Черкаський медичний коледж

Спеціальність Стоматологія ортопедична

Курсова робота

на тему: «Показання до виготовлення зміних пластинкових протезів»

Студентки

І з/т(11)

Лимар Інни

Керівник:

Яцик Л.П.

Черкаси – 2015

Зміст : 1.ЗМІННІ ПЛАСТИНКОВІ ПРОТЕЗИ 1.1 ПРОТЕЗУВАННЯ ЧАСТКОВИМИ ЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

1.2 ПРОТЕЗУВАННЯ ПОВНИМИ ЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

2. КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ЄТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ ЧАСТКОВИХ ТА ПОВНИХ ЗМІНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ.

2.1 ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗМІНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ.

2.2 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЧАСТКОВИХ ЗМІНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ.

2.3 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПОВНИХ ЗМІНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ.

3. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВИРОБУ.

1.ЗМІННІ ПЛАСТИНКОВІ ПРОТЕЗИ

Свою назву — «знімні» — дані протези отримали завдяки тому, що можуть без особливих старань виводитися з порожнини рота як лікарем, так і самим пацієнтом. З іншого боку, назва «часткові» означає, що протези застосовуються при частковій втраті зубів, а у жодному випадку не від того, що вони є частиною протезної конструкції.

На відміну від мостоподібних незнімних протезів, ці конструкції спираються не тільки на зуби, але і на альвеолярні частини, тверде піднебіння. Хоча слизовий покрив і кісткова основа філогенетично не пристосовані до сприйняття жувального тиску, але альтернативного рішення не має.

Покази до застосування часткових знімних пластинкових протезів достатньо широкі. Вони застосовуються у хворих з частковою втратою зубів за наявності кінцевих, включених, комбінованих дефектів зубного ряду, в тих ситуаціях, коли мостоподібні протези протипоказані.

1.1 ПРОТЕЗУВАННЯ ЧАСТКОВИМИ ЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

 

 Конструктивно можна виділити три різновиди часткових знімних протезів:

-   дугові (бюгельні);

-   часткові знімні пластинкові ;

-   малі сідловидні (знімні мостоподібні) .

Основними конструктивними елементами усіх часткових знімних протезів є:

-   базис протеза:

-   штучні зуби;

-   утримуючі елементи.

У дуговому протезі, крім того, є дуга (бюгель). На альвеолярному гребені дуга закінчується складним розгалуженням — ретенційною решіткою для кріплення пластмаси базису. Окрім перерахованих деталей дугового протеза слід згадати кламери.

Всі названі частини, сполучені разом, утворюють каркас бюгельного протезу.

 

Каркаси бюгельних протезів: а — з прикріпленими на них ливниками; б — на рабочій моделі верхньої щелепи.

. Кламер (від нім. Klammer — затиск, скоба) — механічне пристосування, що утримує протез на тканинах протезного ложа.

Базис протеза — основа часткового протеза яка може бути пластмасовою, металевою або металопластмасовою пластинкою), що знаходиться на тканинах протезного ложа. Базис протеза  виконує такі функцій:

-   на ньому кріпляться штучні зуби, кламери, каркаси, направляючі пластинки;

-   він передає жувальний тиск на тканини протезного ложа, зокрема зуби, до яких він прилягає;

-   частково за рахунок базису здійснюється фіксація протеза в порожнині рота (адгезія, анатомічна ретенція);

-   здійснює опорно-утримуючу функцію при пластиці обличчя, слизової оболонки порожнини рота;

-   замішує собою атрофовані альвеолярні частини;

-   відіграє естетичну роль, є штучними яснами, які бачать оточуючі.

Разом з тим базис протеза має побічну дію на тканини порожнини рота. Величина протезного базису залежить від клінічної анатомії порожнини рота. Його площа збільшується відповідно до зменшення числа зубів, що збереглися. Базис має наступні максимальні межі:

-   з щічної або губної сторони в ділянці беззубої альвеолярної частини базис доходить до перехідної складки, окреслюючи тяжі слизової оболонки і вуздечки. Перекривати останні базисом протеза не слід, інакше вони травмуватимуться з утворенням болючих пролежнів;

-   з язикового боку на нижній щелепі, як в ділянці відсутніх, так і зубів, що збереглися, базис досягає перехідної складки. Вуздечка язика не перекривається базисом;

-   на твердому піднебінні при найбільшій величині базису межа його трохи не доходить до лінії «А», розташовуючись дистальніше за піднебінні ямки на 1—2 мм. Альвеолярний горб за відсутності молярів обов'язково перекривається базисом, що сприяє кращій фіксації протеза;

 Лінія «А» (син.: зона «А») — що контурується при вимові звуку А – задні краї горизонтальних пластинок піднебінної кістки. Є межею між м'яким і твердим піднебінням і орієнтиром для проходження дистальної межі базису знімного протеза.

-   в ділянці зубів, що збереглися:

-   на верхній щелепі — базис на всю його товщину повинен прилягати до шийок передніх зубів, в ділянці бічних зубів — базис закінчується нижче за екватор зубів;

-   на нижній щелепі — протез перекриває зубні горбки різців і іклів, в ділянці бічних зубів — базис закінчується вище за екватор зубів.

Вказані максимальні межі базису часткового знімного протезу видозмінюються залежно від виду прикусу, топографії дефектів, кількості зубів, що збереглися, висоти клінічних коронок зубів, стану їх пародонту, ступеня атрофії альвеолярної частини щелепи, стану зубів-антагоністів і ін.

У дуговому протезі базис представлений сідлами, за допомогою яких вертикальні і горизонтальні сили, що виникають при жуванні, передаються на слизову оболонку протезного ложа. Сідлоподібна частина протеза несе на собі штучні зуби. Число сідел відповідає числу дефектів. При дефектах, не обмежених дистально, сідла називаються кінцевими, при включених дефектах — проміжними.

Сполучною ланкою між сідлами є дуга, яка на верхній щелепі є литою металевою смугою, віддаленою від слизової оболонки на 0,5 мм, із закругленими краями шириною 5—8 мм, товщиною 1,0—1,5 мм. Вона бере свій початок від основи альвеолярного відростка, біля молярів. Повторюючи форму піднебіння, вона відходить назад, не досягаючи тканин з активною рухливістю. Дуга може проходити і в поперечному напрямі, в проекції 17, 16 та 26, 27 зубів. Лише у виняткових випадках її можна розташовувати в передній третині твердого піднебіння. Це робиться при вираженому піднебінному валику (у середній третині твердого піднебіння) і вираженому блювотному рефлексі. Переднє положення дуги є менш вигідним, чим заднє , – менш жорстким стає основа протеза, дуга постійно відчувається язиком пацієнта, можуть знижуватися смакові відчуття.

Дуга протеза для нижньої щелепи також є металевою смужкою, але вужча, ніж дуга протеза для верхньої щелепи. Ширина дорівнює 3—5 мм, товщина 1,5—2,0 мм.

Різне положення дуги протеза на твердому піднебінні:а — заднє; б — переднє; в — каркас протеза з двома дугами і додатковим розгалуженням для кріплення додаткового сідла

Вона розташовується на 3—4 мм нижче за шийки природних зубів, приблизно посередині між ними і перехідною складкою.

На малюнку  наведені зразкові схеми правильного і помилкового розташування дуги протеза для нижньої щелепи. Штучні зуби різних типів, розмірів і кольору  для знімних протезів готують фабричним шляхом з акрилового полімеру або з фарфору і випускають гарнітурами: повний набір, тільки передні, тільки бічні зуби.

Серед переваг стандартних фарфорових зубів можна виділити високу імітуючу здатність, світловідбиваючі якості фарфору, кольоростійкість фарфору. Крім того, фарфор індиферентний для організму людини.

Серед недоліків фарфорових зубів слід зазначити їх крихкість, недостатньо міцне з'єднання з базисом протеза, низьке стирання, гірші, ніж у полімерних зубів, технологічні якості. Недостатня міцність зубів в ділянці кріплення крампонів (у крампонних зубах) і порожнистій частині (у діаторичних, або дірчастих зубах) виявляється при несприятливих відношеннях артикуляцій.

Крампон — фіксуючий дротяний елемент (прямий, зігнутий, з булавоподібним закінченням), переважно для передніх фарфорових зубів.

Пластмасові зуби позбавлені цього недоліку, і їм надається перевага при глибокому прикусі, при деформаціях зубних рядів. Крім того, шліфування фарфорових зубів, унаслідок твердості фарфору і наявності крампонів є більш трудомістким процесом, що вимагає великої уваги і часу у зубного техніка, а іноді і у лікаря, що виправляє артикуляції і інші огріхи. Полімерні зуби технологічніші. І нарешті, вони хімічно з'єднуються з базисом протеза. Такий зв'язок набагато надійніший за механічне з'єднання фарфорових зубів з базисом.

Недоліками пластмасових зубів є низька кольоростійкість (можуть забарвлюватися харчовими пігментами), і вони швидко зношуються.

Фіксація часткових знімних протезів.

Фіксація — це сумарне поняття, що включає ретенцію, стабілізацію і опору протеза.

Ретенція — здатність протеза протистояти силам, що скидають його вздовж шляху зняття протеза, тобто у вертикальному напрямі, від протезного ложа.

Стабілізація — здатність протеза протистояти силам, направленим криво і горизонтально.

Жувальний тиск притискає протез до тканин протезного ложа. При цьому спеціально виділені елементи або певні ділянки протеза здійснюють опору на зуби, що залишилися, і оберігають слизову оболонку протезного ложа від надмірного тиску.

Опора протеза — протистояння навантаженню, падаючому вертикально, вздовж шляху введення протеза, до протезного ложа.

Фіксація — здатність протеза протистояти силам, що скидають його вздовж шляху введення, а також направленим апікально, криво і горизонтально, що, у свою чергу, сприяє настанню швидшої адаптації.

Шлях введення — рух протеза від первинного контакту фіксаторів з опорними зубами до тканин протезного ложа, коли всі елементи протеза входять в контакт з ними.

Шлях зняття — рух протеза, починаючи з моменту відриву базису від слизистої оболонки протезного ложа до повної втрати контакту фіксаторів з опорними зубами.

Фіксація часткових знімних протезів здійснюється за рахунок:

-   адгезії базису протеза до слизистої оболонки протезного ложа.

Під адгезією, або прилипанням, зазвичай розуміють зчеплення між двома приведеними в контакт поверхнями.

-   анатомічної ретенції і стабілізації, які створюються природними морфологічними утвореннями на верхній і нижній щелепах, форма або положення яких можуть обмежувати свободу руху протеза під час розмови, жування або сміху.

Так, альвеолярні гребені верхньої щелепи, що добре збереглися, природні зуби і виражене склепіння твердого піднебіння перешкоджають горизонтальному зміщенню протеза. Альвеолярні горби верхньої щелепи та передній відділ піднебінного склепіння заважають ковзанню протеза вперед. Використання анатомічної ретенції не вирішує повністю завдання фіксації часткового знімного протеза, зокрема тому, що при значній атрофії альвеолярної частини вона може бути відсутньою. Проте, наявність анатомічної ретенції є великою підмогою у фіксації протеза, і її завжди слід враховувати при виборі конструкції і визначенні меж базису:

- механічних пристосувань: кламерів; замкових кріплень; телескопічних коронок; балочних (штангових) кріплень; магнітних фіксаторів.

Кламери згинають з хромонікелевого дроту або частіше відливають разом з каркасом протеза з кобальтохромового або золотоплатинового сплаву. До складу кламера входять плечі, тіло, відросток, оклюзійна накладка.

Плечем кламера називається його пружиниста частина, що охоплює коронку опорного зуба.

Тілом кламера називається його нерухома і наймасивніша частина. Воно розташовується на контактній поверхні опорного зуба, в ньому зустрічаються плечі і оклюзійна накладка.

Відросток кламера — продовження тіла, призначене для кріплення кламера в базисі протеза, або сполучення його з каркасом протеза.

Оклюзійна накладка — елемент кламера чи самостійна деталь протеза, розташована на оклюзійній поверхні зубів або на уступах штучних коронок, якими покриті опорні зуби.

При цьому кінчики плечей здійснюють ретенцію і називаються утримуючими. Могутні частини плечей, прилеглі до тіла, і саме тіло, сприяють стабілізації протеза. Оклюзійна накладка має опорну функцію.

Групи дефектів зубних рядів при фіксації центрального співвідношення щелеп (А.І.Бетельман).

Отриманню відбитків при протезуванні частковими знімними протезами передує ретельне обстеження, формулювання діагнозу, складання попереднього плану і визначення завдань протезування, а при необхідності — спеціальне лікування.

При протезуванні хворих з частковою втратою зубів отримують відбитки — частіше анатомічні, рідше — функціональні. Для цього використовуються альгінатні матеріали або їх комбінація з силіконовими відбитковими матеріалами.

Повні анатомічні відбитки верхньої та нижньої щелеп

Клінічна анатомія при частковій втраті зубів настільки складна, що забезпечити успіх протезування за допомогою анатомічного відбитку буває важко, а іноді неможливо.

Найбільші труднощі при отриманні анатомічних відбитків за допомогою стандартних відбиткових ложок зустрічаються у хворих:

-   при наявності одиночно розташованих зубів;

-   за наявності 2—3 сусідніх зубів з високими клінічними коронками;

-   з односторонніми і двосторонніми кінцевими дефектами зубних рядів.

Кожного разу, коли виникають труднощі в отриманні відбитка стандартною ложкою, необхідно створити індивідуальну ложку, яка полегшує отримання анатомічного відбитка. Функціональним він стає тоді, коли за допомогою спеціальних проб оформляються як краї ложки, так і краї відбитка.

Індивідуальна ложка для отримання відбитку зубного

ряду нижньої щелепи при двостороньому кінцевому дефекті.

Індивідуальна ложка допомагає розпрямити подовжні складки слизової оболонки на беззубій альвеолярній частині, відтіснити під'язиковий валик, що налягає на протезне ложе, а функціональні проби дозволяють оформити краї відбитка, що знаходяться на межі протеза.

Визначення центрального співвідношення щелеп — наступний клінічний прийом протезування частковими знімними протезами після отримання робочих моделей щелеп. Він полягає у встановленні взаємовідношення зубних рядів в горизонтальному, сагітальному і трансверзальному напрямах.

Безпосереднє відношення до центральної оклюзії мають міжальвеолярна висота і висота нижньої частини обличчя.

З огляду труднощів визначення центральної оклюзії і міжальвеолярної висоти, розрізняють три групи зубних рядів:

-   зубні ряди, в яких антагоністи збереглися (фіксована міжальвеолярна висота) і розташовані так, що можна скласти моделі в положенні центральної оклюзії без застосування воскових базисів з оклюзійними валиками, — шаблонів. Цим методом слід користуватися при включених дефектах, що утворилися від втрати максимум двох бічних або чотирьох передніх зубів;

-   зубні ряди, що мають зуби-антагоністи (фіксована міжальвеолярна висота), але розташовані так, що скласти моделі в положенні центральної оклюзії без воскових шаблонів неможливо;

-   щелепи, на яких є зуби, але немає жодної пари зубів-антагоністів (нефіксована міжальвеолярна висота).

Таким чином, труднощі виконання цього клінічного етапу зростають в кожній подальшій групі. Якщо у перших двох групах при зубах-антагоністах, що збереглися, слід визначити лише центральну оклюзію, то в третій, крім того, необхідно встановити і міжальвеолярну висоту. 

Для визначення центрального співвідношення щелеп при зубних рядах, що входять в дві останні групи, необхідно скористатися восковими шаблонами. Визначення центральної оклюзії за наявності зубів-антагоністів проводять таким чином:

-   воскові базиси з оклюзійними валиками протирають спиртом, споліскують, вводять в порожнину рота;     

-   хворому пропонують обережно зімкнути зуби. При цьому, якщо антагонуючі зуби роз'єднані – валика підрізають, якщо ж вони змикаються, то на роз'єднані валики, нашаровують віск. Так роблять до тих пір, поки зуби і валики не знаходитимуться в одночасному контакті.

-   на поверхню зімкнення оклюзійного валика кладуть смужку розм'якшеного воску і приклеюють її. При наявності зустрічних дефектів зубних рядів, на поверхні зімкнення верхнього оклюзійного валика роблять нарізки клиновидної форми, а з нижнього валика, напроти нарізок, знімають тонкий шар і прикріплюють до нього розігріту смужку воску;

-   шаблони вводять в рот і просять хворого зімкнути зуби. На розм'якшеній поверхні воску залишаються відбитки зубів, і розігрітий віск нижнього валика входить в нарізки на верхньому у вигляді виступів клиновидної форми. Крім того, при дефекті зубного ряду верхньої щелепи в передньому відділі, на валик наносять орієнтовні лінії (рис.12 ), необхідні при постановці штучних зубів;

-   шаблони витягують з порожнини рота, охолоджують, встановлюють на моделі щелеп, а останні гіпсують в артикулятор.

МЕХАНІЗМ ЗВИКАННЯ ДО ЧАСКОВОГО ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО ПРОТЕЗА

Процеси звикання до знімних протезів повинні бути зрозумілі кожному ортопедові. Варто завжди пам'ятати, що протез у значній мірі сприймається пацієнтом як стороннє тіло, а стосовно слизової оболонки протезного ложа виявляється незвичайним подразником. По-друге, протез змінює звичні взаємини органів, тому що скорочує обсяг власне порожнини рота, одночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, необхідних для утворення різних звуків.

По-третє, нові окклюзіонні взаємини між штучними зубами можуть змінювати характер жувальних рухів нижньої щелепи. По-четверте, при зміні міжальвеолярной висоти створюються нові умови для діяльності жувальних м'язів і скронево-нижньощелепного суглоба.

Зубний протез є незвичайним подразником і відчувається пацієнтом як стороннє тіло, що заважає йому. Часта увага хворого подовгу зосереджується на цьому відчутті, заважає йому працювати і відпочивати. Одночасно з цим підсилюється слиновиділення, а в деяких хворих виникають позиви до блювоти. Посилення слиновиділення настає через невеликий проміжок часу після накладення протеза, що свідчить про виникнення рефлексу внаслідок передачі порушення по рефлекторній дузі від рецепторів слизової оболонки порожнини рота через центральну нервову систему. По характеру цей рефлекс є безумовним, що нагадує реакцію, викликану дією речовин, що відкидаються.

Позиви до блювоти викликаються механічним подразником рецепторів кореня мови або м'якого неба. Цей фізіологічний рефлекс має захисний характер. Блювота починається при вдиху. Посилений подих може її припинити. З часом відповідна реакція на роздратування починає стихати: почуття відчуття стороннього тіла зменшується, скорочується салівація, зникає блювотний рефлекс. Пацієнт перестає відчувати протез, забуває про його існування і навіть почуває незручність, якщо протез на час виймається. Ці реакції найбільш виражені при накладенні повного знімного або часткового пластинкового протеза і менш виражені при бюгельному протезі.

В основі затихання описаних реакцій лежать складні нервово-рефлекторні процеси, зрозуміти які можна, якщо скористатися даними класичних робіт Й. П. Павлова про коркове гальмування.

Таким чином, звикання до протеза ( складним нервово-рефлекторним процесом, що складається з: 1) гальмування реакції на протез як на незвичайний подразник; 2) формування нових рухових актів мови, губ при вимові звуків; 3) пристосування м'язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної перебудови діяльності м'язів і суглобів, кінцевим результатом якої є вироблення найбільш доцільних у функціональному відношенні рухів нижньої щелепи. В часі зазначені процеси не завжди можуть збігатися. Наприклад, при повторному протезуванні хворі швидко перестають відчувати новий протез, у той час як вироблення доцільних рухів нижньої щелепи відповідно до нового окклюзійного контакту може затримуватися.

Зубні протези сприймаються тканинами протезного ложа як стороннє тіло, будучи подразником для нервових закінчень слизової оболонки порожнини рота. З чуттєвих рецепторів порожнини рота роздратування передається по рефлекторній дузі до центра слиновиділення, мови і т.д., у результаті чого з'являються посилена салівація, позиви до блювоти, порушуються мова, ковтання і пережовування їжі.

В. Ю. Курляндский(1962) розрізняє три фази адаптації до зубних протезів. Перша - фаза  роздратування - спостерігається в день накладення протеза і виявляється у виді підвищеної салівації, зміненої дикції, слабкої жувальної потужності, блювотного рефлексу. Друга - фаза часткового гальмування - настає в період з 1-го по 5-й день після накладення протезів. У цей період відновлюються мова, жувальна потужність, зменшується салівація і вгасає блювотний рефлекс. Третя - фаза повного гальмування - настає в період з 5-го по 33-й день після накладення протеза. У цей період пацієнт не відчуває протез як стороннє тіло, а навпаки, відчуває дискомфорт без нього. Хворі, яким протези виготовляють повторно, адаптуються до них значно швидше - за 5-7 днів. На тривалість періоду адаптації впливають фіксація, стабілізація протезів і відсутність болючих відчуттів.

Механізм звикання за І.С.Рубінову.

І.С.Рубінов (1952 р.) на основі об’єктивного вивчення жувальної функції за допомогою  жувальних проб і мастикаціографії видвинув іншу думку, що в основі звикання до протезів полягає не заторможення, а поява нових рухливих рефлексів. Протез він вважав не чужерідним тілом, а „органом” на основі того, якщо не застосовувати протез, то звикання не настає. Якщо розібратися у фізіології процесу звикання до протезу, необхідно з’ясувати , чи являється протез (апарат) умовним чи безумовним подразником і в основі адаптації є умовно-рефлекторний чи безумовно-рефлекторний механізм.

Механізм звикання  за Г.Б.Шіловой. Г.Б.Шілова (1957, 1960, 1961) на основі „Об’єктивного  вивчення нормалізації жувальної функції при використанні протезів” дійшла до висновку, що жувальна функція при звиканні стає більш повноцінною. Щоб розібратися у фізіологічному процесі адаптації до протезів, необхідно виявити, чи являється протез умовним чи безумовним подразником і в основі адаптації полягає умовний  чи умовно-рефлекторний механізм.За даними проф.. Г.Б.Шіловой (1957) протез безсумнівно, можна розглядати, у перший час використання його, як чужорідне тіло і тільки потім він стає невідміненим „органом”. Це можна об’єктивно  прослідкувати за даними записей жувальної функції – мастикаціограмм і жувальними пробами. Спочатку протез більше заважає, ніж допомагає приймати їжу. Хворий робить багато непотрібних неповноцінних рухів, але поступово цілеспрямовані рухи закріпляються, а неповноцінні рухи згасають, жувальна функція стає більше ритмічною, з’являється  все більш повноцінних, бокових жувальних рухів. Протез являється безумовним подразником тривалої дії. Тривале подразнення рецепторів приводить до їх адаптації - к зниженню їх чутливості у результаті  виникнення безумовного охоронного гальмування, а не умовного коркового гальмування.

Таким чином, по даним Г.Б.Шіловой (1957-1974) розрізняють при звиканні до протезу 2 етапу:

1 етап – звикання до протезу, як до стороннього тіла у результаті виникнення охоронного гальмування.

2 етап – звикання до протезу на основі умовно-безумовних нервових зв’язків з формуванням рухомого динамічного стереотипу процесу їжі.

В процесі звикання до часткового знімного протезу хворого слід підготувати до того, що він не одразу, а поступово на протязі місяцю буде звикати до протезу.  Якщо він вперше користується  знімними протезами, то на протязі півроку. Якщо хворий ще не приклоного віку, то іноді тільки на протязі року  він зможе так освоїти протез, що вже не буде відчувати труднощів при прийманні їжі.

Сповільнюють звикання до протезів біль при використанні протезу, погана фіксація та стабілізація. Тому, щоб наступило скоріше звикання необхідно усунути  ці дефекти.

В процесі звикання до протезу слід рекомендувати приймати їжу, ні в якому разі не знімаючи протез (так як це буде підкріпляти старий стереотипі, отже, збільшить  строки звикання  до нового протезу.

Спочатку їжу необхідно брати невеликими порціями, не дуже тверду, але і не ліпку. Поступово твердість і порцію їжі можна збільшувати, так як виникає адаптація слизової до жувального тиску, а хворого до протезу. Має значення в процесі звикання до протезу тип вищий нервової  діяльності людини.

При звиканні до протезів слід розрізняти звикання як  до стороннього тіла і пристосування до органу, який дає можливість відновити втрачену функцію.

В адаптаційному періоді лікар не тільки проводить необхідну корекцію протезів, але й оцінює якість ортопедичного лікування в цілому. Результати ортопедичного лікування можна вважати позитивними, якщо в хворого відновилася мова, відзначаються гарна фіксація і стабілізація протезів, дотримання естетичної норми, з'являється можливість приймати тверду їжу, хворий сам позитивно оцінює протези. Об'єктивними методами оцінки ефективності протезів у функціональному відношенні є жувальні проби,  мастикаціографія й аудіографія.

 Основні матеріали для виготовлення часткових знімних пластинкових протезів

Основні матеріали для виготовлення часткових знімних пластинкових протезів. Склад, властивості, застосування

Існує декілька класифікацій часткових дефектів зубних рядів. Найбільш вживаними є класифікації Бетельмана та Кеннеді.

Класифікація дефектів зубних рядів при фіксації центрального співвідношення щелеп (А.І.Бетельман).

Класифікація часткових дефектів зубних рядів по Кеннеді

Способи фіксації часткових знімних протезів

• У плані ортопедичного лікування важливе місце посідає питання щодо способу фіксації будь-якого, в тому числі і часткового знімного протеза.

• Раціональний спосіб фіксації є однією з умов, які забезпечують достатні функціональні якості протеза, швидке пристосування до нього хворого, збереженість опорних зубів.

Механічні засоби фіксації протезів

• Найнадійнішу фіксацію протеза забезпечують механічні пристосування – кламери. Вони забезпечують фіксацію та стабілізацію протеза в ротовій порожнині.

2.Опорні (використовуються в бюгельному протезуванні)

Опорно-утримувальні (використовуються в бюгельному протезуванні)

Кламери системи Нея

• Дана система кламерів була розроблена в 1956 році групою фахівців. Автори системи розподілили кламери на 5 основних груп і розробили показання до їх застосування. Ці кламери розміщують на зубі в певній закономірності: опорну частину розташовують вище межевої лінії, а утримувальну (ретенційну) – нижче.

Кламер І-го типу (Аккера)

• Складається з двох плечей з оклюзійною накладкою, з”єднаних між собою монолітно, а також тіла, розташованого з боку дефекту зубного ряду та відростка.

Кламер ІІ-го типу (Роуча)

• Складається з двох Т-подібних плечей, які прикріпленні до сідла з боку язикової або піднебінної дуг.

Кламер ІІІ-го типу (Тип 1-2)

• Одне його плече є частиною кламера І-го типу, а друге – частиною кламера ІІ-го типу

Кламер IV типу, одноплечий, зворотної дії, з однією оклюзійною накладкою

• Застосовують його на зубах з атиповим розміщенням межової лінії, за наявності щічного або язикового нахилу зубів, та у разі їх конічної форми або низьких клінічних коронок

Кламер V типу – кільцевий, одноплечий.

• Складається з довгого плеча, яке охоплює майже всю поверхню зуба та двох оклюзійних накладок у медіальній та дистальній фісурах.

Також для конструювання бюгельних протезів використовуються інші види литих кламерів.

• Кламер Джексона – перекидний опорно-утримувальний кламер з подвоєнним плечем

Кламер Бонвіля – подвійний, двоплечий, з оклюзійними накладками у фісурах суміжних зубів.

Багатоланковий (неперервний) кламер має вигляд з”єднаних між собою плечей кількох кламерів

Балкова система фіксації бюгельного протеза

• Балкова система фіксації використовується у разі протезування включених дефектів зубних рядів. її суть полягає в наступному: на опорні зуби виготовляють коронки, до яких припаюють штанги. Названа конструкція складається із опорної незнімної частини у вигляді коронок або надкоронкових ковпачків, між якими є штанга, або балка (патриця); відповідно у базисі розміщується металева контрштанга (матриця), яка точно повторює форму штанги .

Атачмени

• Атачмени - механічні пристрої для з”єднання частини протеза.

Види і класифікація атачменів

• Розрізняють замкові та шарнірні атачмени.

• Вони також діляться на два класи: 1)внутрішньодентальні 2)позадентальні

Замковий позадентальний атачмен

1.2 Протезування повними знімними протезами

ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО З ПОВНОЮ ВІДСУТНІСТЮ ЗУБІВ

Ортопедичне лікування хворих з частковою втратою зубів на щелепах, як свідчать дослідження деяких авторів (В. А. Лабунець, 2000; М.М. Рожко, 1993),має тенденцію до поширення. Постійно зростає кількість хворих, яким необхі­дно виготовляти знімні конструкції зубних протезів. Так, за даними В.А. Лабунця (2000), в Україні кількість хворих, яким необхідно проводити лікування знімними конструкціями, становить 53,8 % від 1000 обстежених.

У разі часткової втрати зубів, коли неможливо провести відновлення цілісності зубних рядів незнімними конструкціями, застосовують знімні зубніпротези (часткові пластинкові та бюгельні). Вибір конструкції знімного про­теза залежить від розташування та величини дефекту, кількості зубів, що збе­реглися на щелепах, стану їх твердих тканин і пародонта, ступеня вираженості анатомічної ретенції, стану коміркових відростка та частини, верхньощелеп­них горбів, стану склепіння твердого піднебіння. У клініці ортопедичної стоматології традиційна схема обстеження хворого, основана на обов’язкових для всіх клінічних дисциплін суб’єктивних і об’єктивних методах дослідження, має багато специфічних елементів. Вивчення хворого, який потребує ортопедичного лікування, передбачає широке коло питань, вирішення яких потребує з’ясування симптомів, етіології, патогенезу,   перебігу хвороби, ступеня, характеру морфологічних і функціональних  порушень. Для правильного проведення діагностичного процесу необхідно знати і застосовувати на практиці всі методи дослідження, володіти особливостями лікарського мислення при аналізі отриманих суб’єктивних і об’єктивних даних, знати основні та специфічні ознаки захворювань зубощелепної системи, їх класифікації, логічно обґрунтувати необхідність проведення додаткових (спеціальних) методів дослідження.

Таким чином, чим ретельніше буде проведене обстеження хворого, тим точніше буде визначений діагноз і цілеспрямованіше складений план ортопедичного лікування.

 Послідовність обстеження хворого  в клініці ортопедичної стоматології

 Обстеження хворого в клініці ортопедичної стоматології проводиться з метою з’ясування причин хвороби, механізму її розвитку (патогенезу), особливостей клінічної картини, морфологічних і функціональних змін органів. Обстеження закінчується встановленням діагнозу, складанням плану ортопедичного лікування, прогнозу.

Анамнез

Анамнез складається з вивчення скарг, суб’єктивного стану хворого, історії захворювання, даних про перенесені захворювання зубощелепної системи та інших органів.

Зовнішній огляд і обстеження обличчя

Зовнішній огляд обличчя, зважаючи на етичні міркування, слід проводити непомітно для хворого під час розмови. У процесі обстеження вивчаються анатомічні характеристики, морфологічні та функціональні особливості обличчя. При цьому визначаються критерії, які становлять естетичний оптимум: тип обличчя, симетричність правої і лівої половин обличчя, вертикальний розмір нижнього відділу обличчя, вираженість підборідної і носогубної шкірних складок, співвідношення верхньої і нижньої губи, положення кутів рота, величина оголення коронок зубів під час мовлення і посмішки, ступінь відкривання рота. 

Пропорції обличчя людини.

І. Верхній (мозковий) відділ.

ІІ. Середній (респіраторний)відділ.

ІІІ. Нижній (жувальний) відділ.

1. Носогубна складка.

2. Підборідногубна борозна.

Анатомія нижньої третини   обличчя: 1 - носогубна складка;    2 - верхня губа;  3 - фільтр;   4 - кут рота; 5 - лінія змикання губ; 6 – червона кайма губ; 7 - підборідногубна борозна

. 1. Церебральний, що характеризується значним розвитком кісток мозкового черепа. Для нього характерним є високий і широкий лобовий відділ лиця, який значно переважає над іншими відділами, внаслідок чого воно нагадує форму піраміди з основою, спрямованою догори.

         2. Дегестивний, що характеризується значним розвитком нижньої третини лиця. Характерними ознаками його є надзвичайно великі розміри верхньої і нижньої щелеп, значний розвиток жувальних м'язів. За відносної вузькості лобової частини воно нагадує форму трапеції.

         3. Респіраторний — характеризується переважним розвитком середньої частини лиця. Добре розвинуті верхньощелепні пазухи, виличні дуги рельєфновиступають до переду, внаслідок чого воно нагадує форму ромба.

      4. М'язовий тип характеризується приблизно однаковими розмірами верхнього та нижнього відділів лиця, межа волосся у ділянках чола звичайно пряма, що надає обличчю квадратної форми.

Огляд і обстеження органів порожнини рота

Обстеження органів порожнини рота на всіх етапах ортопедичного лікування відіграє важливу роль у зв’язку з тим, що від місцевих проявів захворювання, в основному, залежить лікарська тактика. Обстеження проводиться у такій послідовності:

-         обстеження стану зубів;

-         обстеження зубних рядів, дефектів у них, взаємовідношення зубних рядів і рухів нижньої щелепи;

-         обстеження слизової оболонки порожнини рота, язика;

-         обстеження кісток щелеп.

 

Оцінка стану зубів

Обстеження стану зубів проводять за допомогою зонда, дзеркала і пінцета, використовуючи фізичні методи дослідження (огляд, пальпація, перкусія, зондування, аускультація). Під час огляду зубів пропонується дотримуватися певної послідовності. Обстежуючи кожний зуб, звертають увагу на:

-         його положення;

-         форму;

-         колір;

-         стан твердих тканин зуба;

-         рухомість зуба;

-         співвідношення позаальвеолярної і внутрішньоальвеолярної його частин;

-         розташування відносно оклюзійної поверхні зубного ряду;

-         наявність пломб, штучних коронок, їхній стан

Обстеження зубних рядів

Під час обстеження зубних рядів звертаємо увагу на положення кожного зуба в зубній дузі, характер оклюзійних співвідношень і контактів між зубами, виразність екватора зубів відносно вертикальної площини, на форму зубних дуг. Визначення виду прикусу проводиться за зімкнутих щелеп, але під час оцінки виду прикусу можуть виникнути труднощі, пов’язані з перенесеними патологічними станами (перелом щелеп). У такому випадку оцінку прикусу проводять у положенні нижньої щелепи у стані фізіологічного спокою по фасетках стирання.

Оцінка стану слизової оболонки порожнини рота

Слизова оболонка порожнини рота має блідо-рожевий колір. Унаслідок різних патологічних процесів колір слизової оболонки змінюється, порушується її конфігурація, з’являються різні елементи запалення.

Причинами таких симптомів є:

-         механічні ушкодження (травми);

-         порушення теплообміну слизової оболонки внаслідок поганої теплопровідності пластмасового протеза;

-         токсико-хімічний вплив інгредієнтів пластмаси;

-         алергічні реакції;

-         зміни слизової оболонки при деяких системних захворюваннях (шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи, авітамінозі);

-         мікози;

-         захворювання слинних залоз.

Установлення характеру патологічних змін слизової оболонки впливає на вибір методу ортопедичного лікування і матеріалу, з якого повинен виготовлятися протез.

 Оцінка стану кісток щелеп

Огляд і пальпаторне обстеження слизової оболонки дає можливість оцінити стан тканин кісток верхньої і нижньої щелеп, виявити анатомічні особливості остова кісток: межі косих ліній, топографію під’язикового жолобка, підборідної вісі, наявність виступів (екзостозів), рівень атрофії альвеолярного відростка. Оцінка стану кісток щелеп за необхідністю може бути доповнена рентгенологічним обстеженням.

 Спеціальні методи дослідження.

На основі суб’єктивних даних, анамнезу та клінічних методів обстеження визначається характер захворювання, з’ясовується етіологія, патогенез і клінічна картина хвороби. Залежно від виявленої патології, з метою отримання найбільш повних об’єктивних даних про захворювання, для обстеження хворого використовуються спеціальні методи дослідження: рентгенографія, визначення жувальної потужності, визначення жувальної ефективності; мастикаціографія, електроміографія, лабораторні методи обстеження скронево-нижньощелепного суглоба, реографія та ін. Вищевказані методи також можуть застосовуватися на різних етапах ортопедичного лікування.

 

Класифікація дефектів зубних рядів за Кеннеді та Бетельманом

З метою систематизації варіантів дефектів зубних рядів запропоновано кілька класифікацій.

Визначення дефектів зубних рядів за Кеннеді:

Клас І. Двосторонні беззубі ділянки, розташовані позаду від наявних природних зубів.

Клас ІІ. Одностороння беззуба ділянка, розташована позаду від наявних зубів.

Клас ІІІ. Беззубий простір бокових ділянок щелепи, обмежений наявними зубами спереду і позаду.

Клас IV. Беззубий простір, розташований спереду від наявних зубів, який пересікає середню лінію щелепи.

Основною перевагою класифікації Кеннеді є її логічність і простота, яка дає змогу відразу визначити вид дефекту і відповідну конструкцію протеза. Кожний клас може мати підкласи, які визначаються числом додаткових дефектів зубного ряду.

Дефекти зубних рядів за Кеннеді:

Applegate (1954) доповнив класифікацію Кеннеді, запропонувавши 8 правил її застосування.

1.     Визначення класу дефекту не повинне передувати видаленню зубів, оскільки це може змінити попередньо встановлений клас дефекту.

2.     Відсутній третій моляр не враховується у класифікації, якщо він не повинен заміщатися.

3.     Наявний третій моляр повинен враховуватися у класифікації, якщо він повинен використовуватися як опорний зуб.

4.     Відсутній другий моляр не враховується у класифікації, якщо він не повинен заміщатися.

5.     Клас дефекту визначається залежно від найбільш дистально розташованої беззубої ділянки.

6.     Додаткові дефекти розглядаються як підкласи і визначаються їхнім числом.

7.     Величина додаткових дефектів не розглядається; враховується тільки число, яке визначається номером підкласу.

8.     У IV класі немає підкласів. Беззубі ділянки, що лежать позаду від дефекту в ділянці фронтальних зубів, визначають клас дефекту.

 

А.І. Бетельман розподіляє зубні ряди, які мають дефекти,  на два класи. До першого класу належать зубні ряди з одним або кількома дефектами, але один чи два з них  - кінцеві. Другий клас складають зубні ряди із включеними дефектами. Крім того, в  кожному класі виділяють дефекти, розташовані тільки з одного боку, та дефекти від видалення не більше трьох зубів.

                   

Групи дефектів зубних рядів при визначенні центральної оклюзії (за А.І. Бетельманом)

Принципи побудови діагнозу

Обстеження хворого закінчується встановленням  діагнозу. Діагноз формується таким чином, щоб відобразити етіологію, патогенез, стадію і локалізацію процесу, ступінь морфологічних і функціональних порушень, форму захворювання відповідно до загальноприйнятих класифікацій (нозологічна одиниця).

Оформляючи діагноз, необхідно виділити:

-         основне захворювання, його ускладнення;

-         супутні захворювання – стоматологічні і загальні.

У першій частині діагнозу повинні бути відображені морфологічні, функціональні та естетичні порушення в зубощелепній ділянці, вказана їхня етіологія. До основних захворювань належать ті, які підлягають лікуванню ортопедичними  методами. Ускладненнями слід вважати порушення, які патогенетично пов’язані з основним захворюванням.

До супутніх стоматологічних захворювань (друга частина діагнозу) належать ті, які повинні лікувати стоматологи інших профілів – терапевти і хірурги. Із загальних супутніх захворювань у діагноз вносять ті, які слід враховувати у процесі ортопедичного лікування.

До морфологічних порушень належать дефекти, деформації або аномалії елементів зубощелепної системи: дефекти зубів, дефекти і деформації зубних рядів або щелеп, аномалії прикусу, патологія пародонта, скронево-нижньощелепного суглоба, м’язів язика, слизової оболонки та інших тканин порожнини рота.

Функціональні порушення – це порушення жування, ковтання, дихання і мовлення, а також тонусу та біоелектричної активності жувальної та мімічної мускулатури.

До естетичних належать порушення, які негативно впливають на зовнішній вигляд зубів, прикусу та обличчя.

Історія хвороби

Історія хвороби (амбулаторна картка) – це обов’язковий офіційний і лікарський документ, у який вносять дані обстеження, діагноз, план ортопедичного лікування і його виконання. Усі дані повинні записуватися послідовно і в повному обсязі відображати динаміку розвитку хвороби, методи лікування та їхні результати. Одночасно історія хвороби – це юридичний документ, який може використовуватися при конфліктних ситуаціях  і в слідчій практиці.

Повна відсутність зубів (повна вторинна адентия) безпосередньо впливає якість життя пацієнта. Повне відсутність зубів (повна вториннаадентия) обумовлює порушення до остаточної втрати життєво важливу функцію організму - пережовування їжі, що б'є по процесі травлення і вступі до організм необхідних поживних речовин, і навіть нерідко причина розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту запального характеру. Так само серйозними є наслідки повної відсутності зубів (повної вторинноїадентии) для соціального статусу пацієнтів: порушення артикуляції і дикції позначаються комунікаційних здібностях пацієнта, порушення разом із змінами зовнішності внаслідок втрати зубів і що розвивається атрофії жувальних м'язів можуть обумовити зміни психоемоційного стану до порушень психіки.

Повне відсутність зубів (повна вториннаадентия) є й одній з причин розвитку специфічних ускладнень у щелепно-лицьовій області, як-от дисфункціївисочно-нижнечелюстного суглоба і одержувачів відповідного больового синдрому.

Поняття "втрата зубів внаслідок від нещасного випадку, видалення зубів чи локалізованого пародонтиту" (>К08.1 поМКБ-С - Міжнародна класифікація стоматологічних хвороб з урахуваннямМКБ-10) і ті терміни, як "повна вториннаадентия" і "повну відсутність зубів" (на відмінуадентии - порушення розвитку та прорізування зубів - До 00,0), власне, є синонімами і застосовуються як щодо кожної з щелеп, і до обох щелепам. Повне відсутність зубів (повна вторинна адентия) є наслідком низки захворювань зубо-щелепної системи - карієсу та його ускладнень, хвороб пародонту, і навіть травм

У зв'язку з втратою фіксованою висоти прикусу нижня щелепу має можливість підніматися до змикання альвеолярних відростків, тим більше за їх атрофії, більшою мірою, аніж за фіксованому прикусі. Плюс до всього в багатьох беззубих пацієнтів різко зменшується структура щік через атрофії м'язів, атрофії підшкірній клітковини, що впливає значно зовнішній вид особи. Важкість клінічної картини, інтенсивності морфологічних змін оптимальність умов ортопедичного лікування в пацієнтів після втрати зубів залежать:

-від причин втрати зубів, від часу, що минув після втрати зубів

-кількості одночасної втрати зубів і часу між втратою окремих зубів, від попереднього методів ортопедичного лікування

-від індивідуальних особливостей організму

-від рівня компенсаторно-пристосувальних можливостей зубо-щелепної системи та шлунково-кишкового тракту

-від характеру і діапазону руху нижньої щелепи

Діагностика повної відсутності зубів (повної вторинної адентії) виробляється шляхом клінічного огляду та збору анамнезу. Діагностика спрямовано виняток чинників, які перешкоджають негайному початку протезування. Такими чинниками може бути наявність:

— не віддалених коренів під слизової оболонкою;

—екзостозов;опухолеподобних захворювань;

— запальних процесів;

— захворювань, і поразок слизової оболонки ротовій порожнині.

Під час обстеження беззубого пацієнта необхідно брати до уваги ступінь атрофії і форму альвеолярних відростків, локалізацію атрофії, і навіть на стан слизової оболонки, та ступінь її піддатливості

Повна відсутність зубів на щелепах зумовлена тими ж причинами, що й часткова втрата їх. Це ускладнення каріозної хвороби, захворювання тканинпародонта, специфічні запальні процеси, функціональне перевантаження зубів тощо.

Повна втрата зубів призводить до топографічних змін співвідношень органів та тканин ротової порожнини. Тому обстеження ротової порожнини, де втрачені всі зуби, має специфічний характер, адже беззубий рот значно відрізняється від ротової порожнини, де зуби збережені. Вивченню особливостей клінічної карти­ни беззубої ротової порожнини необхідно приділити особливу увагу, що забез­печить успіх ортопедичного лікування. Детальному обстеженню підлягають сли­зова оболонка ротової порожнини, кісткова основа, а саме коміркові відростки та частини, тіло щелеп і тверде піднебіння.

Обстеження хворого починають з опитування, під час якого виясняють: 1) скарги; 2) дані про умови праці, перенесені захворювання, шкідливі звички; 3) час та причини втрати зубів; 4) чи користувався раніше знімними протезами.

Особлива увага під час розмови приділяється виясненню питання, чи ко­ристувався хворий знімними протезами раніше, протягом якого часу, як зви­кав до них; бажано також оглянути протези.

Після опитування переходять до огляду хворого. Обстеження лиця необ­хідно проводити непомітно для хворого, під час розмови, звертаючи увагу насиметрію, наявність рубців, ступінь зниження нижньої третини, характер зми­кання губ, стан червоної окрайки губ, вираженість  носогубних та підборідних складок, стан слизової оболонки і шкіри в кутах рота.

Обстеження ротової порожнини починають з визначення ступеня відкри­вання рота, звертають увагу на те, утруднене відкривання чи вільне, після чоговизначають характер співвідношень беззубих верхньої та нижньої щелеп. Під час огляду коміркових відростків та частин оцінюють характер їх атрофії, про­водять пальпацію для виявлення екзостозів, не видалених коренів зубів. Метод пальпації обов'язково використовують під час обстеження ділянки піднебін­ного з'єднання. Вивчають стан слизової оболонки ротової порожнини, яка покриває коміркові відростки та частини, тверде піднебіння, а також топографію перехідних складок.

Крім огляду та пальпації органів і тканин ротової порожнини, якщо необ­хідно, проводять інші види дослідження (рентгенографію коміркових відростків і частин, суглбів, графічні записи рухів нижньої щелепи, записи різцевого та суглобового шляхів).

КЛІНІКА ПОВНОЇ ВІДСУТНОСТІ ЗУБІВ

Клінічна картина ротової порожнини з повною відсутністю зубів характе­ризується основними симптомами, серед яких виділяють старечу прогенію,атрофію коміркових відростків і частин, стан слизової оболонки, яка покриває їх і тверде піднебіння, втрату фіксованої міжкоміркової висоти, зміну зовніш­нього вигляду хворого, порушення функції жування та мови.

Клініку повної відсутності зубів важко уявити без старечої прогенії — це таке співвідношення беззубих верхньої та нижньої щелеп, що першим впадає увічі під час обстеження. Для розуміння поняття "стареча прогенія" необхідно пригадати анатомічну будову верхньої та нижньої щелеп, просторове розмі­щення у них зубів у разі ортогнатичного прикусу.

Фронтальна ділянка зубів верхньої щелепи разом з комірковим відрост­ком нахилені допереду. Жувальна група зубів своїми коронками нахилена до-зовні, а коренями досередини. Якщо умовно провести лінію по шийках зубів, утвориться коміркова дуга, а умовна лінія, проведена через різальні і жувальніповерхні зубів, утворить зубну дугу, яка буде більшою, ніж коміркова.

Дещо по-іншому складаються взаємовідношення між комірковою та зуб­ною дугами на нижній щелепі. У разі ортогнатичного прикусу група різців своїми різальними краями нахилена в язиковий бік, бічна група зубів своїми коронками також нахилена в язиковий бік,а коренями дозовні. У результатіумовні дуги, які утворюються, мають таке співвідношення. Зубна дуга нижньої щелепи є вужчою, ніж коміркова.Пригадавши анатомічну будову верхньої та нижньої щелеп, приходимо до висновку, що верхня щелепа звужується доверху, а нижня розширюється до-х відростку та частині. Так, комірковий відросток верхньої щелепи атрофу­ються зі щічного боку, на нижній щелепі коміркова частина атрофуються з язикового боку

Типи беззубих щелеп за Шредером:

а - перший тип;  б – другий тип;  в –третій тип

Характер атрофії допомагає глибше зрозуміти механізм виник­нення старечої прогенії.Змінюються співвідношення беззубих щелеп і в трансверзальному напрям­ку, у такому разі нижня щелепа стає ніби ширшою.

Сприятливішим моментом для ортопедичного лікування є прогнатичне співвідношення верхньої та нижньої беззубих щелеп. Після повної втрати зубів на щелепах розвиток старечої прогенії із зрозумілих причин має не такий вира­жений характер.

Клінічне розуміння механізму виникнення старечої прогенії, правильне трактування отриманих даних, дотримання норм деонтології (адже не завжди повна втрата зубів спостерігається тільки у людей похилого віку) дозволяє ліка­рю стоматологу-ортопеду правильно вибрати тактику лікування і визначитираціональну конструкцію повного знімного зубного протеза.

КЛАСИФІКАЦІЯ АТРОФІЇ ЩЕЛЕП

Після видалення зубів на щелепах комірковий гребінь значно змінюється. На жаль, процеси утворення нової кістки, яка заповнює дно комірки, дуже швид­ко проходять і настає другий етап, який характеризується постійною атрофією кісткової тканини. Швидкість прогресування атрофії залежить від загального стану організму, наявності у хворого до повної втрати зубів захворювань тка­нин пародонта тощо. Тому виникає необхідність класифікації беззубих щелеп для полегшення діагностичного та лікувального процесу. За допомогою класи­фікації лікар зможе відповідно до стану кісткової основи щелеп визначити не­обхідні для ефективного протезування матеріали.

Шредер у своїй класифікації виділив три типи беззубих верхніх щелеп.

Перший тип характеризується добре збереженими комірковими відрост­ками, добре збереженими верхньощелепними горбами, високим склепінням твердого піднебіння. Перехідна складка, місця прикріплення м'язів, складок слизової оболонки розміщені відносно високо.

Другий тип характеризується атрофією коміркового відростка середнього ступеня, збереженим склепінням твердого піднебіння та верхньощелепнихгорбів. Перехідна складка розміщена ближче до вершини коміркового відрост­ка порівняно з першим типом.

Третій тип беззубої верхньої щелепи характеризується різкою атрофією коміркових відростків. Верхньощелепні горби відсутні, склепіння твердогопіднебіння плоске, перехідна складка розміщена в одній горизонтальній пло­щині з твердим піднебінням.

Для протезування найсприятливіший перший тип, оскільки є добре збере­жені всі анатомічні утворення, які забезпечують хорошу анатомічну ретенцію.

Протезування беззубої верхньої щелепи за наявності третього типу є дуже

серйозною перепоною для лікаря-ортопеда. Відсутність коміркових відростків, верхньощелепних горбів,дуже низьке склепіння твердого піднебіння призводять до можливості зміщення базису протеза як у передньому, так і в бічному напрямках, низьке прикріплення вуздечокта перехідної складки сприяє скиданню протеза з протезного ложа.

Типи беззубих нижніх щелеп за Келлером: а - перший тип; б - другий тип;   в — третій тип; г — четвертий тип

Перший тип характеризується незначною рівномірною атрофією коміркових частин. Заокруглена коміркова частина є хорошою основою для базису протеза. Місця прикріплення м'язів та складок слизової оболонки розміщені біля основи коміркової частини. Перший тип спостерігається у разі майже одночасного видалення усіх зубів, тоді атро­фія відбувається рівномірно, але таких випадків у клініці буває дуже мало.

Другий тип характеризується різко вираженою, але рівномірною атрофією коміркової частини, місця прикріплення м'язів розміщені на рівні його розта­шування.

Третій тип характеризується вираженою атрофією коміркової частини у бічних відділах за наявності відносно збереженої у фронтальному. Такий типбеззубої щелепи формується у разі раннього видалення зубів у бічному відділі. Тип відносно сприятливий для протезування, базис протеза не зміщується у передньо-задньому напрямку.

У разі четвертого типу беззубої щелепи атрофія різко виражена у фрон­тальній ділянці коміркової частини. Така клінічна картина можлива за умовираннього видалення зубів у фронтальній ділянці. Тип несприятливий для про­тезування, існує загроза зміщення протеза допереду.

І.М.Оксман запропонував єдину класифікацію для верхньої і нижньої ще­леп, ураховуючи ступінь атрофії та конфігурацію коміркових відростків і час­тин  наявності першого типу є високий комірковий відросток і частина та високі горби верхньої щелепи, глибоке склепіння твердого піднебіння, високеприкріплення рухомої слизової оболонки ротової порожнини.

Другий тип характеризується середньою рівномірною атрофією коміркових відростка і частини та верхньощелепних горбів; склепіння твердого піднебіння виражене меншою мірою, прикріплення рухомої слизової оболонки середнє.

Третій тип характеризується різкою рівномірною атрофією коміркових відростка і частини та верхньощелепних горбів, склепіння твердого піднебіння стає плоским і розміщується на рівні коміркового відростка, рухома слизова оболонка прикріплена також на рівні останнього.

Четвертий тип характеризується нерівномірною атрофією коміркових відростка і частини та інших анатомічних утворень ротової порожнини, що дозволяє говорити про змішану форму атрофії.

Класифікація беззубих щелеп за Оксманом: А — верхньої та Б — нижньої: а

—        перший тип; б — другий тип; в — третій тип; г — четвертий тип.

ОЦІНКА СТАНУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПРОТЕЗНОГО ЛОЖА

Знання клінічних особливостей тканин ротової порожнини після видален­ня зубів має виключне значення для діагностики, лікування та прогнозуваннянаслідків після лікування. Адже після видалення зубів настає не тільки атро­фія кісткової основи, але й значно змінюється слизова оболонка, яка покриваєкоміркові відросток і частину, тверде піднебіння і з якою безпосередньо кон­тактує базис знімного протеза. Суплє виділяє 4 класи стану слизової оболонки ротової порожнини. Перший клас характеризується добре вираженими комірковим відростком —   на верхній і комірковою частиною — на нижній щелепах, які покриті трохи рухомою слизовою оболонкою. Тверде піднебіня покрите рівномірним шаром слизової оболонки, яка помірно рухома в її задній третині. Анатомічні складки слизової оболонки на обох щелепах знаходяться далеко від вершин комірково­го відростка і частини. За наявності слизової оболонки першого класу в ро­товій порожнині створюються сприятливі умови для ортопедичного лікуван­ня у разі повної відсутності зубів.

Другий клас характеризується атрофованою слизовою оболонкою, яка тон­ким натягнутим шаром покриває коміркові відросток і частину, тверде підне­біння. Місця прикріплення складок розміщені дещо ближче до вершини комі­ркового відростка.

Третій клас характеризується тим, що коміркові відросток і частина та зад­ня третина твердого піднебіння покриті розрихленою слизовою оболонкою. Такий стан слизової оболонки часто спосте­рігається у разі атрофованих коміркових відростка та частини.

У разі четвертого класу коміркові відросток та частина покриті рухомими тяжами слизової оболонки, що розміщені повздовжньо і можуть легко змішуватися під час незначних навантаженнь. Тяжі можно спостерігати частіше на нижній ще­лепі за повної атрофії коміркової частини. Необхідно зазначити, що тяжі можуть за-щемлюватися і тоді користування проте­зами стає неможливим.

Запропонована Суплє класифікація стану слизової оболонки ротової порожнини має важливе практичне значення для клініки ортопедичної стоматології.

Зони слизової оболонки верхньої щелепи за Л юндом

Ураховуючи різний ступінь податливості, Люнд ділить нерухому або ма­лорухому слизову оболонку верхньої щелепи на чотири зони

Слизова оболонка першої зони дуже тонка — через неї просвічуються су­дини, розміщена в ділянці піднебінного сагітального шва, не має підслизового шару, прикріплена безпосередньо до періоста і характеризується мінімальною податливістю. Люнд цю зону назвав медіанною фіброзною зоною.

Друга зона розміщена на комірковому відростку і прилеглих до нього ділян­ках. Ця зона покрита туго натягнутою слизовою оболонкою, яка майже не маєпідслизового шару і називається периферійною фіброзною зоною.

Третя зона покрита слизовою оболонкою, яка прикріплена до періоста за допомогою шару, що складається переважно із жирової тканини. Ця зона має середню податливість і називається жировою.

Четверта зона — задня третина твердого піднебіння — має підслизовий шар, багатий на слизові залози, який включає небагато жирової тканини; цей шар м'який, пружинить у разі вертикального навантаження, має найбільшу по­датливість і називається залозистою зоною.

За даними Шпренга, податливість слизової оболонки ротової порожнини у різних ділянках неоднакова і коливається в межах 0,3-4 мм. Знання ступеняподатливості необхідне у разі визначення меж базису протеза та виготовлення знімного зубного протеза

СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ПЕРЕД ПРОТЕЗУВАННЯМ

Нерідко стан тканин беззубої ротової порожнини не дозволяє здійсню­вати протезування. Тому лікар стоматолог-ортопед проводить цілий комп­лекс заходів щодо підготовки тканин ротової порожнини до протезування. Таку підготовку найчастіше проводять на коміркових відростку та частині і слизовій оболонці, яка їх покриває. Детальний опис обсягу операцій щодо ви­правлення форми коміркових відростка і частини, хірургічна підготовка твер­дого піднебіння, видалення тяжів та рубців слизової оболонки протезного ложа й інші спеціальні методи описані у розділі "Підготовка ротової порож­нини до протезування".

Щодо підготовки самих коміркових відростка та частини, то найчастіше доводиться видаляти кісткові виступи — екзостози, що звичайно утворюються після видалення ікол та неправильних дій хірурга-стоматолога, який після екс­тракції зуба не перевіряє краї комірки. Наявність гострих кісткових виступів є серйозною перешкодою для ефективного протезування.

Часто на нижній щелепі доводиться проводити хірургічним шляхом ко­рекцію гребеня коміркової частини, що ще й покривається атрофічною слизо­вою оболонкою. Але не завжди можна провести коміркоектомію, особливо коли висота коміркової частини незначна. Така операція у цій клінічній ситуації може значно поліпшити умови для протезування.

У разі задавнених випадків, довготривалого користування неякісними знімними протезами можна спостерігати фіброзні тяжі слизової оболонки, їх ще називають рухомим гребенем. У такому разі рухомий гребінь необхідно ви­сікати, але бувають і винятки, коли атрофія коміркового відростка виражена, ахірургічне втручання ще більше погіршить умови для протезування.

Під час підготовки слизової оболонки ротової порожнини до протезуван­ня необхідно дотримуватися правил обов'язкового ліквідування її запалення. Це передусім лікування гінгівітів, папілітів і, особливо, "протезних стоматитів". Проведення ортопедичних заходів за наявності гострих запальних процесів уротовій порожнині неприпустиме.

Крім описаних існують ще інші чинники, які створюють серйозні пере­шкоди для протезування. Необхідно назвати такі, як гіпертрофічні розростан­ня слизової оболонки в ділянці гребеня коміркового відростка, низьке при­кріплення вуздечок та тяжів слизової оболонки. За їх наявності звичайно про­водять хірургічні втручання.

Деякі вчені запропонували свої оригінальні методи підготовки ротової порожнини у складних клінічних умовах. Так, Вассмунд пропонує такі мето­дики оперативних втручань з метою поліпшення умов для фіксації протезів:

1) поглиблення присінка рота;

2) перенесення місць прикріплення м'язів;

3)утворення необхідного склепіння;

4)видалення основи виличного відростка.

Мейснер, П.П.Львов описали випадки створення ними хірургічним шля­хом кісткових тунелей на нижній щелепі із закріпленням у них металевих стержнів для фіксації нижнього повного зубного протеза.

Грюнфельд, Н.Н.Знаменський намагалися поліпшити фіксацію протезів за рахунок імплантації штучних пунктів (платинових циліндрів) у щелепні кістки.

Г.Б.Брахман запропонувала використання трупного хряща для відновлення коміркового відростка, але серйозні недоліки не дозволили впровадити цейметод у практику, так само як і не знайшли широкого використання пластмаси для відновлення його висоти .

Запропоновано спосіб використання піднадкісткового металевого карка­са зі штифтами, що виступають, за С.Кеммером.

Кемені та Варга пропонували використовувати ретромолярну ділянку для поліпшення фіксації нижніх знімних протезів за допомогою пелотів з метале­вими стержнями.

Усі ці методи операцій та удосконалень не знайшли широкого викорис­тання у клініці ортопедичної стоматології через дуже високий відсоток ускладнень та небажання хворих ними лікуватися.

СХЕМА ЗАПОВНЕННЯ ІСТОРІЯ ХВОРОБИI. 

Офіційні дані:  

  а) назву  

  б) Вік   

 в) Рід занять   

г) адресу

 

II. Скарги хворого (жувальна розлади, естетика, дефект коронки, мобільність, підвищуючи стирання зубів, біль скронево-нижньощелепного суглоба, біль в основі знімного протезу,  зуба під штучну коронку і т.д.)

 

III. Анамнез захворювання:

1. В якому віці пацієнт почав втрачати зуби і те, що, в якій послідовності (різці, ікла, премоляри, моляри).

2. До відома патології зубів умов роботи, життя, сталого захворювань (рахіт, інфекційні захворювання, шкідливих звичок і т.д.).

3. Причини, чому зуби руйнувались (остеомієліт та ін.)

4. Який розвиток пацієнта до відома тракту після втрати зубів (розлад смаку, апетиту, відрижка, нудота, блювання, відчуття тяжкості в епігастральній області до і після їжі, болі і т.п.).

 

1. Якщо втрати зубів відбивається на мові.

2. Чи є у пацієнта, обмежене споживання їди (заміна твердої їжі для більш м'яку).

7. Профілактика здоров'ям зубів здійснюється, в якому віці і чи є це регулярна (застосування зубної щітки, порошок, паста, очищає ввечері або вранці, перед їжею, після їжі).

8. Пацієнт в перший раз або повторно. Чи є у нього або незнімний протез (протягом якого часу, його думку з приводу протеза.

9. Причини невдоволення протез (болі, поганий фіксації знімних зубних протезів, незадовільна естетика, печіння слизової оболонки порожнини рота під протезом, нудота, втома жувальних м'язів, розлад артикуляції, impairmentof дикція, тривалої адаптації, пролежнів і т.д.).1

10. Використання старого протеза (естетики, оклюзія, фіксація, штучних зубів, в ортопедичній тканини ліжко, застібками, ставлення до ясенний край і т.п.).

11.Что загальні захворювання у пацієнта (анемії, алергії, виразки шлунка, дванадцятипалої кишки, цукровий діабет,  геміплегії, поліартрит, бронхіальна астма, трійчастого нерва і т.д.)

12. Наявність шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю).

13. Ліки пацієнт постійно або тільки останнім часом займає.14. Якщо пацієнт відчуває хвилювання, тривогу перед. Що викликає хвилювання є.

15. Будь анестезію в минулому в лікуванні або витяг зубів, її ефективність.

16. Особливості преморбідного людина (нормальна тема, виразність деякі особливості, тривожно-недовірливих, зі схильністю до сумнівів, демонстративно, істеричні, збудливі пасивний, безвольний, натхненний, замкнуте, відлюдний осіб).

 

IV. Об'єктивні дані:

А) Зовнішній огляд.

1. Тип особи (конічні, перевернутого конуса, квадратні, округлі).

2. Стан шкірних покривів особи (колір, тургор, висип, рубці і т.д.).

3. Виразність психічного і носогубні складки (помірно виражена, згладжуються, глибокий).

4. Приєднання губи (губи зімкнуті без тиску, напружені).

5. Кути рота (знижений, не опускається), є / немає заїди.

6. Форма підборіддя (прямий, зміщується в бік, виступає, раковини вниз).

7. Форма нижньої третини обличчя (зниження, підвищення, без змін).

 

B) вивчення скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).

1. Ступінь відкриття рота (вільний, обмежений).

2. Характер руху нижньої щелепи (гладка, в'ялене м'ясо).

3. Наявність зміщення (вправо, вліво, відсутній).

4. Дані пальпації mandibularheads (рух headsis гладкою, в'ялене м'ясо).

5. Дані аускультації (тріск, хрускіт, клацання)

C) вивчення порожнини рота.

1.А загальна характеристика слизистої оболонки порожнини рота (колір, вологість, наявність патологічних утворень: поліпи, рубці, афти, ерозії, виразки та ін.)

2. Слиновиділення (рясні, бідні, нормальні).

3.A стан гігієни порожнини рота (добре, задовільно, незадовільно).

4.ДЕНТАЛЬНИЕ формулою. Вид укусу (ортогнатична, прямий, biprognathic, прогнатичний, progenic, хрест, глибока, відкрита, фіксовані, нестабільна, ratioof беззубих альвеолярних відростків верхньої і нижньої щелепи).

5. Ознаки від виду укусу: 

  а) Ознаки приєднання щодо всіх зубів, ознаки приєднання передніх зубів  

 б) Ознаки приєднання жувальних зубів у buccopalatal напрямку,   

в) Ознаки приєднання зубів в передньо-задньому напрямку.

6. Стан зубного ряду  

 а) форми зубних рядів (еліпс, параболічної трапеції, вирівняв і т.д.), 

  б) положення окремих зубів в зубному ряду 

  в) деформації зубного ряду (класифікація за AIGavrilov, Кеннеді).

7. Стан зубів (форма, колір, стан твердих тканин: любов, карієс, гіпоплазія, флюороз, наявність тріщин, їх стан).

8. Стан з пародонта:  

 а) стан ясен (запалення, атрофія), 

 б) оцінка ясенної кишені (глибина, виділення гною), 

  в) Поширення процесу 

  г) Стійкість зубів 

  д) Ставлення внутрішньоальвеолярної зубів.

9.Amount антагоністичних пар зубів.

1. Характеристика дефектів зубних рядів (державної, локалізація, форма, розмір).

2. Стан беззубих альвеолярного відростка верхньої щелепи:  

 а) характер і ступінь атрофії (рівномірна, неоднорідне, великі, малі, середні), 

  б) вид вестибулярний нахил верхньої щелепи (квартири, круті, з навісом)  

 в) наявність кісткових виступів на альвеолярному afterextraction процесу зубів (локалізація, ступінь, глибину канавки, захворюваність кістки виступи на тиск),  

 г) форма гребеня альвеолярного відростка в передній і бічних частинах (загострені, прямокутне, усічений конус, напівовальний, плоский, широкий гребінь, вузький гребінь),   

д) наявність вільних гребеня (локалізація, розмір, зсув degreeof),  

 F) Виразність максилярні бульби (форма vestibularand дистальної поверхні, праворуч, ліворуч).

12.Характеристику рельєфу твердого піднебіння:  

 а) форма і висота твердого піднебіння (високий звід, низький, середній, широкий, вузький),  

 б) стан шва твердого піднебіння (увігнуті, опуклі, плоскі), 

 в) Палатин тора (форма, розмір, локалізація),  

 г) форма дистального краю твердого піднебіння (склепінні, квартира).

13.Характеристика слизової оболонки верхньої щелепи ортопедичні ліжка виповнився: 

  а) податливість слизової оболонки твердого піднебіння,  

 б) Виразність буферних зон, 

  в) Виразність поперечні піднебінні складки в передній твердого піднебіння  

 D) Виразність піднебінних сліпого отвору, їх локалізація (виповнився лінія "А", попереду лінії "А", за лінією «А»), 

  д) Incisive сосочків (розмір, гнучкість), 

  е) розташування перехідних рази по відношенню TOTHE alveolarprocess (біля основи, на рівні схилі, у верхній частині), 

  г) ступінь виразності, форма і місце кріплення вуздечки верхньої губи, передніх і бічних ротової смуг альвеолярної слизової оболонки (у підстави, з нахилом верхньої щелепи бульби, бульб верхньої, щоб апоневрозі м'язів м'якого неба)

14.The стан кісткової основи ортопедичної підлогу нижньої щелепи: 

  а) характер і ступінь атрофії альвеолярного відростка (рівномірна, нерівномірна, великі, малі, середні), 

  б) розміри, форму і локалізацію екзостози,  

 в) наявність психічного тор (розмір, форма) 

  D) Виразність внутрішні косі лінії, їх форма (гострий, загострені, округлі), захворюваність від тиску, 

  д) Наявність кісток утворень на альвеолярний afterremoval процесу зубів (локалізація, форма, розмір, sensitivityto тиск)  

 е) форма гребеня альвеолярного відростка в передньому і lateralparts нижньої щелепи (загострена, прямокутна, trunkated конуса, напів-овальні, плоскі, широкі гребеня),  

 г) Наявність вільних гребінь на нижній щелепі (локалізація, розмір, ступінь зміщення).

15.Характеристика слизової оболонки ортопедичним ліжком на нижній щелепі: 

  а) розташування перехідних рази по відношенню процес TOTHE альвеолярного (біля основи, на рівні схилі, у верхній частині),  

 б) ступінь виразності, форма і місце кріплення вуздечки нижньої губи, мови, передніх і бічних щічні-alveolarstreaks слизової оболонки (у підстави, до схилу, до topof альвеолярного відростка),   

 в) наявність складок слизової оболонки альвеолярного відростка (розташування, напрямок, розправлятися, що не розправлятися), 

  D) Слизові горбки (форма, розмір, рухливість, консистенція, болючість при пальпації).

1. Розмір і форма під'язикового простору (праворуч, ліворуч).

2. Розмір і форма під'язикового простору в передній частині partof нижньої щелепи (великий, маленький, у вигляді тріщини, з triangularform, трапеції).

3. Підщелепний слинних залоз (присутність, їх положення в рухів мови: виступати через гребінь альвеолярного відростка, не виступають).

4. Розмір і тонус мови (збільшені, не збільшені, тонус помірний, підвищений).

5. Тонус м'язів підлогу порожнини рота, щоки, губи помірний, збільшилося, опущені).V.Data спеціальних методів обстеження:

1.The характерні радіологічного зубів і тканин пародонту(Стан твердих тканин коронки і кореня, розмір andpeculiarities порожнини зуба, кореневих каналів, ширини і характеристика OFTHE пародонту тріщин, стан компактний пластини, стінки альвеоли і губчастої речовини альвеолярного відростка, presenceof вогнища хронічного запалення і т.д.)

1. Дані рентгенологічного дослідження скронево-нижньощелепних суглобів.

2. Дані томографії та цефалометрія.

3. Дані вивчення діагностичних моделей щелеп.

 

VI. Діагноз і диференційний діагноз.     Діагноз встановлюється на підставі даних клінічного обстеження пацієнта, який має складатися з основного і супутніх один.   

  1. Основного захворювання та його ускладнень:а) Які основні захворювання клініці;

б) Ускладнення і порушення пов'язані донної основного захворювання. 

2.Основа захворювань, які лікують стоматологи інших розділів стоматології. зроблено у випадку необхідності. 

3.In діагнозом "Часткова втрата зубів" необхідно вказати вид стоматологічних, і «повної втрати зубів" - TypeOf беззубою щелепи IMOksman.

 

VII. План підготовки порожнини рота протези:

1. Загальні заходи санації (видалення зубного нальоту, зубів, видалення коренів і зубів з рухливістю III ступеня, захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і т.д.).

2. Спеціальна підготовка порожнини рота (зубів, оклюзії порушень, висічення, передача вкладень вуздечку, смуги слизової оболонки, поглиблення рота, поверх порожнини рота і т.д. ).

 

VIII. План ортопедичного курсу. Вкажіть, які протези (миттєвої, найближчого, дистанційний). Обгрунтуйте вибір протеза.

 

IX. Щоденник ортопедичного лікування. Всі номери пацієнта записані із зазначенням дати сюжетом докладний опис даної клінічних процедур. У repeatedreferences пацієнта після застосування зубний протез скарги, враховуючи об'єктивне розслідування, характер наданої допомоги та особливості адаптації пацієнта до протез описані. Зробити оцінку nearestresults протеза (якість протеза, функціональні властивості, стан і реакцію ортопедичних тканини ліжко, amountof виправлення, реакції пацієнта і т.д.).X.Epicrisis і прогноз ортопедичного лікування. Ім'я, по батькові, прізвище, вік і скарги хворого на dayof посиланням на клініці записані, діагноз, початок і припинення лікування, свого роду протез протеза і будівництва.Стан пацієнта в результаті лікування andprognosis описані.

 

Зміни в щелепних кісток, зубів та особи після видалення зуба LossThe втрати зубів створюють безліч проблем з розчиненням від кісткової структури, втрата підтримки обличчя, надаючи підвищене поява пігментних і зморшки, пошкодження зубів, що залишилися, які повинні як і раніше несуть повний напруг жування. Як тільки необхідне зуби відсутні, то вибір продуктів і поживних зміни починають викликати проблеми зі здоров'ям і вплинути на загальний стан добре being.

Loss Єдиного ToothEven після втрати одного зуба, кістки щелепи незворотно змінюється, якщо імплантат не замінює зуб. Без жувального тиску, щоб стимулювати кістки воно починає розчинятися відразу після видобутку і триває вічно, якщо імплантат поміщається. Якщо залишити достатньо довго, кісткової пластики необхідно перед імплантат може бути використаний. Останнє зображення вище показує, коли втрати кісткової маси досягла важкої state.Loss з цілої щелепу

TeethBelow здорового щелепи в порівнянні з одним де всі зуби були видалені, і погіршення щелепи відбувається. Погіршення описаний під самий останній знімок цієї серії як кістка стискається, життєво важливих структур (наприклад, нерв) виявився відкритий. Потім протез тисне на цей нерв робить протез ще більш болючим для wear.Facial косметичних проблем після видалення зуба LossThe погіршення щелепних кісток ефекти появи, як особа "штори" на кістки. Це змушує вас виглядати набагато старше, то ваші природні вікові і додає більше не-вікові зморшки, то мати-природа призначена для you.Facial усадка лицьове просідання, передчасне старіння і втрата функції є результатом усадки у верхній і нижній щелепі . Зуб дрейфуючих і руйнування зубів, що залишилися Коли всі зуби присутні і зворушливо всім рот зубів підтримувати один одного так само, як цеглини в римській archway.When Коли зуби відсутні, то протилежної зуби не мають «лічильник діючої сили» і прорветься вгору в рот. За відсутності задніх зубів не торкнуться стресу тепер знаходиться на передніх зубах, це «перевантажень» їх і змушує їх рухатися вперед і назовні. Повернувшись моляри відсутні пошкодження ще більш серйозними.

Назад жувальні зуби починають прорізатися вниз у порожні простору, де нижні корінні зуби відсутні. Назад жувальних зубів впасти ще далі вниз в нижню відсутніх зубів простору жувальної сили перейшли на передні зуби і з перевантаженими стресу передні зуби починають спалаху і вентилятор крім створення простору Фаннінг і прогалини погіршуватися з часом це зрештою Фаннінг призводить до пухкості і захворювань ясен і втрати передніх зубів

Відбитки при повному протезуванні діляться на анатомічні і функціональні. Анатомічним вважається відбиток, знятий стандартними відбитковими ложками без застосування  функціональних проб для обробки країв у спокої. Вони діляться на робочі і допоміжні. По робочих виготовляється протез, допоміжний знімають з протилежного боку для правильної постановки зубів. Якщо  протезують обидві щелепи, то обидва відбитки будуть робочими. Функціональний відбиток знімається індивідуальними ложками із застосуванням функціональних проб. По висоті країв вони діляться на власне функціональні і функціонально-присмоктувальні. По ступеню відтиснення слизистої оболонки - на компресійні і такі, що розвантажують.

      Для анатомічних відбитків можна застосовувати гіпс, альгінатні матеріали. Методика зняття полягає в підборі ложки, замісі відбиткової маси, нанесення маси на ложку, /замішуванні в кількості, достатній для формування країв/. При виражених верхньощелепних горбах, високому склепінні піднебіння перед введенням ложки в порожнину рота необхідно змастити вказані місця відбитковою масою за допомогою шпателя. Потім зуболікарським дзеркалом відтягуємо правий куточок рота хворого, а відбиткову ложку з масою вводять в правий кут рота просуваючи назад під контролем  зору до упору в передні піднебінні дужки, захоплюючи верхньощелепні горби. Придавлюємо середнім і вказівним пальцями ложку до піднебіння, витісняючи залишки маси вперед. Лівою рукою формуємо вестибулярну сторону відбитку рухаючи його вгору і назад, м'які тканини щоки і верхню   губу - вперед і вниз. Хворого просять повторювати ці  рухи. Після твердіння відбиткової маси ложку виводять і оцінюють відбиток з еластичної маси, тоді   слід відразу ж відлити модель. Її використовують для виготовлення індивідуальної ложки.

      Методика зняття відбитку з нижньої щелепи відрізняється тим, що введена спочатку ложка опускається в передній   частині і перекидається відразу ж в ретромолярний простір,  при цьому просять хворого підняти кінчик язика до піднебіння, а потім висунути вперед і провести по облямівці  верхньої губи. Край обробляється з вестибулярного боку активно /хворим/ і пасивно /лікарем/. Допоміжний відбиток при повному протезуванні знімається тільки в тому випадку, якщо протез виготовляється на одну щелепу.

Етапи виготовлення знімних протезів діляться на клінічні і лабораторні. Клінічні етапи:

1. Підготовка порожнини рота до протезування

2. Вибір конструкції, матеріалу

3. Зняття відбитків і передача їх до лабораторії з вказівками. Лабораторні етапи виготовлення повного знімного протеза:

1. Відливаємо моделі. Моделі повинні мати точний відбиток відбитка.

 2. Виготовляємо індивідуальну ложку (якщо вона потрібна)

3. Якщо ви виготовляєте індивідуальну ложку, вам слід відлити вже повторну модель після повторного зняття відбитка індивідуальної ложкою лікарем у пацієнта.

4. Виготовляємо базис з прикусними валиками: а) накресліть на моделі майбутній базис хімічним олівцем. Межі базису повного знімного протеза проходять по перехідній складці, обходить щічні тяжі і губну вуздечку. На верхній щелепі перекриває лінію А на 2-3 мм, а так само перекриває верхньощелепні горби. На нижній щелепі проходить так само по перехідній складці, обходить щічні тяжі і губну вуздечку, так само перекриває нижньощелепні бугри. Після чого виготовляємо базис з базисного воску. З того ж воску виготовляємо прикуснівалики. Для прикусних валиків слід накреслити середину альвеолярного гребеня олівцем і вивести цю лінію на цоколь моделі.

Валики повинні розташовуватися по середині альвеолярного гребеня і мати дистальний скіс. На верхній щелепі валик повинен мати форму еліпсоідну на нижній - параболічну. Прикусні валики повинні бути монолітні з базисом протеза. Базис на нижній щелепі слід зробити потовщеним. Після виготовлення прикусних валиків слід вставити дріт в базис для його зміцнення. Передайте базис з прикусними валиками лікарю для визначення центральної оклюзії і визначення висоти прикусу.

 Після того, як ви отримаєте назад певний лікарем прикус, ідуть етапи лабораторні:

5. Виготовляємо новий базис, але вже з постановочним валиком.

6. Постановка зубів по склу або протетичний площині. Скло або протетична площина повинна бути плоскою і абсолютно рівною.

При постановці зубів на верхній щелепі слід дотримуватись правил: зуби ставляться з центральних різців, спочатку на одній стороні, потім, на іншій. Наскільки відомо, зубна дуга має характерну криву Шпеє, на яку потрібно опиратися і ставити зуби так, щоб її відтворити. Якщо зуби на нижній щелепі є, то зуби ставляться по їх прикусу.

 При повній відсутності зубів на обох щелепах, послідовність постановки така:

1.На нижній прикусний валик ми приклеюємо скло або протетическую площину.

2. Ставимо зуби з центрального різця. Центральний різець торкається скла всієї ріжучої поверхнею. Боковий різець відстає від скла на 0,5 мм. Ікло стосується гострим вестибулярним бугром.Перший премоляр торкається тільки щічним бугром, піднебінний ж відстає. Другий премоляр повністю торкається усіма буграми скла. Перший моляр торкається скла тільки передненебним горбком. Передньощічний не дістає скла на 0,5 мм, задньощічний на 1,5 мм, задньопіднебінний на 1 мм. Другий моляр не торкається скла горбками: передньопіднебінним на 0,5 мм, передньощічним на 1 мм, задньощічним на 2 мм, задньопіднебінний на 1,5 мм.

При цьому дотриманні створюються сагітальній і трансверзальних криві, які утворюють множинний контакт при розмелюючих рухах нижньої щелепи.

3. Постановку зубів на нижній щелепі слід починати з 2 премоляра. Видаліть скло і виконайте новий базис по межахах. Всі зуби повинні стояти по дузі, по середині альвеолярного гребеня.

4. Після постановки зубів робимо попереднє моделювання. Звільняємо шийки зубів від воску, заливаємо відсутні місця воском, красиво моделюємо в області шийок зубів, створюючи природний вигляд.

5. Передаємо в кабінет лікаря на примірку.

6. Отриманий після примірки протез моделюємо остаточно для варіння. Остаточне моделювання передбачає собою такі правила:

- Краї базису протеза повинні мати краплеподібну форму

- шийки повинні бути відкриті

- краї базису повинні бути долиті киплячим базисним воском

- зуби з оральної сторони повинні бути закриті базисом на 1 / 3 у фронтальній ділянці, і на 2 / 3 в бічному.

Підріжте модель і приберіть максимальну кількість зайвого гіпсу гіпсовим ножем або на тримері, так буде зручніше гіпсувати.

     7 Після остаточного моделювання згладьте протез ватою з мономером, або      ж ватою з вазеліновим маслом.

    8. Приступаємо до гипсовки зворотнім методом. Гипсовку слід проводити акуратно, опустивши модель, насичену перш водою, для уникнення деформації базису, до країв базису протеза. Після чого, замивати пензликом або зубною щіткою, звільнивши повністю базис. Дайте застигнути гіпсу і наситьте його водою для ізоляції від другої частини кювети.

9. Загіпсуйте другу частину кювети. Замішайте гіпс рідко і залийте трохи в другу частину кювети, пройдіть пальцем або пензликом для уникнення згодом пор. Закрийте кювету і відправте під прес для видавлювання зайвого гіпсу. залиште застигати.

10. Коли гіпс застиг, це відбудеться за 20-30 хвилин, поставте виварювати віск у киплячу воду, 100 градусів, на 10 хвилин. Відкрийте кювету і випарьте гарненько віск з обох частин кювет. Дайте трохи охолонути кюветі і приступайте до ізоляції.

11. Ізоляція при виготовленні знімних протезів - це ваш рятівник від довгої обробці. Ізолювати треба ретельно, візьміть пензлик з плоскою і жорсткою щетиною і «Изокол» залийте область зубів і базису на 1 / 3. Дуже ретельно пройдіть пензлем у всі щілини і поставте так, щоб надлишки стікали з кювети. Якісна ізоляція повинна пройти 3-х етапно: на гарячий гіпс, на теплий і на холодний.

12. Після чого замішуйте пластмасу згідно її інструкції. Пакувати пластмасу слід в тістоподібну стадію дозрівання. Дотримуйтесь суворо режим її полімеризації. Після варіння дайте протезу охолонути на повітрі. Відкрийте протез акуратно і звільніть максимально від гіпсу.

13. Приступайте до обробки карборуднимі фрезами, якщо ви добре ізолювали протез, вам буде потрібно лише обробити краї, шліфувати і полірувати. Якщо ж між зубами гіпс, приберіть його з допомогою конусовидного бору, не пошкодивши при цьому зуби.

14. Поліруйте спочатку Фільц, потім щіткою з абразивним матеріалом і остаточний блиск проведіть полірувальним м"яким колом.

15. Протез відправляється в кабінет лікаря для припасування.