- •1. Американська школа регіоналістики (праці г. Зіпфа, в. Беррі, у. Ізарда).
- •2. Напрями управлінської діяльності.
- •1. Європейська школа регіоналістики (в. Кристаллер, а. Льоша, х. Бос, а. Вебер, т. Александерсон).
- •2. Структура регіональної політики.
- •2. Пріорітети економічного розвитку регіонів України.
- •2. Методи прогнозування рпс (генеральні схеми, галузеві схеми, територіальні схеми, цільові комплекси: програми, схеми і проекти районного планування).
- •1. Концепція «Регіономістики» (праці п.І. Алампієва, в.В. Кістанова).
- •2. Теорія штандарту а. Вебера.
- •4. Дайте визначення: «Демографічний потенціал – це…»
- •5. Складіть схему галузевої структури металургійного комплексу України.
- •2. Хорологічна концепція Гетнера.
- •5. Стуртура машинобудування
- •Види регіонів
- •2. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки
- •Харчова промисловість
- •2. Предмет і об’єкт вивчення рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури легкої промисловості України.
- •2. Основні компоненти рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури агропромислового комплексу України.
- •2. Форми територіально-виробничих комплексів.
- •5. Складіть схему галузевої структури рослинництва України.
- •2. Галузева (компонентна) структура народного господарства України.
- •Складіть схему територіальної структури розвитку цукровобурякового підкомплексу України.
- •1. Теорія розміщення виробництва й.Тюнена.
- •2. Наслідки глобалізації та регіоналізації.
- •5. Складіть схему територіальної структури розвитку плодовоовочевого комплексу України.
- •1. Класифікація країн за економічним розвитком.
- •2. Поняття економічного простору.
- •5. Складіть схему спеціалізації країн світу у виробництві продукції апк.
- •1. Форми територіальної організації продуктивних сил.
- •2. Показники ефективності виробництва.
- •Проблеми економічного районування території України.
- •Проблеми індустріально-розвинених регіонів України
- •1. Види кластерів.
- •2. Характеристика структурного підходу в регіональній економіці.
- •2. Теорія центральних місць в. Кристаллера.
- •5. Сруктура буд комплексу укр
- •1. Податкова та субсидійна політика України .
- •2. Закон економії робочого часу.
- •5. Деревообробний підкомплекс
- •2. Машинобудівний комплекс світу
- •4. Дайте визначення: «Коефіцієнт спеціалізації – це…»
- •1. Види економічної інтеграції
- •2. Основні проблеми металургійного комплексу України.
- •4. Схема розвитку продуктивних сил економічних районів.
- •5. Мінеральні ресурси
- •Субрегіональні утворення та Єврорегіони України.
- •5. Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу України
- •Концепція регіонального розвитку країн єс.
- •5. Схема соціальної інфраструктури
- •Проблеми розвитку технополісів та технопарків.
- •Фактори впливу на рпс.
- •1. Значення технопарків.
- •2. Сучасні проблеми територіальної організації національного господарства України.
- •Товарна структура роздрібного та оптового товарообороту торговельних підприємств в Україні*
- •1. Перспективи розвитку інтеграційних об’єктів.
- •2. Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
- •4. Дайте визначення: «Промисловий комплекс – це…»
- •1. Принципи регіонального управління (загальні, спеціальні).
- •2. Економічний розвиток регіонів.
- •1. Рівні регіонального управління (народногосподарський, міжгалузевий, міжрегіональний, галузевий та регіональний).
- •2. Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •2. Закон територіального поділу праці.
2. Структура регіональної політики.
Регіональна політика – це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектру національних, політичних, соціальних факторів, що й дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Охоплює всю систему відносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами з іншого. Метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової трансформації, підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина. Під регіональною політикою, як правило, розуміють сферу діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Об'єктивними передумовами регіональної політики є структурна неоднорідність простору країни в природно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному і політичному аспектах. Подібна неоднорідність, інтереси і особливості регіонів мають враховуватися під час проведення будь-якого заходу. До основних об'єктів регіональної політики відносяться: виробничі (насамперед підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці), соціальні (насамперед - людина як представник соціуму, родини, етносу), грошово-фінансові процеси тощо. Суб'єктами регіональної політики можуть бути: окремі посадові особи (наприклад, Президент України), Верховна Рада України як найвищий у державі законодавчий орган, органи державної виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування, окремі юридичні особи (установи, організації і підприємства), громадські організації (Додаток). Наголосимо, що роль і значення громадських організацій у розробленні і реалізації регіональної політики в демократичних державах є дуже суттєвою і має тенденцію до постійного зростання.
3. 1. Теорія розміщення виробництва Йогана Тюнена доводить:
в) залежність рівня прибутковості підприємств від характеру їх розміщення.
2. Децентралізація це:
в) перерозподіл повноважень на користь місцевих громад.
3. Виробництво тролейбусів налагоджено
б) у Дніпропетровську, Києві;
4. В якій країні спостерігаються найбільші запаси уранової руди?
в) Канада, США, Намібія, Чад.
4. Сталий ро́звиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний. сталий розвиток — концепція комплексна, а тому глобальні кризи, екологічна, соціальна, економічна, розглядаються як прояв єдиної кризи цивілізації;
Завдання 5 Складіть схему галузевої структури тваринництва.
ВАРІАНТ №3
1. Радянська школа регіоналістики (праці Шніппера, Алаєва, Некрасова, Бадмена).
Шкіпер Р.І. визначає соціально-економічний потенціал «як сукупність елементів національного багатства, які задіяні в регіональному відтворювальному процесі». Відповідно соціальний потенціал поєднує: виробничі і всі суспільні відносини, форму господарства і господарювання як рушійну силу розвитку виробництва і суспільства в цілому; накопичене суспільне матеріальне багатство, яке використовується з метою збереження досягнутого рівня й подальшого зростання добробуту населення, поліпшення умов життя і системи життєдіяльності; накопичене соціально-культурне багатство, у тому числі рівень знань як інтелектуальне джерело суспільного прогресу; соціальне середовище і соціальна поведінка людей, у тому числі їх ставлення до праці.
За Алаєвим економічний район характеризується комплексністю, спеціалізацією, керованістю. Кожен район формується під впливом певних факторів (див. фактори РПС). Основою формування економічного району є територіальні соціальноекономічні системи – це таке просторове поєднання населення, соціальної, економічної, екологічної сфер, у якому на основі їх взаємозв’язку, збалансованості та взаємо доповнення створюються оптимальні умови для життєдіяльності суспільства. Стрижнем територіальної соціально-економічної системи є ТВК. ТВК – це поєднання підприємств (і установ), для якого територіальна спільність компонентів – фактор додаткового підвищення економічної ефективності за рахунок: а) значної стійкості взаємних зв’язків (особливо зв’язків інформаційних) і ритмічності виробничого процесу; б) скорочення транспортних затрат; в) раціонального використання всіх видів місцевих ресурсів і більш сприятливих умов для маневрування ними; г) створення оптимальних умов для поєднання галузевого (міжгалузевого) планування і управління з територіальним плануванням і управлінням. Територіально-виробничі комплекси (ТВК) – це поєднання підприємств і закладів, для яких територіальна цілісність компонентів є додатковим фактором підвищення економічної ефективності за рахунок: − значній стійкості взаємних зв’язків і ритмічності виробничого процесу; − скорочення транспортних витрат; − раціонального використання всіх видів ресурсів; − створення оптимальних умов для поєднання галузевого і територіального планування і управління. − Передумовами розвитку ТВК є: − природно-ресурсний потенціал території; − соціально-демографічні умови; − техніко-економічні умови. Компонентна структура ТВК. Під структурою розуміється упорядкування елементів (підприємств, виробництв), що проявляється у певних пропорціональних відношеннях і зв’язках між ними. Елементи ТВК – це поєднання підприємств що пов’язані техніко-економічними зв’язками (цукровий завод і сільськогосподарські підприємства, деревообробний завод і лісгоспи). Всі галузі ТВК за функціональною роллю поділяються: - галузі спеціалізації, які визначають місце району у територіальному поділі праці і беруть участь у міжрайонному обміні продукцією чи послугами.