- •1. Американська школа регіоналістики (праці г. Зіпфа, в. Беррі, у. Ізарда).
- •2. Напрями управлінської діяльності.
- •1. Європейська школа регіоналістики (в. Кристаллер, а. Льоша, х. Бос, а. Вебер, т. Александерсон).
- •2. Структура регіональної політики.
- •2. Пріорітети економічного розвитку регіонів України.
- •2. Методи прогнозування рпс (генеральні схеми, галузеві схеми, територіальні схеми, цільові комплекси: програми, схеми і проекти районного планування).
- •1. Концепція «Регіономістики» (праці п.І. Алампієва, в.В. Кістанова).
- •2. Теорія штандарту а. Вебера.
- •4. Дайте визначення: «Демографічний потенціал – це…»
- •5. Складіть схему галузевої структури металургійного комплексу України.
- •2. Хорологічна концепція Гетнера.
- •5. Стуртура машинобудування
- •Види регіонів
- •2. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки
- •Харчова промисловість
- •2. Предмет і об’єкт вивчення рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури легкої промисловості України.
- •2. Основні компоненти рпс.
- •5. Складіть схему галузевої структури агропромислового комплексу України.
- •2. Форми територіально-виробничих комплексів.
- •5. Складіть схему галузевої структури рослинництва України.
- •2. Галузева (компонентна) структура народного господарства України.
- •Складіть схему територіальної структури розвитку цукровобурякового підкомплексу України.
- •1. Теорія розміщення виробництва й.Тюнена.
- •2. Наслідки глобалізації та регіоналізації.
- •5. Складіть схему територіальної структури розвитку плодовоовочевого комплексу України.
- •1. Класифікація країн за економічним розвитком.
- •2. Поняття економічного простору.
- •5. Складіть схему спеціалізації країн світу у виробництві продукції апк.
- •1. Форми територіальної організації продуктивних сил.
- •2. Показники ефективності виробництва.
- •Проблеми економічного районування території України.
- •Проблеми індустріально-розвинених регіонів України
- •1. Види кластерів.
- •2. Характеристика структурного підходу в регіональній економіці.
- •2. Теорія центральних місць в. Кристаллера.
- •5. Сруктура буд комплексу укр
- •1. Податкова та субсидійна політика України .
- •2. Закон економії робочого часу.
- •5. Деревообробний підкомплекс
- •2. Машинобудівний комплекс світу
- •4. Дайте визначення: «Коефіцієнт спеціалізації – це…»
- •1. Види економічної інтеграції
- •2. Основні проблеми металургійного комплексу України.
- •4. Схема розвитку продуктивних сил економічних районів.
- •5. Мінеральні ресурси
- •Субрегіональні утворення та Єврорегіони України.
- •5. Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу України
- •Концепція регіонального розвитку країн єс.
- •5. Схема соціальної інфраструктури
- •Проблеми розвитку технополісів та технопарків.
- •Фактори впливу на рпс.
- •1. Значення технопарків.
- •2. Сучасні проблеми територіальної організації національного господарства України.
- •Товарна структура роздрібного та оптового товарообороту торговельних підприємств в Україні*
- •1. Перспективи розвитку інтеграційних об’єктів.
- •2. Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
- •4. Дайте визначення: «Промисловий комплекс – це…»
- •1. Принципи регіонального управління (загальні, спеціальні).
- •2. Економічний розвиток регіонів.
- •1. Рівні регіонального управління (народногосподарський, міжгалузевий, міжрегіональний, галузевий та регіональний).
- •2. Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •2. Закон територіального поділу праці.
5. Складіть схему галузевої структури рослинництва України.
ВАРІАНТ №11
1. Теорія регіонального зростання.
Серед теорій регіонального росту можна виділити п’ять напрямків:
1) неокласичні теорії, які засновані на виробничій функції;
2) теорії кумулятивного росту, які є синтезом неокейнсіанських, інституціональних і економіко-географічних моделей;
3) нові теорії регіонального росту, що базуються на зростаючій віддачі від масштабу й недосконалої конкуренції;
4) нові форми територіальної організації виробництва, що спираються на промислові й регіональні кластери, ланцюжок додавання вартості, економіку навчання, національну й регіональну системи інновацій;
5) інші теорії, що пояснюють окремі питання регіонального росту.
Представники неокласичної теорії розглядають регіони як одиниці виробництва, між якими за допомогою ринкових факторів може встановлюватися взаємозв’язок і рівновага. Найбільш відомі представники неокласичного напрямку регіонального росту –Дж. Бортс, Х. Зіберт. Р. Солоу, Т. Сван, Г. Менк’ю, Д. Ромер, А. Уейл, Р. Барро,Х. Сала, Мартін, Р. Холлу і Ч. Джонс.
Теорії кумулятивного росту базуються на концепції «взаємної й кумулятивної обумовленості» Г. Мюрдаля.Теорія кумулятивного розвитку висуває на перший план такі процеси, які розпочавшись, створюють умови для наступного розвитку й забезпечують кінцевий результат, що суттєво перевищує первісний імпульс.Найбільш яскравими представниками теорій є Г. Мюрдаль,
А. Хрішман, Ф. Перру, Х. Ричардсон, Дж. Фрідман, Т. Хегерстранд, Ж-Р. Будвіль,П. Потьє, Х. Р. Ласуен, Х. Гірш.
2. Галузева (компонентна) структура народного господарства України.
Господарство-це результат усіх видів діяльності людини в результаті якої створюються споживчі вартості,тобто матеріальні та духовні блага і цінності.
Галузева (компонентна) структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між групами галузей. Головними її компонентами є дві сфери – виробнича і невиробнича.
Виробнича сфера складається з окремих ланок (їх ще називають народногосподарськими галузями). Зокрема, це промисловість (добувна й обробна), сільське господарство, будівництво та ін.
Сектори (ланки) виробничої сфери поділяють на галузі – крупні і вузькі. Наприклад, промисловість складається з металургійної, хімічної, машинобудівної, сільське господарство – з рослинництва і тваринництва. У невиробничій сфері виділяють п’ять ланок:
апарат органів державного та громадського управління;
житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування;
охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення;
освіта, культура, наука, мистецтво.
сфера фінансів, кредитування, страхування.
Найголовніші з них – освіта, наука, охорона здоров’я та ін.
Кожна з цих сфер виконує певні функції. Виробнича – забезпечує саму себе, невиробничу сферу та населення різноманітними засобами виробництва, товарами та послугами, а невиробнича – в основному послугами матеріального та нематеріального характеру. Співвідношення між цими сферами, як правило, характеризується показниками (кількісними, абсолютними та відносними) зайнятості. У розвинених країнах світу це співвідношення має тенденцію до збільшення питомої ваги невиробничої (до 55-65%) і зменшення виробничої сфери в усьому народному господарстві. У невиробничій сфері України і нині зайнято працівників набагато менше, ніж у розвинених країнах – близько 26%. Це свідчить про недосконалість структури господарства України. Адже саме рівень розвитку невиробничої сфери є важливим показником соціально-екномічного прогресу.
3. 1. У розвинутих країнах співвідношення виробничої й невиробничої сфери становить відповідно:
в) 30; до 70%.
2. Які властивості має простір
а) протяжність;
3. Основними центрами целюлозного виробництва є:
в) у м. Ізмаїл, м. Цюрупинськ.
4. Найбільше теплової та електричної енергії у світі споживає:
в) Китай.
4. Економічний простір — це господарська система, розвиток якої взаємозумовлений зв'язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб'єктами підприємництва. Він являє собою насичену територію, що має багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об'єкти інфраструктури загального користування. Близьким до поняття «економічний простір» є просторова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація господарства [].
Економічний простір в широкому розумінні — це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. На міждержавному рівні він являє собою узгоджену взаємодію економічних суб'єктів у певній сфері господарської діяльності (валютній, митній, ціновій тощо). Економічний простір характеризується зв'язками, взаємодією між елементами. Його межі є динамічними — можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв'язків між суб'єктами економічної діяльності.