1. Проблеми економічного районування території України.

Проблемність районування – це націленість його на виділення соціально-економічних проблем у різних реґіонах України. Цей принцип визначає цільову спрямованість розробок щодо соціально-економічного районування. Суть його полягає у тому, що разом з районуванням повинні бути визначені і реґіональні соціально-економічні проблеми. Іншими словами, соціально-економічне районування є засобом територіального впорядкування і типології, а отже, і систематизації відповідних проблем.

Об’єктивною ознакою соціально-економічного районування є диференціація соціально-економічних умов життєдіяльности населення на території. Тут треба зауважити таке. Є два протилежні погляди на соціально-економічний район. Перший ґрунтується на положенні, що район функціонує цілком об’єктивно, незалежно від свідомости, повністю визначений у своїх межах. Завдання дослідника полягає у визначенні цього району. Такі погляди висловлювали П.М. Алампієв, Ю.Г. Саушкін. Серед українських географів цю позицію займав В.А.Поповкін.

Принцип відповідности соціально-економічного районування і адміністративно-територіального устрою України. Дослідники вже давно звернули увагу на недосконалість сучасного адміністративно-територіального устрою держави. У майбутньому його одиницями можуть стати такі соціально-економічні райони, як краї або землі. Багато пропозицій висувають про федеративний устрій України. Однак більшість науковців визнає, що сьогодні цей принцип не буде працювати на користь держави. Він веде до внутрішнього соціально-економічного розбалансування, прояву сепаратистських тенденцій. Тому провідні економісти, географи, політологи вважають, що в найближчі 15-20 років наша держава повинна бути унітарною. Ліквідація сучасних областей означатиме створення в державі ще й територіального хаосу.

2. Проблеми індустріально-розвинених регіонів України

Раціональне розміщення продуктивних сил в індустріально-розвинених регіонах потребує вирішення таких проблем, як:

комплексний і збалансований соціально-економічний розвиток району, який повинен забезпечуватися раціональним використанням природних, географічних, демографічних особливостей областей Північно-Східного економічного району, їх економічного та науково-технічного потенціалу;

структурна перебудова і перепрофілювання народногосподарського комплексу Північно-Східного економічного району як традиційно промислового регіону, перенасиченого галузями важкої індустрії, підприємствами ВПК;

формування активного ринкового середовища, виробничої та соціальної інфраструктури;

укладення економічно вигідних інтеграційних і кооперативних угод з іноземними партнерами, пошуки іноземних інвесторів, можливостей вільного обігу капіталів, товарів, ресурсів праці між областями економічного району;

прогресивна структурна перебудова економічного району з впровадженням ефективних енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

нормалізація процесу фондовідтворення. На початку 90-х років термінової заміни в районі потребувало понад 25 % загального обсягу основних фондів, у тому числі 40 % машин та устаткування. Тепер знос фондів у багатьох галузях досяг 65 %, є тенденція до подальшого погіршення;

економічна інвентаризація земельних ресурсів і водних джерел для здійснення програми оздоровлення сільськогосподарських угідь і водопостачання;

дорозвідка старих і відкриття нових газових і нафтових родовищ при залученні ефективних технологій провідних економічних держав, вироблення власних "ноу-хау" в цій галузі;

створення матеріально-технічної бази транспортування, зберігання і реалізації продукції сільського господарства;

розвиток фермерства та інших форм приватного підприємництва на селі;

суттєве оздоровлення екологічної обстановки і створення сприятливих умов для життєдіяльності людини. Найбільш раціональне використання рекреаційних ресурсів району, розширення територій, придатних для оздоровлення і відпочинку населення, нарощування матеріально-технічної бази рекреаційної інфраструктури Полтавської і Сумської областей;

якісно новий підхід до розвитку і розміщення продуктивних сил, що ґрунтується на всебічному врахуванні екологічних факторів, критеріїв, вимог та обмежень, суворе додержання вимог екологічної безпеки при плануванні, будівництві, реконструкції та експлуатації будь-яких господарських об'єктів.

4. Форми РПС – це стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю й взаєморозміщенням структурних елементів. Ці властивості тісно пов’язані з функціональними характеристиками даного утворення і залежать від нього.

Первісними елементами територіальної організації ПС є окремі ферми, хутори, промислові пункти, що характеризують точне розміщення ПС на території. У промислових пунктах (здебільшого у містечках) найчастіше розташовуються філії великих підприємств.

ВАРІАНТ №16