27. Теорія ігор для прийняття рішень в умовах ризику

Математична теорія конфліктних ситуацій називається теорією ігор. Теорія ігор історично виникла у зв'язку з вивченням оптимальної поведінки в азартних іграх і зберегла свою назву дотепер, незважаючи на усталену практику її застосування для аналізу різних конфліктних ситуацій.

Математична модель конфлікту називається грою. Сторони у конфлікті називаються гравцями. Результат гри називається виграшем, програшем або нічиєю.

Гра називається грою з нульовою сумою, якщо сума виграшів усіх гравців дорівнює нулю, тобто кожен виграє за рахунок інших. Гра називається парною, якщо в неї грають два гравці. Парна гра з нульовою сумою називається антагоністичною.

Основне припущення, на підставі якого знаходять оптимальне рішення в теорії ігор, полягає в тому, що супротивник такий же розумний, як і сам гравець.

28. Оцінка економічного ризику на снові аналізу фінансової діяльності фірми

29. Диверсифікація і хеджування як способи зниження ризику. Хеджування є відносно новим, але достатньо результативним напрямом регулювання ризику Воно передбачає страхування ціни товару від ризику, яка невигідна для продавця чи покупця, шляхом створення зустрічних валютних, комерційних, кредитних вимог. Відокремлюють хеджування з використанням опціонів, ф’ючерсних контрактів, використанням операцій “своп”. Принцип механізму хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів полягає в тому, що якщо той чи інший суб’єкт економіки несе фінансові втрати через зміну цін до моменту поставки як продавець валюти, реального активу чи ЦП, то він виграє у тих же розмірах, як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість валюти, реального активу, ЦП чи навпаки. Він використовується при здійсненні операцій з великим обігом товарних та грошових ресурсів. Опціони дають можливість обмежити величину втрат, оскільки в основі даної форми хеджування лежить угода з премією (опціоном), що виплачується за право (але не зобов’язання) продати чи купити протягом передбаченого опціоном строку, певний актив у певній кількості за раніше обумовленою ціною. В основі операції “своп” лежить обмін (купівля-продаж) відповідними фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями з метою покращення їх структури та зниження можливих втрат.

Диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними поміж собою. Існує багато різновидів диверсифікацій. Так, Г. Клейнер розрізняє:

диверсифікацію діяльності (збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту продукції чи спектра послуг, орієнтація на різні соціальні групи споживачів, на підприємства різних регіонів);

диверсифікацію ринків збуту (діяльність одночасно на декількох ринках збуту, розподіл поставок між значною кількістю споживачів);

диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів (взаємодія зі значною кількістю постачальників).

30. Збір додаткової інформації як метод зниження ризику. Методи зниження ступеня ризику спрямовані на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених утрат. Найпоширенішим серед сукупності цих методів є диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними між собою. Існує багато різновидів диверсифікацій:

- диверсифікацію діяльності

· диверсифікацію ринків збуту

· диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів.

Розрізняють виробничу та фінансову види диверсифікаці. При цьому виробнича може відбуватися за одним із таких напрямів: однорідна диверсифікація; відносно однорідна; умовно-однорідна; різнорідна диверсифікації. Метод диверсифікації дає змогу знизити виробничі, комерційні та інвестиційні ризики. Наприклад, зниження інвестиційних ризиків відбувається через формування оптимального портфеля цінних паперів. На жаль, за допомогою диверсифікації не можливо зменшити системні ризики, зумовлені станом економіки та пов’язані з такими факторами, як: зміна банківської ставки, грошової політики тощо, передбачення кризи.

Іншим методом зниження ризику є здобуття додаткової інформації. Адже від повноти та достовірності інформації залежить точність прогнозування майбутніх результатів, ступінь ризикованості рішень, що приймаються. Інформація являє собою дуже цінний товар, вартість якого розраховується як різниця між очікуваною вартістю придбання певного товару або вкладення капіталу, коли наявна повна інформація, та вартістю, коли інформація неповна.