Исковая давность

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цк України).

Основний спосіб реалізації права на захист цивільного права або інтересу особи полягає в поданні позовної заяви до суду.

Строки позовної давності поділяються на загальні та спеціальні

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України) та поширюється на всі цивільні правовідносини, крім обумовлених законом (ст. 268 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю в один, п’ять та десять років (ст. 258 ЦК України).

Вимоги, до яких застосовується строк позовної давності в один рік:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);

• про спростування недостовірної інформації, опублікованої в ЗМІ. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або ї дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про них;

• про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця в разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної власності (ст. 362 ЦК України);

• у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України);

• про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);

• у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);

• про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).

Позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визначення недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства чи обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до чинного ЦК України, сторони під час укладання договору мають право за домовленістю між собою (у письмовій формі) визначити строк позовної давності, але виключно в бік його збільшення. У свою чергу, позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Вимога, на які позовна давність не поширюється;

- на вимогу, що випливає з порушення особистих немайнових ще крім випадків, встановлених законом;

- на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про вид вкладу;

- на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, інде ушкодженням здоров’я або смертю;

- на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

- на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний ре­зерв” від 24 січня 1997 р.

Важливим моментом при визначенні строку позовної давності є початок його перебігу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, можна через деякий час після його фактичного порушення. У зв’язку з цим, законом встановлено певні винятки щодо визначення початкового моменту перебігу позовної давності.

Так, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня притінення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

У разі порушення суб’єктивного цивільного права чи інтересу непо­внолітньої особи, перебіг позовної давності починається від дня досягнення нею повноліття.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Так, у цілому ряді зобов´язальних правовідносин строк виступає істотною умовою, а його порушення є порушенням суб’єктивного права кредитора. Про таке порушення свого права останній дізнається в момент закінчення строку виконання зобов´язання (наприклад, строк повернення боргу за договором позики). Строк позовної давності в такому випадку починає спливати від дня, наступного за днем порушення строку виконання зобов’язання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, то перебіг позовної шості починається зі спливом цього строку.

Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на регрес (зворотню вимогу) до кожного з солідарних боржників у рівній частці від загальної суми відшкодування, якщо інше не встановлено законом або договором. У такому разі позовна давність починає перебіг від дня виконання основного зобов’язання.

Зупинення та переривання перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності вважається безперервним, проте при практичному застосуванні її строків можуть виникати обставини, котрі перешкоджають пред’явленню позову. Закон бере до уваги такі обставини та визначає ї як підстави зупинення чи переривання перебігу строків позовної давності.

Перебіг позовної давності зупиняється (ст. 263 ЦК України):

• якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невід, незворотна за даних умов подія (непереборна сила);

• у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

• у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту який регулює відповідні відносини;

• якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

• У разі виникнення перерахованих обставин перебіг позовної давності : зупиняється на весь час їх існування. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, він продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Переривання перебігу позовної давності відбувається в таких випадках (ст. 264 ЦК України):

• у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов’язку;

• при пред’явленні особою позову до одного з кількох боржників, також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Переривання перебігу строків позовної давності полягає в тому, що час який минув до настання обставин, із яким закон пов’язує переривання, зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності після переривання починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений у законі для зазначених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Можливі випадки, коли пред’явлена до суду позовна заява залишається без розгляду. Ця обставина не впливає на зупинення перебігу позовної дав­ності.

Якщо особа права та інтереси якої були порушені, не звернулася суду протягом встановленого строку позовної, то заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

У цьому разі позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення У результаті цього сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі є підставою для відмови в задоволенні позову.

Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона в момент виконання не знала про сплив позовної давності.