Оборотні фонди та оборотні кошти підприємства.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У практиці планування та обліку господарсько діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

^ Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.

^ Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

^ Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.

До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:

Готова продукція на складах підприємства.

Готова продукція, яка відвантажена І знаходиться к дорозі.

Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

Грошові кошти у незавершених розрахунках.

Готівка в касі.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

^ Структура оборотних фондів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення. Умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.

Оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства.

Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних засобів - це оборотні фонди, а 1/3 - фонди обігу.

Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватись за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів).

Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.

Значна частка в оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.

Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.

Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.

^ Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

^ Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції, її можна обчислити:

або

де: - загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N - обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача ():

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.

Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками:

а) за призначенням – норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива, тощо;

б) масштабом дії – групові (на однакові види продукції) та індивідуальні;

в) періодом дії – річні (для поточного планування) й перспективні;

г) ступенем деталізації об’єктів нормування – для деталі (вузла) й виробу в цілому;

д) ступенем деталізації нормованих ресурсів – специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів.

Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічнаобґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.

Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що вробляється.

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів () може визначатись не лише по певних видах продукції, а й по підприємству в цілому:

де m- кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

- обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях;

- чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

- загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний періоду фізичних одиницях.

Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.

Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним, що базується на глибокому аналізу та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.

Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.

Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичн6 витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.

Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

зниження ваги виробів;

зменшення питомої витрати матеріалів;

скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;

використання відходів та побічних продуктів;

утилізація вторинних ресурсів;

заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.

Способи економії матеріальних ресурсів:

первинна обробка та збагачення сировини;

комплексна переробка сировини;

застосування ресурсозберігаючої техніки;

запровадження маловідходної та безвідходної технології;

удосконалення матеріальних нормативів;

поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

упорядкування системи ціноутворення;

застосування дійової системи економічного стимулювання.

Комплексна переробка сировини – це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи.

^ Вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання. Які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції.

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообороту в іншу. Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

коефіцієнт оборотності;

коефіцієнт завантаження;

тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності () показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних засобів ():

, оборотів.

^ Коефіцієнт завантаження () - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

^ Тривалість обороту () показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається:

, дні.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

грн.,

де - прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

- відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн.;

- обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

, %,

де Р - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

- балансовий прибуток у звітному році, грн.;

- середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році, грн.;

- загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

^ Обґрунтувати економічну доцільність проведення капітального ремонту, ремонту з модернізацією або заміни застарілої машини новою на основі наведених нижче даних.

Фонди охорони навколишнього природного середовища

З метою фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища згідно з законодавством України утворюються такі фонди:

— державний;

— республіканський АР Крим;

— місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Республіканський фонд АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:

— зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

— частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;

— цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

— відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, розмір яких визначається Верховною Радою України;

— добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень;

— частини зборів за використання природних ресурсів, розмір яких визначається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

— частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення та стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, крім осіб, які мають статус державних службовців, та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, що виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушенням природоохоронного законодавства.

В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [5].

Структура отдела охраны окружающей среды

2.1. Состав и штатную численность отдела охраны окружающей среды утверждает директор предприятия исходя из условий и особенностей деятельности предприятия по представлению начальника отдела охраны окружающей среды и по согласованию с

(отделом кадров; отделом организации и оплаты труда)

2.2. В состав отдела входят

(структурные подразделения, группы специалистов и пр.)

2.3. Начальник отдела охраны окружающей среды распределяет обязанности между сотрудниками отдела и утверждает их должностные инструкции.

3. Задачи и функции подразделения

№ п/п Задачи Функции

3.1 Обеспечение соблюдения на предприятии экологических норм и правил.

Разработка и внедрение мероприятий, направленных на выполнение требований законодательства по соблюдению стандартов и нормативов в области:

- охраны окружающей среды;

- рационального использования природных ресурсов;

- расширения и реконструкции действующих производств;

Составление перспективных и текущих планов по охране окружающей среды на всех стадиях хозяйственного процесса:

- доэксплуатационной (размещение объектов, подготовка проектов, строительство, приемка и эксплуатация объектов);

- эксплуатационной (паспортизация, установление нормативов выбросов, получение разрешений на выброс, проведение контрольных мероприятий);

- послеэксплуатационной (выход продукции, размещение отходов).

Участие в разработке мер по обеспечению экологической чистоты выпускаемой продукции, ее безопасности для потребителей, в создании новых товаров и технологических процессов с улучшенными экологическими характеристиками.

Обеспечение проведения экологической экспертизы технико-экономических обоснований, проектов, а также создаваемых новых технологий и оборудования, внедрение систем экологической маркировки продукции предприятия.

3.2 Обеспечение соблюдения нормативов качества окружающей среды на основе соблюдения утвержденных технологий, внедрения экологически безопасных технологий и производств.

Получение государственных разрешений на выброс и сброс вредных веществ, захоронение отходов.

Разработка экологических стандартов и нормативов предприятия в соответствии с действующими государственными, международными (региональными) и отраслевыми стандартами, контроль за их выполнением и своевременный пересмотр.

Контроль за соблюдением в подразделениях предприятия действующего экологического законодательства, инструкций, стандартов и нормативов по охране окружающей среды.

Контроль за эксплуатацией очистных и защитных сооружений.

Подготовка документов и материалов, необходимых для оформления налоговых, кредитных и иных льгот, предусмотренных Законом Украины "Об охране окружающей среды", при внедрении малоотходных и ресурсосберегающих технологий и нетрадиционных видов энергии, осуществлении других эффективных мер по охране окружающей природной среды на предприятии.

Организация расследования причин и последствий выбросов вредных веществ в окружающую среду и подготовка предложений по их предупреждению.

Составление технологических регламентов, графиков аналитического контроля, паспортов, инструкций и иной технической документации.

Составление отчетности о проведении на предприятии мероприятий по охране окружающей среды.

Участие в работе комиссий по проверке деятельности предприятия.

3.3 Первичный учет природных ресурсов и учет вредных веществ, выбрасываемых предприятием.

Учет показателей, характеризующих состояние окружающей среды.

Создание системы хранения сведений о несчастных случаях, данных экологического мониторинга, документации по ликвидации отходов и прочей информации экологического характера.

Работа по созданию на предприятии эффективной системы экологической информации, распространяемой на всех уровнях управления, а также проведение мероприятий по ознакомлению работников предприятия с требованиями экологического законодательства.

3.4 Предотвращение вредного воздействия производства на окружающую среду.

Участие:

В разработке планов внедрения новой техники.

В проведении научно-исследовательских и опытных работ по созданию на предприятии экономии замкнутого цикла, основанной на:

- экологически рациональной циркуляции материалов;

- сбережении и замещении невозобновляемых ресурсов;

- минимизации;

- повторном использовании;

- переработке и утилизации отходов;

- внедрении малоотходной, безотходной и экологически чистой технологии производства.

В проведении научно-исследовательских и опытных работ по очистке промышленных сточных вод, предотвращению загрязнения окружающей среды, выбросов вредных веществ в атмосферу, рациональному использованию земельных и водных ресурсов.

В разработке планов капитального строительства.

Проведение обоснованных расчетов рисков для состояния окружающей среды при реализации программ по очистке и другим природоохранным мероприятиям.

4. Регламентирующие документы

4.1. Внешние документы:

Законодательные и нормативные акты.

4.2. Внутренние документы:

Стандарты ГО, Устав предприятия, Положение о подразделении, Должностная инструкция, Правила внутреннего трудового распорядка.

5. Взаимоотношения отдела охраны окружающей среды с другими подразделениями

Для выполнения функций и реализации прав, предусмотренных настоящим положением, отдел охраны окружающей среды взаимодействует:

№ п/п Подразделение Получение Предоставление

5.1 Со всеми производственными и техническими подразделениями - технической проектной документации для экспертизы и выдачи заключений на соответствие экологическим стандартам и нормам;

- инструкций, стандартов, технических условий на продукцию, а также проектов изменений и дополнений к ним;

- проектов производства новых образцов и самих образцов;

- заявок на заключения по технологии эксплуатации средств автоматизации и механизации производства на предмет соблюдения норм экологической безопасности;

- планов внедрения средств автоматизации и механизации производства;

- заявок на заключения по технологии обслуживания и ремонта энергооборудования на предмет соблюдения экологических правил и норм;

- документов и материалов, необходимых для проведения государственной экспертизы техники и технологии, сырья и материалов, проектов строительства и проектов размещения объектов предприятия, продукции;

- характеристик условий использования, хранения, транспортировки и ликвидации материалов, сырья, отходов производства;

- сведений о способах утилизации, переработки и уничтожения по истечении срока пользования (эксплуатации) или хранения материально-технических ресурсов;

- данных о месте размещения объектов, расположении земельных участков, отводимых в постоянное и временное пользование для строительства объектов;

- сведений о планируемом использовании территории (в соответствии со схемами и программами развития), в том числе пользовании природными ресурсами при реализации намечаемой деятельности; - заключений по техническим проектам на соответствие экологическим стандартам и нормам;

- оперативных распоряжений по координации производства;

- новых разработок и технологий по рациональному расходованию природных, материальных и топливно-энергетических ресурсов;

- утвержденных требований по выпуску экологически безопасной продукции;

- рекомендаций по приобретению и оснащению производства высокопроизводительным мало- или безотходным технологическим оборудованием;

- перечня оказываемых воздействий на окружающую среду (состав, свойства) и номенклатуру показателей вредного воздействия, методов их контроля;

- информации по источникам воздействия - нарушениях проведения планировочных и других строительных работ, сбросах, выбросах, отходах производства (с указанием токсичности привносимых в окружающую среду загрязняющих веществ), физических и иных воздействиях на окружающую среду;

- согласованных в государственных и муниципальных органах ограничений по природопользованию;

- перечня природоохранных мероприятий, формируемого на основе оптимальных (оптимизированных) значений предельно допустимых выбросов и сбросов;

- перечня необходимых мер по обеспечению экологической безопасности;

- предварительной оценки воздействия намечаемой деятельности на окружающую природную среду;

- предварительной оценки экологического риска размещения объектов;