1. Види кластерів.

Кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону. Кластер являє собою групу локалізованих взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих послуг, інфраструктури, науково-дослідних інститутів, вузів та інших організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного. Головна особливість кластера – його іннова-ційна орієнтованість.Види Національні кластери (позамежові групи суміжних конкурентоспроможних галузей, виділені з використанням коефіцієнта локалізації й методики міжгалузевого балансу) Мегакластери (сектори економіки з постійно діючими взаємозалежними прямими (зворотними) зв'язками між постачальниками і споживачами, що створює конкурентоспроможну продукцію в межах декількох галузей);Регіональні кластери (великі, середні й дрібні підприємства, взаємопов'язані в межах горизонтально-, вертикально-інтегрованих галузевих відносин у рамках одного регіону); Це промисловий кластер, в якому фірми-члени знаходяться географічно близько один від одного. Регіональні кластери можуть включати промислові райони малих та середніх фірм, концент- рації фірм високої технології, пов’язаних через розвиток та вико- ристання загальних технологій, та виробничих систем, що вклю-чають великі материнські компанії та їхніх місцевих постачаль-ників та компанії, що відокремилися від материнської компанії Трансграничні кластери (розвиваються в регіонах двох і більше країн);Локальні кластери (розташовані в одному місті (районі), до них відносяться «промислові райони»);Пов'язані (мають загальні галузі промисловості, використовують аналогічні вміння й технології);Високорозвинені кластери(випускають конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому (зовнішньому) ринку; характеризуються високою довірою й швидким обміном інформації між географічно близькими підприємствами-членами кластера);Стійкі кластери (відрізняються позитивною динамікою становлення всіх елементів внутрішньокластерної взаємодії, які ще не досягли необхідного рівня розвитку для одержання вигоди від агломерації) Потенційні кластери (характеризуються нерівномірним розвитком структури кластера й слабкістю окремих елементів, які входять у його склад, але мають виражені конкурентні переваги й фундаментальні фактори, що сприяють подальшому розвитку, вимагають підтримки уряду);

2. Характеристика структурного підходу в регіональній економіці.

Системний підхід – поділ складових об`єктів і явищ на підсистеми (аналіз) і наступне їх об`єднання на інших критеріях (синтез).Етапи системного підходу:

1)постановка мети і завдання

2)вивчення або оцінка особливостей

3)обґрунтування варіантів фактичного розміщення підприємств,

4)структурний підхід – виділення окремих аспектів у структурі об`єкта.

Види:

1)функціонально-структурний підхід-вивчення зв’язків або відносин об*єкта або системи і його складових

2)територіально-структурний підхід-вивчення зв’язків і співвідношень розміщення між різними формами терит. Зосередження госп. Діяльності,а саме: екон зон, екон районів, екон вузлів,центрів,населених пунктів,та інші-це форми розм. ПС.

3)Галузевий струк підхід – це вив складових об’єкта, системи їх сукупності, їх співвідношення, видів діяльності , форми інтеграції щл скл певну систему або об’єкт.

4)Управлінсько- струк підхід-це вивчення ієрархічного упорядкування органів управління госп діяльностю на відповідній терит в межах певних галузевих і міжгалузевих вир комплексів (МВК).

3. 1. Який із ТВК України є найбільш економічно потужним?

в) Придніпровський. ( Донбаський)

2. Роздрібна торгівля класифікується за:

а) стаціонарністю;

3. Яка галузь тваринництва виробляє близько 50% продукції всієї галузі?

а) скотарство;

4. Серед країн Африки найбільші поклади нафти мають:

а) Нігер і Лівія;

4. Портово-промисловий комплекс (ППК) — це форма територіальної організації морського господарства й прилеглого примор'я, взаємопов'язане й взаємообумовлене, планомірно сформоване об'єднання морських портів, промислових підприємств, приморських селищ, соціально-виробничої інфраструктури, розташування яких у береговій зоні викликано експлуатацією ресурсів суходолу й моря, забезпеченням зовнішньоекономічних та інших зв'язків. Внаслідок такого поєднання маємо додатковий соціально-економічний ефект за рахунок групування морських портів і промислових підприємств згідно з їхнім транспортним та економіко-географічним розташуванням у приморській зоні; тривалістю міжгалузевих зв'язків; скороченням транспортних витрат; комплексним використанням усіх ресурсів; раціональним поєднанням територіально-галузевої та програмно-цільової засад керування.

Складіть схему галузевої структури транспортного комплексу України.

ВАРІАНТ№17

1. Тенденції розвитку світового господарства.

Світове господарство являє собою сукупність національних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять за територіальні межі окремих країн - міжнародних економічних відносин. У сучасних умовах економічна замкнутість національних господарств не лише нераціональна, а й практично неможлива тенденція дедалі більшої взаємозалежності національних економік до підвищення ролі зовнішніх факторів у процесі відтворення в тій чи іншій країні стала загальною. Як цілісна система світове господарство сформувалося в кінці XIX століття. Сучасне світове господарство характеризується інтенсивним рухом товарів, капіталів і послуг, робочої сили. На розвиток світового господарства в новітній час суттєвий вплив має науково-технічна революція, яка змусила переглянути методи і, власне, механізм організації і регулювання виробництва, торгівлі, валютної і грошово-кредитної сфери.

Характерними рисами сучасного світового господарства є :

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;

• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Незважаючи на уповільнення темпів зростання світової економіки, обсяги продажів органічних продуктів на світовому ринку продовжують зростати. За оцінками компанії “Органік Монітор” (Organic Monitor)11, продажі органічних харчових продуктів і напоїв досягли майже 63 млрд. доларів США у 2011 році. Ринок органічних продуктів зріс на 170 %, порівнюючи з 2002 р. Найбільшим попитом органічні продукти користуються у країнах Північної Америки та Європи. Ці два регіони охоплюють більш, ніж 90% усіх продажів. Хоча органічне сільське господарство є сьогодні на всіх континентах, найбільший попит спостерігається саме в цих регіонах. Виробництво органічних харчових продуктів в інших регіонах, особливо в Азії, Латинській Америці та Африці, є переважно орієнтованим на експорт. У деяких країнах органічний сектор майже повністю залежить від експорту. Країнами з найбільшими ринками органічної продукції є Сполучені Штати Америки, Німеччина та Франція. Найвищий рівень споживання на душу населення спостерігається у Швейцарії, Данії та Люксембурзі. Найбільші частки ринку були досягнуті у Данії, Швейцарії та Австрії.

10 країн з найвищим рівнем споживання органічної продукції на душу населення за 2011 р.: Швеція 177, Данія 162, Люксембург 134,Австралія 127, Ліхтенштейн 100, Швеція 94, Німечиина 81, Сша 67,Франція58 Канада 57