5. Схема соціальної інфраструктури

ВАРІАНТ №25

1. Проблеми розвитку технополісів та технопарків.

1) політична нестабільність в країні;

2) обмежений попит на інноваційні пропозиції в середині країни;

3) низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

4) відсутність зацікавленості фінансових установ у підтримці інноваційних проектів;

5) наявність західної конкуренції, кількість якої особливо зросла за останній рік зі вступом України до СОТ;

6) прагнення західних замовників без істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал.

Також негативним фактором виступає вплив фінансово-економічної кризи, яка зменшила темпи розвитку НТП в Україні. Але незважаючи на це технопарки забезпечують поступовий розвиток інновацій. За останні 8 років було створено 16 технопарків, як розробили 116 інноваційних проектів, створили 3246 нових робочих місць, 12,3 млрд. грн. інноваційної продукції, майже 1 млрд. грн. було перераховано до бюджету, при цьому державна підтримка інноваційних проектів становила всього 0,5 млрд. грн.

Проведений аналіз результатів діяльності технопарків в Україні дозволяє сформулювати ряд проблем, пов’язаних з їхнім утворенням та функціонуванням: дефіцит бюджетних коштів, недоліки в законодавстві, щодо створення та розвитку інноваційно-інвестиційного середовища, розвитку та фінансування науки та освіти в Україні. Доцільно розробити державну програму організації та фінансового стимулювання технопарків і бізнес-інкубаторів, оскільки нинішні темпи їх створення не відповідають інтересам України. Дану програму слід розробляти спільно із зацікавленими міністерствами, щоб забезпечити створення регіональних інноваційних мереж в Україні з використанням вітчизняного та закордонного досвіду.

2. Фактори впливу на рпс.

Фактори РПС – це об’єктивно дані обставини (явища, процеси), які певним чином впливають на розміщення елементів продуктивних сил – сприяють доцільному і поступальному їх розвитку або гальмують його.При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів.Розрізняють такі групи факторів, які включають:

– природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови;

– екологічні – природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності людини;

– технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології;

– економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, призначення та якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.;

– соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів і забезпеченість ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури.

Кожна з цих груп поєднує багато факторів, серед яких розрізняють найважливіші (рис. 1).

Один із засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три найважливіших фактори: праця, сировина і транспорт. Згодом кількість факторів, що використовуються в економічному аналізі, значно збільшилася, їх можна об'єднати в групи, які впливають на розміщення виробництва.

Кожна територія характеризується набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. Тільки сукупність декількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення.

4. Глобаліза́ція — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У вужчому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

ВАРІАНТ №26