20 років тому наукове провидіння одержало наукове підтвердження. Використовуючи методи мікроспектрофотометрії та мікроелектрофізіології, удалося довести, що в сітківці ока людини та деяких тварин (перші успіхи винахідникам принесла золота рибка: ці досліди почали робити на її сітківці) колбочки містять пігменти з різним кольоровідчуттям і у зв’язку з цим розкладаються на три групи — червоні, сині та зелені. Тому нормальний зір і називається триколірним або трихроматним.
У кожної людини є невеликі відхилення від так званого ідеального колірного зору, чим і пояснюється індивідуальне сприйняття різних кольорів та їх відтінків. Але в деяких людей ці відхилення настільки великі, що є потреба говорити про дефект колірного зору, який називають дальтонізмом. Назва хвороби походить від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона, який 1794 року вперше описав це явище. Розрізняють природжений і набутий дальтонізм. Природженим (спадковим), власне дальтонізмом, буває, як правило, разлад сприймання червоного й зеленого кольорів. Сліпота на синій колір є здебільшого набутою. Розлади колірного зору пояснюють відсутністю певних колбочок у сітківці ока. Трапляється також частковий дальтонізм (неспроможність сприймати один з основних кольорів) Дальтонізм спостерігається у 0,5 % жінок і 5 % чоловіків. Цей дефект зору поки ще не лікується, і з цим треба примиритися. Треба сказати, що завдяки дивній адаптаційній властивості великого мозку ці дефекти не спричинюють багато проблем у повсякденному житті. Багато людей навіть не підозрюють, що страждають на дальтонізм. А про порушення колірного зору дізнаються зовсім випадково, наприклад, коли проходять медичне обстеження перед тим, як отримати права водія. Тому люди, які страждають на дальтонізм, не працюють на транспорті.
Давайте з’ясуємо, як колір впливає на емоційну сферу людини, її працездатність.
Емоційний стан впливає на зовнішній вигляд людини, роботу серця, органи дихання, шлунково-кишковий тракт. Колір — один із факторів, що впливає на самопочуття та настрій людини. Учені виявили, що червоний утомлює; зелений — заспокоює; темно-сірий та чорний — викликають сонливість, пригніченість; оранжевий та жовтий — бадьорять, веселять; синій — викликає смуток.
Зараз у сучасній медицині дуже актуальний напрям хромотерапія — лікування кольором. Лікувальна дія кольорів відома з минулих часів, основою цієї дії є композиція кольорів (перехід одних в інші). Один із найпростіших засобів їх використання із цією метою — підбір певних кольорів одягу.
Червоний — збуджує, підвищує енергію й допомагає зберегти сили. Він лікує серце, тонкий кишечник.
Жовтий (селезінка, шлунок) — покращує апетит, захищає від запалення товстого кишечника та здуття.
Зелений (печінка, жовчний міхур) — заспокійливий.
Білий (легені, кишечник) — антисептичний.
Чорний (нирки, сечовий міхур, статеві органи) — відмова від чогось, замикання в собі.
Отже, людина повинна вибрати для себе ті кольори, які їй необхідні для психічного та фізичного здоров’я. Часто цей вибір буває інстинктивним. Щоби посилити свою творчу фантазію, потрібно одягатись у фіолетовий. Синій колір допомагає відновити психічний стан людини. Світло-синій допомагає при морській хворобі. Прикладів можна навести безліч. Усі вони підтверджують, що колір має дуже великий вплив на людину, треба лише навчитися жити у світі гармонійних кольорі.
З першого дня появи дитини зір допомагає їй пізнавати навколишній світ. За допомогою очей людина бачить чудовий світ фарб і сонця, сприймає багато інформації. Око дає людині можливість читати та писати, знайомитися з мистецтвом. Але є багато захворювань, які не загрожують життю, але позбавляють людину спроможності бачити світ у всій своїй красі. Це — хвороби зору.
Найчастіше трапляються такі порушення зору, як короткозорість і далекозорість. Я зупинюсь на короткозорості. Короткозорість — це таке порушення зору, за якого предмети можна бачити тільки зблизька. Короткозорість може бути природженою та набутою. За природженої короткозорості очне яблуко генетично має видовжену форму, набута короткозорість розвивається через напруження очей, що призводить до збільшення кривизни кришталика, і, як наслідок до видовження очного яблука. Унаслідок цього збільшується відстань від зіниці до сітківки. Тому в короткозорих очах зображення віддалених предметів фокусуються не на сітківці, а перед нею, і людина їх бачить невиразно.
Причини короткозорості різні. Існує спадкова схильність до розвитку короткозорості. Основними причинами набутої короткозорості є підвищене зорове напруження, погане освітлення, нестача вітамінів у їжі, гіподинамія. Для виправлення короткозорості носять окуляри.
Далекозорість — це таке порушення зору, за якого предмети можна добре бачити тільки здалека. У випадку природженої далекозорості очне яблуко вкорочене. У більшості випадків далекозорість виникає з віком (набута далекозорість) унаслідок зменшення еластичності кришталика, це призводить до того, що очне яблуко вкорочується в довжині, зменшується відстань від зіниці до сітківки і тому зображення фокусується за сітківкою. Близько розташовані предмети людина бачить невиразно.
При короткозорості для того, щоб заломлені промені перетнулися на сітківці, треба ці промені спрямувати на кришталик під іншим кутом. Для цього можна використати розсіювальну лінзу, розташовану перед кришталиком. Такі лінзи можуть використовуватись у вигляді окулярів або контактних лінз, які надягаються на очі. Для виправлення далекозорості використовують збиральну лінзу.
Астигматизм — це порушення зору, пов’язане з нерівномірним заломленням світла рогівкою чи кришталиком. Зображення при цьому нечітке й викривлене. При астигматизмі зазвичай знижується гострота зору, іноді спостерігається головний біль, хронічне запалення сполучнотканинної оболонки ока (кон’юнктивіт). Астигматизм усувається за допомогою окулярів з особливими циліндричними скельцями.
Косоокість — це захворювання очей, пов’язане з відхиленням лінії зору одного ока від спільної точки фіксації з порушенням бінокулярного зору. Спричинюється порушенням іннервації м’язів ока, природженим або набутим зниженням гостроти зору на одне око. У дітей частіше спостерігають таку косоокість, за якої відсутній одночасний однаково спрямований рух очей, тобто одне око фіксується на якомусь предметі, а друге дивиться ще кудись.
Помутніння рогівки, або більмо, може виникнути після травмування ока чи його запалення. Унаслідок цього погіршується або зовсім припиняється потрапляння до ока світла, і людина стає сліпою. Єдиним методом лікування більма є пересаджування рогівки.
Помутніння кришталика, або катаракта, також може бути наслідком травм ока, порушення обміну вітамінів (дефіцит вітамінів С, А) та вуглеводів (цукровий діабет) або старіння організму. При цьому значно погіршується зір, людина відчуває мерехтіння в очах, подвоєння предметів. У таких випадках слід негайно звернутись до окуліста.
Запалення повік супроводжується набряком, свербінням, cльозотечею. У цих випадках очі треба насамперед промити міцним розчином чаю або ромашки аптечної (від внутрішнього до зовнішнього кута ока, щоб не занести інфекції до носослізного каналу), а потім звернутись до окуліста.
Запалення слизової оболонки повік (кон’юнктивіт) та очного яблука. Крім порушень правил гігієни й інфекційних чинників значну роль у виникненні цього захворювання відіграють короткозорість і далекозорість, а також пил, дим, напружена зорова праця. Клінічні ознаки: сльозотеча, відчуття паління в очах, набряк і почервоніння повік, іноді витікання гною. Лікування таке саме, як при запаленні повік.