2. Життєвий цикл.

Розробка проекту може бути представлена у вигляді циклу, який складається з окремих фаз, стадій та етапів і дістав назви «життєвий цикл проекту».

Життєвий цикл проекту — період часу від задуму проекту до Його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої ви­годи (ліквідація проекту). Проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які в свою чергу розгалужуються на стадії.

Передінвестиційна фаза включає такі стадії: преідентифікація; іден­тифікація; підготовка; розробка та експертиза; детальне проектування. На передінвестиційній фазі проводяться дослідження по визначенню інвестиційних можливостей, здійснюється аналіз альтернативних варі­антів та попередній вибір проекту, а також підготовка проекту: попере­днє обґрунтування і детальна розробка, висновки щодо проекту та рі­шення про його інвестування.

На інвестиційній фазі проводяться такі роботи: встановлення пра­вової, фінансової, організаційної засад для здійснення проекту; при­дбання та передача технології, а також основні проектні роботи; при­дбання землі, будівельні роботи й встановлення обладнання; передви-робничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію підприємства.

Експлуатаційна фаза розглядається як з точки зору короткотермі­нових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку вироб­ництва, коли можуть виникати проблеми чисто технічні й виробничі, а довготерміновий підхід має відношення до обраної стратегії і загаль­них витрат на виробництво і маркетинг, а також надходження від про­дажів. Основними стадіями експлуатаційної фази є здача в експлуата­цію; заміна і оновлення; розширення та інновації; заключна оцінка проекту.

Тривалість проектного циклу залежить від великої кількості об­ставин, в першу чергу від виду проекту та його учасників. Суворих об­межень для визначення вартості передінвестиційних досліджень не іс­нує. Ця величина перебуває у взаємозв'язку з такими чинниками: масштаб і природа проекту; вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень; категорія замовника та підрядника досліджень; час і зу­силля, потрібні для збирання й аналізу інформації. Вартість таких до­сліджень може оцінюватись у потрібних людино-днях або людино-місяцях. Витрати на передінвестиційні дослідження фінансуються як інвесторами, так і замовниками, іноді й сторонніми організаціями, що зацікавлені в реалізації проекту.

2. Оцінка витрат і вигод проекту. Альтернативна вартість капіталу.

Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами В) та негативними результатами (затратами 3):

Цінність проекту = Вигоди - Затрати.

Тобто потрібно оцінити всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди від нього затрати на його здійснення. Аналіз вигід і затрат є базою прийняття проектних рішень.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.

Явними називають матеріальні вигоди (затрати, обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозво­ляє досить легко визначити їх фінансове значення.

До неявних вигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Для оцінки вигід і затрат з точки зору економічного аналізу бажано використовувати альтернатив­ну вартість ресурсів і продукції.

Збільшення фізичного обсягу виробництва — найбільш ти­повий вид матеріальних вигід, визначення яких базується на до­даткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту

Альтернативна вартість виникає при наявності обмеженості ресурсів на об'єкт чи діяльність, що є цінними для когось.Тільки-но з'являється обмеженість ресурсів, задоволеність усіх запитів унеможливлюється.

Концепція альтернативної вартості може поширюватися та­кож на нематеріальні речі. Альтернативна вартість — це втрачена виго­да від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

Інакше кажучи, альтернативна вартість — це вигода, від якої довелося відмовитися при обмеженості ресурсів, це ціна втраче­ної вигіднішої альтернативи.

При розгляді фінансового аспекту проектного аналізу основ­ною метою є збільшення до максимуму різниці між доходом і втратами, тобто прибутку. Кожна витрата зменшує цю різницю, і тому ціна, сплачена за певні витрати, може виступати як засіб оцінки альтернативної вартості.

Таким чином, у проектному аналізі кожна вартість, яка засто­совується для фінансового (з точки зору фірми) або економічного аналізу (виходячи з впливу на національний дохід), є альтернатив­ною вартістю. Тому концепція альтернативної вартості є клю­човою в проектному аналізі.