Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи

Тема 1. Об’єкт, предмет, задачі вивчення та основні поняття дисципліни«Рекреаційні комплекси світу»

Територіально-рекреаційна система

4 Години

Мета: охарактеризувати територіально-рекреаційну систему

Зміст самостійної роботи

1 Територіально-рекреаційна система

Література:

1. Божидарнік Т.В. Міжнародний туризм: навч. посібник. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 312 с.

2. Ващенко Н. П. Рекреаційні комплекси світу. Опорний конспект / Н.П. Ващенко. – К. : КНТЕУ, 2004. – 202 с.

3. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300 с.

4. Кузик С.П. Географія туризму: навч. посібник. – К.: Знання, 2011. – 271 с.

5. Лукьянова Л. Г. Рекреационные комплексы: Учеб. пособие / Л. Г. Лукьянова, В. И. Цыбух. Под общ. ред. В. К. Федорченко. – К. : Вища шк., 2004. – 346 с.

6. Любіцева О.О. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник / О.О. Любіцева, В.К. Бабарицька. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 335 с

7. Масляк П. О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2008. – 343 с.

Методичні рекомендації

Рекреаційна система – складна, динамічна, ієрархічно підпорядкована і взаємопов’язана сукупність компонентів, формування та еволюція яких спрямована на задоволення потреб людини і суспільства у відновленні психофізичної енергії та спілкування з культурним надбанням людства або ж складна багатокомпонентна система, центральною підсистемою якої є група відпочивальників, а цільовою функцією – найповніше задоволення рекреаційних потреб, формується на поєднанні 3-х підсистем: природи, суспільства, національного господарства .

У процесі взаємопов’язаного розвитку рекреаційної та інших видів господарської діяльності на компактній території, яка має специфічні соціально-економічні та природні характеристики, утворюється рекреаційний комплекс. Це територіальна система кількох видів господарської діяльності, організаційно і функціонально спрямована на отримання максимального рекреаційного ефекту.

Територіальна рекреаційна система - це свого роду просторово організована на території певного таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціону- ють на основі використання ресурсів цієї території і просторово-територіально між собою поєднані. Будь-яка ТРС базується як на безпосередніх зв'язках між рекреаційними установами, так і на опосередкованих територією відносинах між ними. Для визначення різних типів ТРС характер цих зв'язків і відносин є вирішальним. Рекреаційні об'єкти в одній ТРС можуть пов'язувати:  а) безпосередні зв'язки виробничо-технологічного характеру; б) спільне управління; в) участь у спільному наданні кінцевих послуг; г) належність до однієї галузі чи підгалузі;  д) знаходження рекреаційних установ у межах будь-якої самоврядної території;  е) використання спільних ресурсів певної території;  є) наявність потенційних можливостей для ефективних взаємозв'язків.  Виокремлення різних типів ТРС на основі особливостей взаємовідносин рекреаційних установ передбачає доволі значну множину варіантів господарсько-територіального системоутворення. Однак переважно це все-таки теоретичні, а не реальні можливості. Крім того, серед системоутворюючих взаємовідносин є ієрархія. Найбільш значними є безпосередні зв'язки рекреаційних установ, спільність управління і території. Запропоновані типи взаємовідносин рекреаційних установ фактично допускають будь-які їх комбінації. Як видно з графічної схеми всі типи можуть перетинатися, накладатися, взаємопроникати. Для типізації ТРС важливим є визначення сутності просторово-територіальних зв'язків і відносин та внесення ясності в це питання, яке трактується по-різному. Рекреаційні установи беруть участь у реалізації трьох видів географічних зв'язків:  1) просторових;  2) просторово-територіальних;  3) територіальних. Просторові зв'язки - це зв'язки між рекреаційними установами, віддаленими одна від одної на будь-яку можливу відстань. Опосередковані відносини шляхом спільного використання ресурсів певної локальної території повністю виключаються. Територіальні опосередковані відносини виникають між рекреаційними установами, розміщеними на обмеженій (локальній) території, через спільне використання трудових, природних та інших ресурсів. Прямої безпосередньої взаємодії в цьому випадку немає. При перетині цих двох типів зв'язків виникає їх третій тип - просторово-територіальні зв'язки. Взаємодіючи через територію, рекреаційні установи мають і безпосередні зв'язки. Тип системи і межі її локалізації залежать від характеру і параметрів розвитку системоформуючих елементів (рекреаційних установ) - рівня концентрації надання послуг, напряму спеціалізації, відомчої підпорядкованості чи приватної належності, їх територі- ального поєднання і взаємозв'язку. На цій основі можна виокремити такі типи ТРС:  а) підгалузеві (спеціалізовані); б) галузеві (інтегральні); в) елементарні (ЕТРС); г) територіальні рекреаційні комплекси (ТРК). Перші - включають рекреаційні установи певної рекреаційної підгалузі, що об'єднані спільним управлінням, приватною належністю або належністю до складу одного об'єднання, концерну, асоціації і т. ін., території, а також ті, що спеціалізуються на певній території на наданні спеціалізованих рекреаційних послуг. Функції підгалузевої ТРС, на відміну від рекреаційних установ (виробничих систем), не зводяться лише до надання певних послуг. Вони виконують і деякі територіальні функції, які особливо яскраво виявляються при розгляді системи як єдиного цілого. Наприклад, підгалузеві ТРС виконують функції повної зайнятості населення сіл, малих і середніх міст, уповільнення зростання великих агломерацій, піднесення рівня життя населення, вирішення екологічних проблем тощо. Це переважно соціальні та економічні функції ТРС, що безпосередньо не пов'язані з наданням рекреаційних послуг. Формування других - відбувається на основі господарсько-територіальної інтеграції рекреаційних установ різних підгалузевих (спеціалізованих) ТРС. Як правило, їх об'єднує в одне ціле не лише територія і зв'язки, а й спільна робота з надання територіально і ресурсно узгоджених рекреаційних послуг. ЕТРС репрезентовані однією рекреаційною установою (центром або ядром системи) разом із сукупністю його просторово-територіальних взаємозв'язків і взаємин з іншими господар ськими об'єднаннями. Оскільки така взаємодія об'єктивно не може бути реалізована в рамках одного рекреаційно-туристичного господарства, а тим більше окремих його галузей, то ЕТРС, хоч і є основою галузевих і підгалузевих ТРС, але не повністю входять до їх складу. Ідентифікуючи ЕТРС, виділяють із господарсько-територіальних систем і територіально-господарських комплексів (а не тільки з ТРС і ТРК) не саму рекреаційну установу, а елементарну просторово-територіальну систему господарства як єдиний виробничо-територіальний "організм". Рекреаційна установа є його центром або ядром. При декомпозиції різних типів ТРС ЕТРС можуть розглядатися як територіальні підсистеми найнижчого рангу. Разом з тим це не свідчить про їхню простоту. Такий тип - складно організовані системи, які, на Відміну від ТРС і ТРК, фактично виходять за межі галузі, акумулюючи інформацію, енергію, сировину і т. ін. всього господарського комплексу і маючи величезну багатоманітність зв'язків і відносин. Економіко-географічний закон агломерації виробництва, котрий найповніше виявляється в районах з потужним господарським потенціалом, є причиною того, що багато підгалузей рекреації і туризму тяжіють до найбільших міст. Таке тяжіння приводить до розміщення тут багатьох рекреаційних установ різного профілю. Внаслідок своєї територіальної близькості ці установи починають взаємодіяти за допомогою прямих господарських зв'язків і особливо опосередкованих відносин. Ця взаємодія є основою формування територіальних комплексів. У наш час в Україні ТРК формуються переважно на основі територіальних зв'язків (відносин). Навіть великі рекреаційно-туристичні центри, маючи багато рекреаційних установ різної величини і спеціалізації, на практиці розвиваються не узгоджено, майже не маючи між собою просторово-територіальних зв'язків. Фактично в цих містах формуються ТРК блочного типу, в яких повністю домінують опосередковані відносини.

Рекреаційний комплекс – складова загального територіально-виробничого комплексу (ТВК), поєднання рекреаційних закладів і супутніх підприємств інфраструктури, об’єднаних тісними виробничими й економічними зв’язками, спільним використанням географічного положення, природних і соціально-економічних ресурсів, напрямом вирішення правових, екологічних проблем тощо. Туристсько-рекреаційний комплекс (ТРК) являє собою взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів, об'єктів і явищ, сконцентрованих на певній території, що має природні (адміністративні) межі та туристсько-рекреаційну спеціалізацію в територіальному поділі праці, зафіксовану в образах і сприйняттях, які визначають його конкурентоздатність на ринку туристичних послуг.

Структурним елементом ТРК є суб'єкт підприємництва, підприємство (установа) індустрії туризму, об'єкт природної, історико-культурної спадщини, локалізований на даній території. Сполучення, взаємозв'язок і взаємодія цих складових у межах території, здійснювана в процесі туристичного споживання (подорожі туриста, його обслуговування), є основою функціонування ТРК та його делімітації. Межі ТРК можуть бути природними, визначеними на основі ландшафтного підходу, або адміністративними, інституційно закріпленими (межі природного національного парку, курорту). ТРК, залежно від територіальних масштабів, можуть бути топологічного, локального, районного, регіонального рівнів (див табл. 1.1.). Тобто, конкретне дискретне територіальне утворення з визначеними межами, де концентруються суб'єкти туристсько-рекреаційної діяльності певної спеціалізації, є туристсько-рекреаційним комплексом, а значні за масштабами туристсько-рекреаційні території, які не мають інституціонально закріпленого статусу (або належать різним державам), є туристсько-рекреаційними системами відповідно до регіонального, національного, субрегіонального, макрорегіонального та глобального рівня [96].

Таблиця 1.1.

Ієрархічна структура туристично-рекреаційного комплексу [96]

Ієрархічний рівень	Масштаби ТРК	Структурні компоненти
топологічний	елементарний	Рекреаційно-туристське підприємство (санаторій, турбаза, кемпінг)
мікро	локальний	Туристичний пункт, центр, курорт
мезо	районний	Туристичний вузол, курортний район
макро	регіональний	Туристично-рекреаційна агломерація, курортна зона

Але на сучасному етапі розвитку України не зовсім коректно говорити про повноцінне функціонування єдиного загальнодержавного рекреаційного комплексу, бо одиниці, які входять до складу рекреаційного господарства, іноді не пов’язані ні економічно, ні юридично, оскільки належать до різних сфер, галузей та мають різну відомчу підпорядкованість. О. Топчієв розглядає рекреаційний комплекс як один із секторів господарства [22, с. 46].

Рекреаційне господарство представлене наступною системою ієрархічних одиниць, що разом утворюють його територіальну структуру [83, с.17; 11, с.47]:

• рекреаційний пункт як місце локалізації одиничного рекреаційного об’єкта;

• рекреаційний центр як територіальне зосередження декількох рекреаційних об’єктів, які пов’язані з певним населеним пунктом і користуються його інфраструктурою та трудовими ресурсами;

• рекреаційний господарський комплекс як складне територіально-господарське утворення, що об’єднує декілька туристичних центрів, які мають спільний характер організації рекреаційної діяльності та єдину систему рекреаційного, побутового та господарського забезпечення, здатну комплексно і повно задовольнити потреби населення у відпочинку;

• рекреаційний вузол, що є об’єднанням різного характеру рекреаційних пунктів, центрів та комплексів;

• рекреаційний район як територіальна рекреаційна система, що формується на базі однорідних рекреаційних ресурсів. До її складу входять підсистеми тривалого та короткочасного відпочинку, санаторно-курортного лікування та туризму, управління, обслуговування та транспорту;

• рекреаційний регіон – велика територіальна рекреаційна система, що об’єднує в своїх межах декілька рекреаційних районів. Характеризується територіальним поєднанням різнорідних рекреаційних ресурсів та достатнім транспортним зв’язком з регіонами концентрації населення.

• рекреаційна зона – масштабна рекреаційна система, що об’єднує в своїх межах декілька рекреаційних регіонів.

З поняттям «рекреаційний комплекс» тісно пов’язане поняття «територіальна організація рекреаційного господарства», яка може розглядатись, з одного боку, як комплекс соціально-економічних і організаційних заходів, спрямованих на підвищення економічної, соціальної, екологічної ефективності рекреаційного господарства на певній території з метою забезпечення оптимальності його функціонування в системі «економіка – природа – соціум»; з іншого – як відкрита система взаємопов’язаних та взаємообумовлених компонентних, територіальних та управлінських елементів рекреаційного господарства різних рангів [87].

Рекреаційний район – частина рекреаційного регіону, що включає курорти однакового профілю, зони відпочинку та центри туризму в межах територіального поєднання географічних ознак і факторів, а також рекреаційних ресурсів. Рекреаційний район становить основу функціонально-територіальної організації рекреації регіонального рівня і охоплює, як правило, декілька адміністративних районів, з’єднаних транспортною мережею з центром рекреаційного регіону [58].

Територія, яка вирізняється сприятливими для туристсько-рекреаційних занять умовами й ресурсами, спеціалізується на туристсько-рекреаційній діяльності, здійснюючи прийом і обслуговування туристів, визначається поняттям територіально-рекреаційна система (ТРС). Це поняття, яке ґрунтується на системній парадигмі географії, було запроваджене В. Преображенським у середині 70-х рр. ХХ ст. як базове поняття рекреаційної географії, предмет її дослідження.

ТРС є «галузевою» складовою територіальної суспільної системи (ТСС), яка включає всі аспекти взаємодії суспільства та природи (територіальні системи природокористування, територіальні виробничі системи, територіальні соціально-економічні системи тощо). Водночас ТРС є складовою суспільно-географічного комплексу території, оскільки рекреаційна діяльність є частиною процесу відтворення життєвих сил людини і входить до відтворювального циклу [95]. ТРС притаманні такі системні властивості, як емерджентність, відкритість, керованість, здатність до самоорганізації та розвитку тощо.

Такі системи є складною динамічною ієрархічно підпорядкованою і взаємопов’язаною сукупністю компонентів, функціонування і еволюція яких спрямована на відновлення життєвих сил людини та задоволення її соціальних запитів і потреб [146; 147; 148].

Основу формування ТРС становлять: а) природні властивості певної території, які визначаються її географічним положенням і фізико-географічними характеристиками і є, по суті, ідеальними природними благами (кліматичні, ландшафтні й бальнеологічні); б) культурне надбання – об'єкти матеріальної та духовної культури, що історично зафіксовані на даній території; традиційна культура й сучасні етнорелігійні особливості, характер господарювання та інші прояви життєдіяльності населення, що можуть мати мотиваційний сенс, тобто об'єктивні чинники мотиваційної туристичної привабливості, які створюють передумови для розвитку туристичної діяльності. Їх поєднання визначає спеціалізацію певної території на туристсько-рекреаційній діяльності й відтворює неповторність ТРС. Тобто однією із ключових ознак ТРС є її відмінність за комплексом туристсько-рекреаційних ресурсів від інших територій, від інших ТРС. Саме поєднання ресурсів, їх рекреаційне призначення приваблюють рекреантів (туристів). У процесі подорожі, відпочинку, ознайомлення з територією туристи споживають турпродукт або комплекс, «народжений територією», що складається з ідеальних благ, послуг, товарів, вражень, відчуттів і завершується формуванням пам'яті про місце відпочинку, його емоційним «образом» [96, с. 229–235].

Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи