- •1. Американська школа регіоналістики (праці г. Зіпфа, в. Беррі, у. Ізарда).
- •2. Напрями управлінської діяльності.
- •1. Європейська школа регіоналістики (в. Кристаллер, а. Льоша, х. Бос, а. Вебер, т. Александерсон).
- •2. Структура регіональної політики.
- •2. Пріорітети економічного розвитку регіонів України.
- •2. Методи прогнозування рпс (генеральні схеми, галузеві схеми, територіальні схеми, цільові комплекси: програми, схеми і проекти районного планування).
- •1. Концепція «Регіономістики» (праці п.І. Алампієва, в.В. Кістанова).
- •2. Теорія штандарту а. Вебера.
- •4. Дайте визначення: «Демографічний потенціал – це…»
- •5. Складіть схему галузевої структури металургійного комплексу України.
- •2. Хорологічна концепція Гетнера.
- •5. Стуртура машинобудування
- •Види регіонів
- •2. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки
- •Харчова промисловість
- •2. Предмет і об’єкт вивчення рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури легкої промисловості України.
- •2. Основні компоненти рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури агропромислового комплексу України.
- •2. Форми територіально-виробничих комплексів.
- •5. Складіть схему галузевої структури рослинництва України.
- •2. Галузева (компонентна) структура народного господарства України.
- •Складіть схему територіальної структури розвитку цукровобурякового підкомплексу України.
- •1. Теорія розміщення виробництва й.Тюнена.
- •2. Наслідки глобалізації та регіоналізації.
- •5. Складіть схему територіальної структури розвитку плодовоовочевого комплексу України.
- •1. Класифікація країн за економічним розвитком.
- •2. Поняття економічного простору.
- •5. Складіть схему спеціалізації країн світу у виробництві продукції апк.
- •1. Форми територіальної організації продуктивних сил.
- •2. Показники ефективності виробництва.
- •Проблеми економічного районування території України.
- •Проблеми індустріально-розвинених регіонів України
- •1. Види кластерів.
- •2. Характеристика структурного підходу в регіональній економіці.
- •2. Теорія центральних місць в. Кристаллера.
- •5. Сруктура буд комплексу укр
- •1. Податкова та субсидійна політика України .
- •2. Закон економії робочого часу.
- •5. Деревообробний підкомплекс
- •2. Машинобудівний комплекс світу
- •4. Дайте визначення: «Коефіцієнт спеціалізації – це…»
- •1. Види економічної інтеграції
- •2. Основні проблеми металургійного комплексу України.
- •4. Схема розвитку продуктивних сил економічних районів.
- •5. Мінеральні ресурси
- •Субрегіональні утворення та Єврорегіони України.
- •5. Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу України
- •Концепція регіонального розвитку країн єс.
- •5. Схема соціальної інфраструктури
- •Проблеми розвитку технополісів та технопарків.
- •Фактори впливу на рпс.
- •1. Значення технопарків.
- •2. Сучасні проблеми територіальної організації національного господарства України.
- •Товарна структура роздрібного та оптового товарообороту торговельних підприємств в Україні*
- •1. Перспективи розвитку інтеграційних об’єктів.
- •2. Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
- •4. Дайте визначення: «Промисловий комплекс – це…»
- •1. Принципи регіонального управління (загальні, спеціальні).
- •2. Економічний розвиток регіонів.
- •1. Рівні регіонального управління (народногосподарський, міжгалузевий, міжрегіональний, галузевий та регіональний).
- •2. Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •2. Закон територіального поділу праці.
2. Машинобудівний комплекс світу
Машинобудування - цілий комплекс галузей обробної промисловості. Умовно в складі машинобудування світу можна виділити три великі групи, що охоплюють понад 90 % усіх товарів, які випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції: 1) загальне машинобудування; 2) транспортне машинобудування; 3) електротехніка (включаючи електроніку).
Без машинобудівної продукції існування людства просто неможливе. Машинобудування є головною галуззю промисловості світу. Приблизно 90 % його продукції забезпечують індустріально розвинені країни. Лідерами в цій галузі є США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія, Іспанія, Китай, Бразилія. В економічно відсталих країнах частка продукції машинобудування в загальному обсязі обробної промисловості не перевищує 20 %.
Найбільш розгалуженим є загальне машинобудування, що налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продукції тяжіє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Наприклад, верстатобудування - приналежність здебільшого "елітних" держав, як-от: Японії, Німеччини, США, Італії, Швейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів. Аналогічна картина в розміщенні спостерігається у сфері важкого машинобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкраще розвинуте насамперед у таких країнах, як США,Японія, Німеччина, Велика Британія.
Відбулися істотні зміни в територіальному розподілі праці між країнами у випуску продукції транспортного машинобудування. Так, колись провідні суднобудівельні держави - Велика Британія, Італія, Нідерланди, США - поступилися лідерством у світовому суднобудуванні Південній Кореї, Японії, Фінляндії, Бразилії. Вагонобудування плавно "переміщається" до середньорозвинутих країн - Індії, Бразилії, Аргентини, Туреччини,Мексики, Ірану, Таїланду, Чилі, Колумбії, а в перші чотири країни - і локомотивобудування. У цих процесах вагому роль відіграла дешевша наймана праця, що використовується у нових країнах.
У сучасних умовах зазнали істотних змін чинники розміщення і автомобільної промисловості. Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяжіли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних комунікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит. У виробництві автомобілів тривалий час поперемінно лідирують дві країни - США і Японія. Стабільним обсягом випуску автопродукції відрізняються й деякі інші країни (Франція, Італія, Іспанія, Росія тощо). Утім нині більш правильно говорити не про географію японського, американського або французького автомобілебудування, а про географію економічної діяльності автомобільних ТНК. Адже автобудування давно вже вийшло за рамки державних кордонів. Приблизно половина випущених автомобілів використовується для заміни транспортних засобів, що вибувають з ладу, а половина йде на приріст автопарку. Чверть випуску становлять вантажні автомобілі та автобуси. Щороку у світі випускається 40-45 млн автомобілів.
Найбільш вузьким є "клуб" авіакосмічного машинобудування, де провідні позиції посідають США, Росія,Франція і Велика Британія. На рубежі ХХ-ХХІ ст. очевидне "пожвавлення" проявили також авіакосмічні підприємства Німеччини, Японії та Індії, Китаю. Певні досягнення у галузі аерокосмічної техніки має і Україна. Прості моделі літаків виробляють і в інших країнах. Розвиток сучасної мікроелектронної промисловості бере свій початок від винайдення транзистора у 1948 р. в американській корпорації "Веll Теlерhоnе laboratories". Транзистор прийшов на зміну вакуумній трубці. На початку 1960-х років з'явилися інтегральні схеми, а на початку 1970-х — мікропроцесори. У цей період у виробництві напівпровідників домінували США. Нині лідирує Японія. У виробництві побутових приладів високі місця посідають Східна і Південно-Східна Азія, а також Бразилія. Розвинена ця галузь і в Європі. Загалом розміщення світового машинобудування зумовлене багатьма чинниками. У той же час розміщення окремих машинобудівних виробництв слабо підкоряється строгим закономірностям. Так, електроніка не тяжіє ні до джерел сировини чи матеріалів, ні до споживачів. Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються "вільно" і все частіше виникають у країнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю.
За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччинаі Китай.
Згідно
з даними статистики, погіршилося
фінансове становище галузі, оскільки
збільшується частка підприємств, що
здійснювали збиткову діяльність, а саме
у 2008 р. ця величина становила 36,1%, в 2009р.
зросла до 39,3 %, а за 2010 р. частка збиткових
підприємств сягнула 38,1%, незважаючи на
приріст випуску продукції в цьому році
на 36,1%
.
Рис. 1. Обсяг виробництва підприємств машинобудівної галузі за 2003-2011 рр., млн. грн.
Рис. 2. Фінансові результати машинобудівних підприємств України за 2003-2011 рр.
Машинобудівний комплекс з 2010 року став поступово відновлювати свою діяльність. Протягом 2007-2011 рр. обсяги виробництва та реалізації продукції збільшилися в 5,7 раз за середньорічного зростання на 12,3% Негативною тенденцією у досліджуваній галузі є також те, що темпи імпорту машинобудівної продукції значно випереджають темпи експорту, а це негативно впливає на торговельний баланс та збільшує його від'ємне сальдо. Так, частка машинобудівної продукції у загальному імпорті товарів від 28 % у 2005 р. збільшилася до 33 % у 2007 р., а частка експорту за цій період зросла з 14% до 17,2% (рис. 4) [1].У машинобудівній галузі спостерігається відсутність підтримки з боки держави, незначний рівень інноваційності підприємств, повільний розвиток підгалузей машинобудування, високий рівень тінізації економіки. Галузь машинобудування має низький рівень рентабельності та недостатність власних коштів для фінансування власної діяльності
3. 1.За допомогою яких методів оцінюється ефективність розміщення виробництва?
а) картографічний метод;
2. Території із особливим митним режимом це:
б) сервісні зони;
3. Найбільшим металургійним комбінатом України є:
в) Криворіжсталь.
4. На перших стадіях технологічного циклу підприємства харчової промисловості наближені до:
б) сировини;
