8. Порівняння проектів на основі визначених критеріїв цінності проекту. Ситуація «з проектом» і ситуація «без проекту».

Порівняння проектів з метою прийняття правильних інвести­ційних рішень є найбільш складною проблемою для планування розвитку. Навіть після того, як критерії обчислені, слід упоряд­кувати проекти за різними критеріями, що допоможе розкрити питання оптимального інвестиційного вибору. Оскільки кращий проект за критерієм NPV може виявитись не найпреференційнішим за критерієм В/С, в аналітика повинна бути повна ясність щодо дійсних обмежень і мети проекту.

Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт В/С(вигод і затрат) та ІRR. Оскільки всі ці показники представляють фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень: -якщо , то , і ; -якщо , то , і ; -якщо , то , і .

Незважаючи на те, що ці відношення допомагають перевірити узгодженість між критеріями у проекті, вони надають замало вказівок про те, як провести порівняння між проектами або все­редині проекту, якщо упорядкування за різними критеріями різні.

При розгляді конкретного проекту присутня загальна одно­стайність у разі ствердження того, що NPV майже завжди є більш преференційним критерієм, оскільки цей показник націлений на максимізацію чистих вигід для інвестора (фінансовий аналіз). Перелічені вище проблеми з ІRR та коефіцієнтом В/С вимагають зосередження уваги на NPV за умови, що проект є незалежним і немає обмежень на капітальні витрати.

Стійкість грошових потоків передбачає використання таких кри­теріїв для ранжування та відбору, як показники чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (ІRR). Для нестій­ких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV.

При розгляді взаємовиключаючих проектів можна застосову­вати показники чистої теперішньої вартості, а щоб запобігти дискримінації великих проектів — показники внутрішньої норми дохідності. Подолати труднощі оцінки вигід від проекту в грошовій формі при ранжуванні проектів можна за допомогою критеріїв ефекти­вності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійні витрати для більшості комплексних товарів (продуктів).

При точному визначенні мети (наприклад, максимізувати чис­ті вигоди або знайти ціну окупності) і обмежень найбільш допус­тимі і прийнятні критерії є очевидними для аналітика. Ключ до прийняття вірного проектного рішен­ня — аналіз фінансової ситуації з урахуванням реалізації інвес­тиційного проекту та без його здійснення. Тому фінансові ана­літики повинні показати можливий приріст грошових коштів зав­дяки реалізації проекту. Рішення схвалити чи відхилити проект звичайно приймається у розрізі стратегії планування розвитку підприємства, регіону, економіки в цілому.

8. Поняття ризику проекту. Класифікація ризиків.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реа­лізації проекту. Якщо термін «ризик» вживається стосовно проекту, то тут повинні бути розглянуті обидві можливості: і збитків, і прибутку, що виникають з обставин невизначеності, пов'я­заних з виконанням проекту. Найбільш ефективними ме­тодами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз міри ризику.

Ризик існує незалежно від того, якими будуть наслідки: не-визначеними чи невідомими. Деякі види діяльності прийнято-вважати більш ризикованими, ніж інші. Якщо міра досягнення результату може коли­ватися у певних межах¹; такі дії повинні розглядатися як ризи­ковані. Чим вищим є ступінь непередбаченості дій, тим біль­ший ризик.

Проектний аналіз бере до уваги можливість існування ризи­ку. Розрізняють два його види, пов'язані з підготовкою і реалі­зацією проекту, — систематичний і несистематичний. Систе­матичний ризик належить до зовнішніх факторів, пов'язаних з проектом, таких як стан економіки в цілому, і перебуває поза загальним контролем над проектом. Прикладами систематич­ного ризику є політична нестабільність, зміни умов оподатку­вання, фактори, пов'язані з діями держави .Несистематичним ризиком є ризик, що безпосередньо сто­сується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період по­чатку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність — все це є видами несистематичного ризику. Інші види включають зовнішні фактори, які можна конт­ролювати або на які можна впливати у межах проекту. Це — за­робітна плата персоналу проекту, ціни збуту продукції проекту, ціни постачальників на сировину і навіть урядові податки, такі як митний та акцизний збір тощо.

Щоб оціни­ти несистематичний ризик, експерт повинен мати відповідні дані. Існують інші класифікаційні ознаки проектних ризиків. За тривалістю дії ризики можуть бути ко­роткостроковими, тобто пов'язаними з фінансовими інвести­ціями, що впливають на ліквідні позиції фірми, або довгостро­ковими, що виникають при виборі напряму інвестування. За мірою впливу на фінансовий стан фірми розрізняють ризики допустимі (пов'язані із загрозою певної втрати прибутку), критичні (пов'язані з можливою втратою оч\ уваної виручки) і катастрофічні (що виникають при втраті всього капіталу фір­ми і супроводжуються банкрутством). За можливістю усунення ризики поділяють на недиверсифі-ковані, що не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання.

За мірою впливу на зміну реальних активів фірми можна виділити: динамічні ризики непередбачених змін вартості ос­новного капіталу, що відбуваються внаслідок прийняття відпо­відних управлінських рішень, ринкових або політичних обста­вин, які можуть призвести як до втрат, так і до збільшення прибутків; статичні ризики — це втрати реальних активів внаслідок заподіяння збитків власності через некомпетентність керівництва.