- •1. Американська школа регіоналістики (праці г. Зіпфа, в. Беррі, у. Ізарда).
- •2. Напрями управлінської діяльності.
- •1. Європейська школа регіоналістики (в. Кристаллер, а. Льоша, х. Бос, а. Вебер, т. Александерсон).
- •2. Структура регіональної політики.
- •2. Пріорітети економічного розвитку регіонів України.
- •2. Методи прогнозування рпс (генеральні схеми, галузеві схеми, територіальні схеми, цільові комплекси: програми, схеми і проекти районного планування).
- •1. Концепція «Регіономістики» (праці п.І. Алампієва, в.В. Кістанова).
- •2. Теорія штандарту а. Вебера.
- •4. Дайте визначення: «Демографічний потенціал – це…»
- •5. Складіть схему галузевої структури металургійного комплексу України.
- •2. Хорологічна концепція Гетнера.
- •5. Стуртура машинобудування
- •Види регіонів
- •2. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки
- •Харчова промисловість
- •2. Предмет і об’єкт вивчення рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури легкої промисловості України.
- •2. Основні компоненти рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури агропромислового комплексу України.
- •2. Форми територіально-виробничих комплексів.
- •5. Складіть схему галузевої структури рослинництва України.
- •2. Галузева (компонентна) структура народного господарства України.
- •Складіть схему територіальної структури розвитку цукровобурякового підкомплексу України.
- •1. Теорія розміщення виробництва й.Тюнена.
- •2. Наслідки глобалізації та регіоналізації.
- •5. Складіть схему територіальної структури розвитку плодовоовочевого комплексу України.
- •1. Класифікація країн за економічним розвитком.
- •2. Поняття економічного простору.
- •5. Складіть схему спеціалізації країн світу у виробництві продукції апк.
- •1. Форми територіальної організації продуктивних сил.
- •2. Показники ефективності виробництва.
- •Проблеми економічного районування території України.
- •Проблеми індустріально-розвинених регіонів України
- •1. Види кластерів.
- •2. Характеристика структурного підходу в регіональній економіці.
- •2. Теорія центральних місць в. Кристаллера.
- •5. Сруктура буд комплексу укр
- •1. Податкова та субсидійна політика України .
- •2. Закон економії робочого часу.
- •5. Деревообробний підкомплекс
- •2. Машинобудівний комплекс світу
- •4. Дайте визначення: «Коефіцієнт спеціалізації – це…»
- •1. Види економічної інтеграції
- •2. Основні проблеми металургійного комплексу України.
- •4. Схема розвитку продуктивних сил економічних районів.
- •5. Мінеральні ресурси
- •Субрегіональні утворення та Єврорегіони України.
- •5. Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу України
- •Концепція регіонального розвитку країн єс.
- •5. Схема соціальної інфраструктури
- •Проблеми розвитку технополісів та технопарків.
- •Фактори впливу на рпс.
- •1. Значення технопарків.
- •2. Сучасні проблеми територіальної організації національного господарства України.
- •Товарна структура роздрібного та оптового товарообороту торговельних підприємств в Україні*
- •1. Перспективи розвитку інтеграційних об’єктів.
- •2. Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
- •4. Дайте визначення: «Промисловий комплекс – це…»
- •1. Принципи регіонального управління (загальні, спеціальні).
- •2. Економічний розвиток регіонів.
- •1. Рівні регіонального управління (народногосподарський, міжгалузевий, міжрегіональний, галузевий та регіональний).
- •2. Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •2. Закон територіального поділу праці.
5. Деревообробний підкомплекс
-лісопильна
-фанерна
-меблева
-в-во деревоволокнистих плит та будівельних деталей
лісогосподарський підкомплекс
-лісове господарство
-лісозаготівельна промисловість
Целюлозно-паперова промисловість
Лісохімічний підкомплекс
ВАРІАНТ №21
1. Зовнішньоторгівельна діяльність України.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої країни. Активне використання зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%. В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання.
У доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш прогресивний ріст експорту над імпортом країни.
Необхідно відзначити, що зростання обсягів імпорту може негативно позначитися на фінансових показниках вітчизняних виробників й економіці в цілому. По-перше, це зумовлено тим, що за імпорт необхідно платити валютою, що потребуватиме компенсації припливу іноземних товарів за рахунок зниження міжнародних резервів НБУ, або приростом прямих іноземних інвестицій, обсяги яких поки далекі від бажаних урядом. По-друге, негативне торговельне сальдо негативно позначається на рості ВВП країни. У третіх, теоретично зростання імпорту веде до ослаблення позицій вітчизняних виробників на місцевих ринках. І нарешті, збільшення обсягів імпорту означає посилення залежності країни від її торговельних партнерів і від ситуації на зовнішніх ринках.
Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і результативність, даючи їй можливість зосереджуватись на тих товарах та послугах, у виробництві яких вона має переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами.
треба зазначити, що стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:
низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів;
важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування у перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;
штучне стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору";
недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;
недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;
збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;
низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої країни. Активне використання зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%. В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання. Це зумовлює необхідність більш детального розгляду української зовнішньої торгівлі.
Метою даної статті є дослідження зовнішньоторговельної діяльності України в сучасних умовах. Для цього необхідно простежити динаміку основних показників зовнішньої торгівлі України, визначити особливості структури вітчизняного експорту та імпорту та виявити вагомі чинники, що впливають на зовнішньоторговельну діяльність країни в цілому.
Загальний аналіз динаміки основних показників зовнішньої торгівлі України, показує що за 2006 р. експорт українських товарів склав 38368,0 млн. дол., а імпорт – 45038,6 млн. дол. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 12,1%, імпорт – на 24,6%. Від'ємне сальдо становило - 6670,6 млн. дол. (у 2005р. – 1907,9 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,85 проти 0,95 у 2005 році[4].
На основі даних Держкомстату України основні показники динаміки експорту та імпорту за останні роки наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Динаміка зовнішньої торгівлі України за 2003-2006 рр. (млн. дол.)
Показники |
2003 р. |
2004 р. |
Темп росту, у % до 2003р. |
2005р. |
Темп росту, у % до 2004р. |
2006 р. |
Темп росту, у % до 2005р. |
Експорт |
23066,80 |
32666,10 |
1,42 |
34228,40 |
1,05 |
38368,00 |
1,12 |
Імпорт |
23020,10 |
28996,80 |
1,26 |
36136,30 |
1,25 |
45038,60 |
1,25 |
Сальдо |
46,70 |
3669,30 |
78,57 |
-1907,90 |
-0,52 |
-6670,60 |
3,50 |
Зовнішньоторговельний обіг |
46086,90 |
61662,90 |
1,34 |
70364,70 |
1,14 |
83406,60 |
1,19 |
Отже бачимо, що у номінальному, тобто, доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш прогресивний ріст експорту над імпортом країни. Але цей ріст змінився на протилежний у 2005 році. Негативний показник сальдо у 2005 році, який склав -1907,90 млн. дол., свідчить про перевищення обсягів імпорту країни над її експортом, але причиною цього насамперед є зниження темпів росту експорту, а не зростання імпорту. Це означає, що рівень конкурентноздатності вітчизняних виробників на зовнішніх ринках знижується, а сировинна орієнтація української економіки не дає можливості швидко переспрямовувати збутові потоки на внутрішній ринок, коли ціни на світовому ринку знижуються.
